Бірнамський ліс

Сатиричний трилер про зіткнення між екоідеалізмом і приголомшливим багатством від лавреатки Букерівської премії

Зсув загородив Коровайський перевал, що знаходиться на Південному острові Нової Зеландії, відрізавши від світу містечко Торндайк і значну частину його ферми. Ця екологічна катастрофа дає можливість «Бірнамському лісу», нерегульованому партизанському (часом навіть злочинному!) садівничому колективу, що висаджує культури там, де ніхто не помітить, нарешті стати більш-менш платоспроможними. Та ділянкою також цікавиться американський мільярдер Роберт Лемуан, який розповідає Мірі Бантінг, засновниці «Бірнамського лісу», що на цій території він планує побудувати бункер на випадок імовірного кінця світу. 

Попри те, що вони стоять по різні боки барикад, їм загрожують спільні вороги. Але чи готові вони довіритися одне одному, якщо їхні ідеали та ідеології діаметрально протилежні?

Від авторки приголомшливого роману «Світила», «Бірнамський ліс» — це дотепний психологічний трилер, що досліджує, наскільки далеко здатні зайти люди, аби забезпечити своє виживання.

Чому варто прочитати книжку «Бірнамський ліс»?

• Від лавреатки Букерівської премії й авторки бестселера «Світила».
• Захопливий психологічний трилер, що висміює людську жадобу й егоїзм, потужно резонуючи з нашим сьогоденням.
• «Шекспірівський у своїй драматизації та остінівський у своїй дотепності» роман, що є найкращою книгою року згідно з The New York Times Book Review, NPR, The New Yorker, The Washington Post та Kirkus.
• Чудернацька історія про групу екологічних ентузіастів, які під час виконання своєї особливої місії зіштовхуються з ексцентричним мільярдером, що готується до кінця світу.
• Вам сподобається цей роман, якщо ви прихильник сатиричних гостросюжетних історій та іронічних трилерів.

Про авторку:

Елінор Каттон (Eleanor Catton) — новозеландська авторка й сценаристка, лавреатка Букерівської премії за роман «Світила».

Каттон здобула науковий ступінь з творчого письма в Міжнародному інституті сучасної літератури. Її дебютний роман «Репетиція» вийшов у 2008 році, здобув низку літературних премій та був адаптований до однойменного фільму. Каттон як сценаристка працювала над стрічкою «Емма» від Отем де Вайлд, а також є засновницею гранту Lancewood/Horoeka.

Цитати:

Як і всім бунтівникам, котрі схильні нафантазовувати собі власну реальність, Мірі більше імпонували вороги, ніж суперники, тож вона нерідко перетворювала тих на інших: так було зручніше їх зневажати — цих підступних винуватців поточного стану справ.

 

Вона розуміла, що для підлітки садівництво було дивним заняттям, і попри всю свою природну неординарність, не могла переступити межу юнацького страху викриття, коли лякає відчуття, що ти ніколи потім не будеш нормальною і ніколи не впишешся в товариство.

З усіх помилок і необережностей, які Міра зробила в житті, з усіх публічних провалів, які вона ялозила, коли, перевтомлена, не могла заснути, з усіх дрібних образ, які вона тримала, проявів егоїзму і боягузтва, жахливих моментів, коли вилазило її марнославство, ганебних часів, коли вона не подала комусь руку допомоги, не підставила іншу щоку або не змогла відпустити образу — з усіх цих спогадів ніч від’їзду Тоні мучила її найдужче.

Самостійність стала його помстою, думав Лемуан, коли літак піднявся на крейсерську висоту і йому принесли воду та склянку з льодом. Багатство стало його помстою. Загадковість, туманність, невгамовна цікавість і непробивний шарм — це не були риси, притаманні його характеру, а виплекані акти відплати всім, хто його обманув, його батькам, бабусі і дідусеві, армії, уряду, ЦРУ. Він піднявся до такої могутності їм на зло. Він здійнявся до вершин їм на зло. Він вижив їм на зло. Бо де вони зараз? Усі мертві.

Зараз абсолютно всі дрібниці мають бути про максимізацію твого потенціалу, про самовдосконалення, про покращення, про те, щоб витиснути найкращі можливості зі свого життя, зі свого тіла і зі свого цінного часу, чорт забирай. Зараз усе це — віддушина для корпорацій. Усе має користь. Ти хочеш усе просрати й просто втекти нарешті від власного існування, просто виписатися трохи із власного життя, як і кожна людина на цьому світі? Ні. Навіть чортовий кислотний трип має бути надійним засобом до цілі. Це ж мусить стосуватися побудови команди. Це ж має бути про довіру, добробут і творчість. Це має стосуватися твоєї істинної мандрівки до фізичної та психологічної досконалості. Це має стосуватися насамперед ствердження щирості твого вибору це робити. Це не може бути необачність. Необачностей не буває. Це не може бути неправильно. Неправильного не існує. Є просто вибір, а вибір — нейтральний, і ми — нейтральні, і все — нейтральне, і все — це гра, а якщо ти хочеш у ній виграти, то себе треба оптимізувати, реалізовувати й використовувати до краю, і не дай Бог у тебе буде реальний людський досвід слабкості, смертності, обмежень чи людяності, чи плину часу — дідько, та це просто відволікання, це перешкоди, це вади, це незручності перед лицем нашого ретельно організованого, індивідуального, вільно обраного, бляха, автентичного існування, і, звісно, ми ніколи не можемо вирішити, чи ми споживачі свого життя, чи його продукт, але одне ми знаємо достеменно, чорт забирай, — ніхто на світі не має жодного права нас засуджувати. Свобода на ринку! Це найважливіше! Це єдине, що існує!