Відгуки і рецензії читачів
15.10.2026
Василь Вишиваний – досить відомий персонаж української історії. Останніми роками про нього говорять – як про потенційно «третій шлях» Української революції, нереалізовану мрію про українську монархію.
На честь нього називають вулиці, відкривають пам’ятники і навіть ставлять театральні вистави.
Дитя блакитної крові, українець за вибором, «канонічний» державник, можливо – гей. Набір характеристик, що дозволяє Василю Вишиваному бути популярним персонажем останніх років.
Але хто такий Вільгельм фон Габсбург, що став Василем Вишиваним?
Звідки взявся «Червоний князь»?
Зазвичай ми знаємо лише короткий період його політичної діяльності – 1917-1919 рр., та не варто забувати, що королем України він хотів бути все життя – і в 1920-х, і 1930-х і навіть 1940-х.
Для цього Вільгельм кидався в крайнощі, покладався на різних пройдисвітів, що обіцяли йому гроші та допомогу, і вступав у дивні союзи.
Захоплює і дивує одночасно впертість Василя Вишиваного – людина щиро вірила в свою корону, попри те, що українська монархія – найменш ймовірний політичний сценарій, який тільки міг бути. Вірогідніше за українську монархію було абсолютно все – від соціал-демократії до диктаторського націоналізму.
Зазвичай пишуть, що Вишиваний – це Габсбург, що став українцем, ніби то це взаємовиключні речі.
Ні, Василь ніколи не переставав бути Вільгельмом, адже перше без другого не мало жодного сенсу в його політичній діяльності.
Віллі народився в імперії, яка похитувалась, але не валилась, і в сім’ї, яка вироджувалась, але трималась.
Всі розуміли – часи змінюються.
Бути просто Габсбургами на початку ХХ століття було складно. Що означало бути Габсбургом?
Сімейна ідентичність, сімейні інтереси, сімейні драми і сімейні імперії.
Те, що працювало століттями до цього, тепер раптом стало крихким, ба більше – бути просто Габсбургом тепер могло бути недостатньо.
Модерний націоналізм та модерне кохання – ось що поставило хрест на сімейній столітній ідилії.
Це зрозумів ще батько Вільгельма – Стефан, який обрав для себе польську ідентичність.
Батько – поляк, син – українець. Чому так?
Насправді, попри антагонізм і сімейну трагедію, що спіткає цю гілку Габсбургів, і Стефан, і Вільгельм мали доволі схожі мотиви, тільки обрали для цих мотивів різні ідентичності.
Навіщо Стефану Польща? Навіщо Вільгельму Україна?
Рецепт наступний:
50% - щирої любові, захопленням історією та культурою, бажанням дати народам свободу та гідне життя. Що Стефан, що Вільгельм щиро любили обрані нації, і все своє життя поклали для них.
50% - чистого розрахунку та турботи про «сімейний підряд». У добу націоналізмів імперії приречені.
Це розумів Стефан, це ще з підліткових років розумів Вільгельм. Тому треба працювати на випередження – і дати по Габсбургу кожній нації, що бореться за незалежність. Полякам – Стефана, українцям – Вільгельма.
Імперії падуть, але Габсбурзькі монархії збережуться.
Цинічно? Ні, прагматично.
Вільгельм, з одного боку, більшість життя опонував батьку, і, врешті, це призвело до того, що вони не спілкувались від 1921 року і аж до смерті Стефана у 1933 році.
З іншого боку – саме Стефанів «полонізм» був role model для Вільгельма в його «українофільстві».
Чи мав Василь-Вільгельм шанси стати королем України?
90% часу і своєї політичної діяльності – навряд.
Єдина можливість – літо-осінь 1918 року, коли ходили чутки про переворот і усунення від влади гетьмана Скоропадського. Але Вишиваний (так само як і Скоропадський) не був повністю самостійним гравцем – питання зміни влади вирішувалось далеко не тільки в Києві.
Попри союзницькі зобов’язання, стосунки між Німеччиною та Австро-Угорщиною були далеко не безхмарні, і німці не моли допустити приходу до влади в Україні австрійського Габсбурга.
Що було далі?
