Відгуки і рецензії читачів
18.10.2025
Мова в цій книзі буде йти про жорстоких і не дуже людей. І ці останні бувають навіть гіршими за перших, бо по-суті їм нема чого предʼявити крім як байдужості до знущань над іншими.
Ця історія дуже герметична і відбувається у місті з живописною назвою Едем. Від раю тут власне нічого не залишилось, місто занепадає, у ньому аномально часто стаються нещастя. В одній з цих аномальних катастроф помирає матір головної героїні - Опал, і вона вчиться виживати заради свого молодшого брата, щоб він вибрався з цього містечка.
Задля цього вона краде, бреше і робить все, що вважає потрібним.
(До речі, це перший момент за який я знизила оцінку. Опал ніяк не рефлексує і не задумується що може чинити шкоду іншим, бо вона ж робить погані вчинки заради брата. Не впевнена, що воно так працює).
Сама Опал всередині себе розуміє що не хоче виїжджати, адже її не відпускає таємничий Будинок Старлінгів, та сни про нього. Про Будинок ходить купа легенд і всі його стараються оминати, крім нашої головної героїні, яка в один вечір знайомиться там з самотнім власником – Артуром, який пропонує їй роботу прибиральниці і занадто гарну платню за таку роботу.
Далі по сюжету ми дізнаємось таємниці Будинку, Старлінгів та минулого головної героїні.
Мені дуже сподобалось протистояння ідеї помсти всім хто не врятував та ідеї взяти відповідальність за своє життя на себе і робити все залежне від себе.
А також ідея подружитись зі своїми монстрами і подивитись що з цього вийде.
Що не сподобалось (тут спойлери):
майже до кінця книги мені любовна лінія між Опал та Артуром видавалась лишньою, ці їх ігри між собою можна було сильно скоротити, а натомість більше розкрити фантастичну складову, а особливо історію Ліанор та її міф. Тому цей фантастичний світ мені трохи не дописаний, а любовна лінія - навпаки перенасичена. Ну і про Артура як про людину - не вистачило, дуже багато про нього як про рицаря та про хлопця, який пожертвує всім заради дівчини, а от хто він і звідки - 🤷♀️.
Також одним із головних і найбільш казковим персонажем книги є сам Будинок. Як на мене його і можна було б назвати Едемом, бо це такий символ ідеального середовища, яке завжди налаштовано на тебе і існує щоб задовольнити твої потреби. Хотілось би там трохи пожити, особливо в цей час. Ракети летять - і оп, будинок став бункером де ти в безпеці, ракет нема - зʼявляються вікна і садок за вікном😍
В цілому, книга мені сподобалась, раджу!
Ця історія дуже герметична і відбувається у місті з живописною назвою Едем. Від раю тут власне нічого не залишилось, місто занепадає, у ньому аномально часто стаються нещастя. В одній з цих аномальних катастроф помирає матір головної героїні - Опал, і вона вчиться виживати заради свого молодшого брата, щоб він вибрався з цього містечка.
Задля цього вона краде, бреше і робить все, що вважає потрібним.
(До речі, це перший момент за який я знизила оцінку. Опал ніяк не рефлексує і не задумується що може чинити шкоду іншим, бо вона ж робить погані вчинки заради брата. Не впевнена, що воно так працює).
Сама Опал всередині себе розуміє що не хоче виїжджати, адже її не відпускає таємничий Будинок Старлінгів, та сни про нього. Про Будинок ходить купа легенд і всі його стараються оминати, крім нашої головної героїні, яка в один вечір знайомиться там з самотнім власником – Артуром, який пропонує їй роботу прибиральниці і занадто гарну платню за таку роботу.
Далі по сюжету ми дізнаємось таємниці Будинку, Старлінгів та минулого головної героїні.
Мені дуже сподобалось протистояння ідеї помсти всім хто не врятував та ідеї взяти відповідальність за своє життя на себе і робити все залежне від себе.
А також ідея подружитись зі своїми монстрами і подивитись що з цього вийде.
Що не сподобалось (тут спойлери):
майже до кінця книги мені любовна лінія між Опал та Артуром видавалась лишньою, ці їх ігри між собою можна було сильно скоротити, а натомість більше розкрити фантастичну складову, а особливо історію Ліанор та її міф. Тому цей фантастичний світ мені трохи не дописаний, а любовна лінія - навпаки перенасичена. Ну і про Артура як про людину - не вистачило, дуже багато про нього як про рицаря та про хлопця, який пожертвує всім заради дівчини, а от хто він і звідки - 🤷♀️.
Також одним із головних і найбільш казковим персонажем книги є сам Будинок. Як на мене його і можна було б назвати Едемом, бо це такий символ ідеального середовища, яке завжди налаштовано на тебе і існує щоб задовольнити твої потреби. Хотілось би там трохи пожити, особливо в цей час. Ракети летять - і оп, будинок став бункером де ти в безпеці, ракет нема - зʼявляються вікна і садок за вікном😍
В цілому, книга мені сподобалась, раджу!