Чесно скажу, боялась братися за цю книгу, думала, що на мене чекає нечитабельний стімпанк/сюрреалізм/потік свідомості.
Але, по факту, це легка, сатирична, жвава та при цьому інтелектуальна історія, з якою я цікаво провела декілька вечорів.
Події відбуваються у Вікторіанську епоху. В центрі сюжету Белла Бакстер, жінка, яку створив лікар-науковець - Богвін Бакстер, шляхом пересадки мозку немовляти в мертве жіноче тіло.
Оповідь ведеться від особи однокурсника і приятеля Богвіна - Максвічема, який закохується у Беллу.
Фактично Белла Бакстер постає перед нами неосвіченою дитиною, яка нічого не знає про світ. Її не стримують норми суспільної моралі та правила етичної поведінки.
З цього ракурсу мене неприємно вразила чоловіча поведінка, адже кожен чоловік, що зустрічав Беллу одразу мріяв отримати її собі, бо це дитина в тілі дорослої жінки.
Однак, книжка пронизана сатирою, тому над такими чоловіками автор багато іронізує.
Також, завдяки дитячому мозку Белли, який дозволяє їй дивитися на світ без упереджень автор розкриває нам політичні проблеми тогочасного суспільства, зокрема, колоніальну політику і расизм у Великій Британії.
«Цього ранку мій американський друг роз-повідав, що менший череп у китайців ускладнює для них вивчення англійської мови, аж раптом:
-А вам легко було вичити китайску, докторе Гукеp? - запитав містер Естлі.»
Белла гостро розмірковує на теми освіти, історії, самоуправління, переваг війни та різних політичних ідеологій.
«Інші любителі покращити світ кажуть, що групи, які приходять до влади через насильство, завжди підтримують її тим самим насильством і стають новою тиранією.»
Також цей роман можна назвати феміністичним, оскільки дитячий мозок Белли дозволяє відкинути всі усталені обмеження, що тогочасний світ накладав на жінку.
«Скажи мені, Белло, що спільного між посудомийкою та хазяйською донькою, окрім схожого віку, тіл і цього дому?
- Обох використовують інші люди, - відповіла я. - Вони нічого не можуть вирішити за себе.»
Хоча я не є поціновувачем постмодернізму (поки що), мені дуже сподобались експерименти автора з формою твору.
На епізоді в Александрії, де Белла стикається зі зворотньою стороною нашого світу, дитячими стражданнями, відвертою бідністю і жорстокістю, автор відмовляється від пунктуаціі і переходить до потоку свідомості. Форма і стиль письма змінюється настільки влучно і вчасно, що мимоволі починаєш тремтіти. При цьому це відбувається так органічно, що читається легко.
Автор також розкидав по тексту велику кількість цікавих історичних фактів, що спонукає відкривати Гугл і займатися дослідженнями. Але при цьому автор не робить це обов’язковим і текст прекрасно читається без цього також.
Ну і родзинкою книги, на мою думку, є загадка жінки, що стала Беллою Бакстер. Автор розкриє нам її історію, що з нею сталося і чому.
Також від самого початку автор ставить нас перед фактом, що Максвічема не можна вважати надійним відповідачем. Він наводить нам аргументи на користь обох теорій: фантастичної і реальної, а от що саме сталося, вирішити мусить кожен читач самостійно.
Історію однозначно рекомендую!
– Simone de Beauvoir
Постмодерна історія про лікаря Богвіна Бакстера та його творіння — Беллу Бакстер. Про молоду жінку, у якої мозок немовляти. Про амбітну жінку, яка досягає того, чого хоче. Ви поринете у фантасмагорію і зʼясовуватимете, де правда, а де вигадка. Можливо, співчуватимете бідолашкам, які втрапили в скруту. Кататиметеся на гойдалках, які для вас підготував автор, Арчибальд Максвічнем, доктор медицини.
Автор, по суті, розповідає феміністичну історію про те, як якийсь божевільний чувак відтворює своє хворе уявлення про ідеальну жінку (чи то пак дитину, з якої планує виховати жінку ?).
Згодом це франкенштейнівське творіння – тіло прекрасної дорослої жінки, мозок немовляти – звільняє себе, заявляючи про бажання, які притаманні лише чоловікам: Белла Бакстер хоче сексу, влади та незалежності, і вона просто йде і робить це. О, боже!
Ми бачимо розвиток Белли буквально: спочатку вона виводить літери великими, пропускаючи деякі; ледь складає декілька слів докупи, а згодом вміє систематично викласти історію з правильним правописом та сюжетом.
Постмодерністський стиль мені сподобався – зміна перспектив, текстових форм та часових рамок. Структура історії неймовірно розумна: знайдена книга в книзі, що містить дуель ненадійних оповідачів з різними версіями подій історії.
Майже вся історія показує нам як чоловіки намагаються загнати Беллу в рамки, володіти її правдою, розповіддю та її тілом, але вона – майстриня втечі та завжди на крок попереду. Але чи справді Белла прокладала собі шлях, адже кожне її рішення було прямим результатом того, що його «прийняв» Бакстер? Питань багато.
✨ Тут присутня гостра сатира на суспільство, патріархат, моральність та імперіалізм. Основна ідея, на мою думку, – жіноча помста чоловічому світу кінця XIX століття, пошук себе, свободи, розуміння своїх бажань. Досить розумно, нетипово; трохи сюрреалістично та похмуро.
Але як виявилося, вони були не дуже і подібні.
"Бог - це Всесвіт і свідомість".
Бог. Хто такий Бог? Це той хто створив людину.
Так і в цій книзі Бог - це Богвін Бакстер, який створив молоду жінку з мозком дитини. І назвав її Белла Бакстер, і вигадав їй родину. І ростив її як свою дитину.
І виплекав гарну амбітну жінку.
Яка ганяла по світу з Пестунчиком, бо їй бракувало кохання. А Свічка все страждала і чекала на блудницю.
Але як виявляється є ще одне але.... бо є не одна правда.
Яка і ввела мене в ступор.
І це для мене був шок.
Бо я читала, співпереживала одному, але виявилося, що треба було підтримувати зовсім іншого головного героя.
Книга хоч і не маленька але читається дуже швидко. Принаймні у мене так було.
Сюжет тримає і не відпускає, і написано досить цікаво.
А ще читаючи першу половину книги, мене переповнювали ємоції. Бо я не могла зрозуміти, що ж то за чудо таке зробив Бог.
Але друга частина книги, все досить не погано пояснила.
І на останок речення, яке як не крути, але правда.
"Державні лікарні місця, де лікарі вчаться на бідних, щоб здирати гроші з багатіїв."
Книга мені дуже сподобалася.