Соціал-демократична УНР формації Винниченка/Петлюри, очевидно, ніякої монархії не передбачала, а далі відомо що– Західні Землі увійшли до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини, а більша частина України стала УСРР/УРСР.
Десь тут закінчується «канонічна» біографія Вишиваного.
Будемо відверті – після завершення Української революції Вільгельм Габсбург зникає з радарів наших сучасних уявлень про нього. А дарма, бо як раз саме тут і починається найбільша драма людини, що планувала творити майбутнє, але, як виявилось, жила минулим.
Від 1921 і аж до своєї смерті у 1948 році Василь-Вільгельм кілька разів пробував поборотись за майбутню українську корону, попри те, що реальних шансів на це було мінімум.
На початку 1920-х Вишиваний став частиною т.зв. «білого інтернаціоналу» - реваншистського руху деяких німецьких, австрійських та угорських сил, як прагнули спровокувати продовження конфліктів у новій Європі, яка не влаштовувала країни, що програли WWI.
Пізніше Вільгельм опинився спочатку в Іспанії, де спробував отримати підтримку від іспанських Габсбургів, а потім - в Парижі, який стане його домівкою на довгі роки.
Саме тут Василь спробував відійти від політики, зайнявся бізнесом, опинився в руках авантюристів, вліз у величезні борги, і, в кінці-кінців, зрозумів, що він нікому не потрібен, якщо він - - не Габсбург.
Саме в Парижі «Червоний князь» почне збирати кошти на боротьбу за своє майбутнє українське королівство, приверне увагу спецслужб різних країн, зазнає репутаційного краху через зв’язки з кількома паризькими пройдисвітками, спочатку підпаде під вплив фашистських ідей, а пізніше – і нацистських, змінить ідентичність назад на німецьку і у 1930-х знову стане Вільгельмом фон Габсбургом.
Складається враження, що з кожним роком колишній претендент на українську корону все більше підпадав під вплив різних груп та осіб – від французьких фінансових махінаторів до українських прихильників Муссоліні чи Гітлера.
Схоже на те, що чим менша була вірогідність його успішної політичної кар’єри як українського Габсбурга ( будемо відверті – в світі 1930-х така вірогідність була близька до нуля), тим більше Вільгельм кидався у різні крайнощі, можливо – перебував у відчаї та депресивному стані.
Він чіплявся за найбільш мізерні можливості триматись на політичній арені – і для цього не гребував ні «брудними» грошима, ні заграванням з нацистами.
В кінці-кінців, колишній спадкоємець Австро-Угорського престолу, потенційний український монарх, командувач Українських Січових Стрільців та улюбленець українського селянства, перетвориться на агента іноземних розвідок, що поведе свою останню, відчайдушну, але безнадійну гру під час WWII і буде вбитий радянськими спецслужбами в застінках Київської тюрми.
Василь Вишиваний загинув в місті, в кому ніколи раніше не бував, але якому віддав усе життя як столиці власної монархії, якої так і не сталось.
Вільгель фон Габсбург – людина, зіткана з протилежностей.
Вічний бездержавник з мріями про сильну державу.
Людина, що спробувала поєднати малопоєднуване – династичний націоналізм з нацією.
Людина, що творила майбутнє, залишаючись у лещатах минулого.
Василь Вишиваний – це історія про перехід від монархії до модерності, який так і не стався.
Василь Вишиваний – це історія про те, як можна все життя тікати від тіней минулого, але не зрозуміти, що ці тіни керують тобою все життя.
«Червоний князь» - так називали його через любов до «хлопської», а значить – соціялістичної української нації, для якої монархія – далеко не ідеал.
«Василь Вишиваний» - так стало називатись його друге ім’я, коли він, молодий 21-річний солдат, вдягнув вишиванку на зустріч з митрополитом Андреєм Шептицьким.
Він обрав Україну, якої не знав. Він будував Україну, яку уявляв і яку любив. Він поклав все життя для України, якої ніколи не існувало – незалежної держави під монаршим вінцем Габсбургів.
На честь нього називають вулиці, відкривають пам’ятники і навіть ставлять театральні вистави.
