Час жити і час помирати

«Час жити і час помирати» Еріха Марії Ремарка — антивоєнний роман про німецького солдата Ернста Гребера під час Другої світової війни. У 1944 році після служби на Східному фронті він отримує три тижні відпустки. У рідному місті Ернст бачить зруйнований будинок і не може знайти батьків. Під час пошуків він зустрічає Елізабет Крузе, знайому з дитинства. У них є час зблизитися, але кожен день удома наближає дату повернення на фронт.

Ернст Гребер у зруйнованому місті

Гребер вирушає додому без попередження. Раніше відпустки вже скасовували, тож він не хоче даремно підживлювати надію батьків. На місці знайомої адреси на нього чекають руїни, а люди поруч не можуть сказати, що сталося з його родиною. Пошуки вчать його бачити рідне місто по-новому. Одна адреса веде до іншої, а місця, які колись допомагали зорієнтуватися, самі потребують пояснення. За пошуками батьків видно, як бомбардування руйнують і житло, і звичні способи дізнаватися, де тепер живуть знайомі.

Ремарк пов’язує фронт і тил через досвід однієї людини. На фронті Гребер бачив, що роблять накази з тими, хто мусить їх виконувати, й тими, кого вони зачіпають. У місті він стикається з результатом війни в повсякденних справах. Треба десь зупинитися, знайти близьких і зрозуміти, кому можна довіряти. Ці завдання змушують оцінювати вчинки за їхніми наслідками, навіть коли на них легко подивитися як на частину загального порядку.

Елізабет і три тижні відпустки у романі Ремарка

Зустріч з Елізабет дає Греберові змогу говорити з людиною, яка знала його до війни. Їхнє знайомство набуває нового змісту, бо обом доводиться жити в обставинах, яких вони не обирали. Батько Елізабет у концтаборі. Тому загроза в місті пов’язана для неї і з бомбардуваннями, і з владою, яка може втрутитися в її життя навіть під час звичайної розмови або візиту. Поки відпустка триває, можна зустрічатися, шукати місце для розмови й уявляти майбутнє. Водночас кожен план упирається в дату, після якої Ернст знову має діяти за наказом.

Через цю межу любовна історія має конкретний ритм. Звичайні розмови стають важливішими, коли люди не можуть розраховувати на ще одну зустріч у зручний час. Три тижні відпустки задають часову межу всій міській частині історії. Ремарк дає побачити, як війна впливає на здатність героїв обіцяти щось одне одному і як близькість може існувати поруч із непевністю щодо родини, дому й наступного дня.

Книжка підійде читачам антивоєнної прози й романів про повсякденність у зруйнованих містах. У ній можна простежити, як один солдат переходить між фронтом і домом, а його зустріч з Елізабет надає короткому строку відпустки особистого значення.