Бруклін

Якщо ви шукаєте історію для легкого й неквапливого читання, то це "Бруклін" - роман, де нічого не відбувається, крім самого життя.
Тут нема ні карколомного сюжету, ні яскравих героїв, ні інтриг, ні таємниць.
Це робить історію неочікувано реалістичною.
Крім того, автор "закопав" у тексті масу етичних і моральних гачків, потягнувши за які можна отримати панораму подій більш широку, ніж на перший погляд.

Головна героїня. Айліш Лейсі - молода ірландка, що має здібності до бухгалтерської справи та юриспруденції, доволі прогресивне мислення і абсолютно інертний характер. Вона не здатна приймати самостійних рішень і не вміє обстоювати свою думку. Справжнім кумиром для неї є старша сестра Роуз, яка легко ладнає з людьми, знає як поводитись у суспільстві, ігнорує традиційні устої, за якими порядна дівчина має вийти заміж і сидіти вдома: у містечку, де майже неможливо знайти роботу, вона має пристойну посаду і є, фактично, єдиною годувальницею сім'ї. Саме Роуз приймає доленосне для Айліш рішення про переїзд до Брукліна, саме вона знаходить їй роботу і вирішує питання з документами. Айліш, яку, одночасно, і лякає і засмучує сама думка про переїзд, не чинить опору й покірно пливе через усю Атлантику в зовсім чужу й незнайому країну.

Бруклін. 50-ті р.р. ХХ ст. - епоха докорінних змін для США: під напливом переселенців з повоєнної Європи великі міста стрімко розростаються (оскільки воєнні дії відбувалися за тисячі кілометрів, США не тільки не виснажили свої матеріальні ресурси, а, навпаки, стали єдиною країною, яка в ході війни суттєво збільшила свою економічну міць), виникають цілі індустріальні райони, заселені представниками різних етнічних груп, разом з тим все більшого розмаху набуває суспільний рух за права національних меншин і чорношкірих. Представники різних національностей об'єднуються в потужні територіальні громади, де бережуть власні звичаї й традиції.
Ірландська громада Брукліна бере Айліш під опіку: їй забезпечують роботу й житло (не без участі Роуз), а коли починає тужити за домом - влаштовують на бухгалтерські курси (і тут не без Роуз).
Дівчина просто пливе за течією і робить, що їй скажуть.
З часом вона інтегрується в своє оточення й перестає жалкувати за колишнім життям. А зустрівши Тоні - американського італійця- нарешті вчиться приймати власні рішення (але це не точно)

Чоловіки. Насправді, Тоні не був першим уподобанням у житті Айліш. Незадовго до від'їзду з Енніскорті, стався випадок, що став, певною мірою, його причиною. Джим Фаррел (завидний жених, за всіма мірками), всупереч очікуванням Айліш, не виявив до неї інтересу й не запросив на танець (якби Джим був трохи сміливіший, історія могла б тут і закінчитись, бо перспектива заміжжя могла відкинути потребу в переїзді).
Тоні, на відміну від Джима, був тертий калач і часу не гаяв. В його почуттях до Айліш немає жодних сумнівів - він дійсно дорожв нею і щиро боявся її втратити. І я б повірила, що це було взаємно, якби не раптова смерть Роуз (єдиний поворот сюжету, з яким я категорично не згодна), що змусила Айліш вирушити до Ірландії

Ірландія. У рідних стінах Айліш заново переживає кризу ідентичності. Для неї відкриваються нові перспективи (включно з Джимом Фаррелом, який, нарешті, зібрав себе докупи і зробив рішучий крок у їх стосунках). Вперше у житті вона мусить обирати, що робити далі...

Як не дивно, образ Айліш для мене близький і зрозумілий. Вона звичайна дівчина із буденними проблемами й клопотами. Те, що відбувалося з нею, зараз переживають тисячі переселенців з України. Ніхто з них не знає, що буде завтра.

Кінцівка роману дещо передчасна, але то не біда, бо роман має продовження - «Лонг-Айленд».