Вони ніколи не бачились вживу, мали розбіжності у поглядах, однак було й те, що їх єднало: обидва вважали неприпустимим замирення агресора, зрівнювали нацизм з комунізмом та вперто стояли за власні переконання, часто-густо відкриваючи при цьому гірку та незручну правду.
Томас Рікс не лише написав біографію цих непересічних історичних постатей, а й змалював їх оточення й ворогів, рясно пересипавши оповідь цитатами та фрагментами з їхніх книжок. Вийшов доволі динамічний текст без ідолопоклонництва.
Наперекір моральному (і не тільки) піднесенню Черчилля в кінці 30-х, в епізодах наприкінці Другої Світової відчувається депресія в його баченні існування світу з ссср. Майбутнє йому здавалось страшнішим, ніж теперішнє в умовах війни.
Історія циклічна. Незнання історії не звільняє від відповідальності.
Черчилль прожив довгих дев’яносто цікавих та насичених років і став одним з найвизначніших політиків ХХ століття.
Орвелл прожив уполовину менше – лише 46 років, проте його життя було не менш цікавим і змістовним. А його антиутопія «1984» стала одним з найвизначніших і найвідоміших романів ХХ століття.
Але вони обоє були непримиренними до тоталітарної ідеології, яка знищувала свободу людини не лише говорити, а й навіть думати. Обоє боролися з тим, щоб люди не ставали отарою.
Книга Т.Рікса – це дві біографії під однією палітуркою.
Про Черчилля я прочитав з півтора десятка книжок. Але парадокс в тому, що в кожній наступній книзі все одно знаходиш якісь моменти, про які не знав досі. Ця книжка – не виключення.
Про Орвелла це моя перша книжка. Хоча самого Орвелла я купив і прочитав усі вісім книг, що виходили українською. Доля Орвелла непроста й трагічна. За життя він не став широко відомим і популярним, але дві його останні книги – «Колгосп тварин» і «1984» – все ж принесли йому всесвітню славу й визнання.
Саме Орвелл збагатив мову новими словами й фразами: «Старший Брат спостерігає за тобою», «дводумство», «діра пам’яті», «думкозлочин», «всі тварини рівні, але деякі рівніші».
Назву «Animal Farm: A Fairy Story» (1945) перекладали по-різному: «Скотоферма», «Скотохутір», «Хутір тварин». Але найвлучніший переклад – це саме «Колгосп тварин». Бо ця історія – сатира на диктатуру, яку встановили в Совєцькому Союзі більшовики.
Ну а роман-антиутопія «1984» (1948) – це класика жанру, актуальність якої неймовірно зросла у ХХІ столітті. Скажу більше: те, що в романі Орвелла було вигадкою й здавалося моторошним нормальній людині, у ХХІ столітті перетворилося на реальність…
Черчіль, як відомо, відіграв ключову роль у подіях Другої світової війни, і книга чудово висвітлила його стратегічний геній та нестримну вольову силу. Автор розкрив важливі моменти з Черчільового життя, поглибивши моє розуміння його рішучості в трудових часах для Великої Британії.
Орвелл, з свого боку, вразив мене своєю глибокою критикою суспільства та страхом перед тоталітаризмом, що відображено в його творчості, зокрема у "1984" та "Скотинська ферма". Книга розкрила його внутрішній конфлікт та висловила його невгамовне прагнення до правдивості в слові та ділі.
Звісно, книга не обійшла стороною історичні події того часу, які вплинули на Черчіля та Орвелла, і автор ретельно розглянув контекст їхнього життя. Завдяки цьому, читач може краще розуміти, як історія формувала цих видатних особистостей.
Загалом, книга вражає своєю глибиною, ретельною роботою з джерелами та інтелектуальним підходом до аналізу життєвого шляху Черчіля та Орвелла. Вона стала для мене не тільки джерелом нових знань, а й натхненням для подальшого вивчення історії та політичного розвитку.
Перша причина: щоб за допомогою історії рятувати світ.
Черчилль і Орвелл, як ніхто інші у ХХ столітті, розуміли ціну знань з історії. Серед іншого, саме вміння вибудовувати місток між фактами минулого та явищами теперішнього дозволили їм дотримуватись власної думки і, врешті, захистити світ від загрози всеохопного тоталітаризму.
Друга причина: щоб бути усвідомленим тут і тепер, а заодно стати видатним письменником.
І Черчилль, і Орвелл полювали за безпосереднім сприйняттям подій та явищ, і цей досвід їм дозволяв правдиво змальовувати дійсність, а також орієнтуватися в політичних реаліях. Ця настанова вивела Вінстона Черчилля та Джорджа Орвелла на орбіту письменників «усіх часів».
Третя причина: щоб відрізняти продукти уяви від встановлених фактів.
Оточення Черчилля та Орвелла вперто ігнорувало реальність, дозволяючи власній уяві робити хибні засновки для подальших слів і дій. Натомість Черчилль та Орвелл встановлювали факти, а потім діяли відповідно до своїх цінностей.
Четверта причина: щоб вміти рухатись уперед незалежним курсом, навіть попри прихильність до тієї чи іншої ідеології.
Автор книжки Томас Рікс на прикладі Орвелла демонструє життєвий сценарій, у якому ідеологія випробовується реальністю, а не реальність підлаштовується під ідеологію.
П’ята причина: щоб зрозуміти, що у 65 років життя тільки починається.
Приклад Вінстона Черчилля, що у 65 років став прем’єр-міністром Великої Британії та перевернув шальки терезів світової історії у бік свободи, не може не надихати. Хоча до того часу Черчилля вважали аутсайдером і, здавалося, усе свідчило, що політична кар’єра Черчилля от-от закінчиться.
Шоста причина: щоб уявити світ без ліберальних цінностей та політичних і громадянських свобод.
Книжка «Черчилль і Орвелл. Битва за свободу» дає можливість поглянути на події перед Другою світовою війною очима сучасників, коли була майже цілковита впевненість у перемозі Гітлера. Якби не Черчилль, то, можливо, уявляти тоталітарний світ не було необхідності, достатньо було б просто відкрити очі.
Сьома причина: щоб зрозуміти, чи не пробрався «Старший Брат» у сучасність.
Томас Рікс зазначає, що вплив Орвелла на сучасність є колосальним. Проте, якщо у сучасному світі постійно точаться дискусії про тотальне стеження з відсилками до Орвелла, чи це означає, що «Старший Брат» усе ж слідкує за нами?
читається легко, цікаво, змушує замислитись.
не знав, що більшість британської еліти були прогітлерівські, що орвел був в інтербригаді. ці факти змінюють величину цих постатей.
Невипадково другим героєм цієї книги є Орвелл. З однієї сторони у них багато відмінностей - різне соціальне походження, політичні погляди, ставлення до колоніалізму і т. д. Але Орвелл, як і Черчилль, був перш за все принциповою людиною і не боявся називати речі своїми іменами. Коли більшість західних інтелектуалів захоплювалась СРСР, він викривав злочинну суть радянського тоталітаризму. І хоч прожив коротке життя, але встиг зробити свій внесок у знищення імперії зла.
Цю книгу я вперше побачив рік тому російською і довго вагався чи купувати її (не хотілось підтримувати російську “Альпіну паблішер”). Але видавництво “Лабораторія” розв’язало цю дилему, тим паче ціна на українське видання значно демократичніша. А переклад, оформлення та неймовірно зручна м’яка обкладинка додають процесу читання лише задоволення. Це моя перша книга цього видавництва. Залишається їм побажати видати якнайбільше крутих книг.