Дитя блакитної крові, українець за вибором, «канонічний» державник, можливо – гей. Набір характеристик, що дозволяє Василю Вишиваному бути популярним персонажем останніх років.
Але хто такий Вільгельм фон Габсбург, що став Василем Вишиваним?
Звідки взявся «Червоний князь»?
Зазвичай ми знаємо лише короткий період його політичної діяльності – 1917-1919 рр., та не варто забувати, що королем України він хотів бути все життя – і в 1920-х, і 1930-х і навіть 1940-х.
Для цього Вільгельм кидався в крайнощі, покладався на різних пройдисвітів, що обіцяли йому гроші та допомогу, і вступав у дивні союзи.
Захоплює і дивує одночасно впертість Василя Вишиваного – людина щиро вірила в свою корону, попри те, що українська монархія – найменш ймовірний політичний сценарій, який тільки міг бути. Вірогідніше за українську монархію було абсолютно все – від соціал-демократії до диктаторського націоналізму.
Зазвичай пишуть, що Вишиваний – це Габсбург, що став українцем, ніби то це взаємовиключні речі.
Ні, Василь ніколи не переставав бути Вільгельмом, адже перше без другого не мало жодного сенсу в його політичній діяльності.
Віллі народився в імперії, яка похитувалась, але не валилась, і в сім’ї, яка вироджувалась, але трималась.
Всі розуміли – часи змінюються.
Бути просто Габсбургами на початку ХХ століття було складно. Що означало бути Габсбургом?
Сімейна ідентичність, сімейні інтереси, сімейні драми і сімейні імперії.
Те, що працювало століттями до цього, тепер раптом стало крихким, ба більше – бути просто Габсбургом тепер могло бути недостатньо.
Модерний націоналізм та модерне кохання – ось що поставило хрест на сімейній столітній ідилії.
Це зрозумів ще батько Вільгельма – Стефан, який обрав для себе польську ідентичність.
Батько – поляк, син – українець. Чому так?
Насправді, попри антагонізм і сімейну трагедію, що спіткає цю гілку Габсбургів, і Стефан, і Вільгельм мали доволі схожі мотиви, тільки обрали для цих мотивів різні ідентичності.
Навіщо Стефану Польща? Навіщо Вільгельму Україна?
Рецепт наступний:
50% - щирої любові, захопленням історією та культурою, бажанням дати народам свободу та гідне життя. Що Стефан, що Вільгельм щиро любили обрані нації, і все своє життя поклали для них.
50% - чистого розрахунку та турботи про «сімейний підряд». У добу націоналізмів імперії приречені.
Це розумів Стефан, це ще з підліткових років розумів Вільгельм. Тому треба працювати на випередження – і дати по Габсбургу кожній нації, що бореться за незалежність. Полякам – Стефана, українцям – Вільгельма.
Імперії падуть, але Габсбурзькі монархії збережуться.
Цинічно? Ні, прагматично.
Вільгельм, з одного боку, більшість життя опонував батьку, і, врешті, це призвело до того, що вони не спілкувались від 1921 року і аж до смерті Стефана у 1933 році.
З іншого боку – саме Стефанів «полонізм» був role model для Вільгельма в його «українофільстві».
Чи мав Василь-Вільгельм шанси стати королем України?
90% часу і своєї політичної діяльності – навряд.
Єдина можливість – літо-осінь 1918 року, коли ходили чутки про переворот і усунення від влади гетьмана Скоропадського. Але Вишиваний (так само як і Скоропадський) не був повністю самостійним гравцем – питання зміни влади вирішувалось далеко не тільки в Києві.
Попри союзницькі зобов’язання, стосунки між Німеччиною та Австро-Угорщиною були далеко не безхмарні, і німці не моли допустити приходу до влади в Україні австрійського Габсбурга.
Що було далі?
Соціал-демократична УНР формації Винниченка/Петлюри, очевидно, ніякої монархії не передбачала, а далі відомо що– Західні Землі увійшли до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини, а більша частина України стала УСРР/УРСР.
Десь тут закінчується «канонічна» біографія Вишиваного.
Будемо відверті – після завершення Української революції Вільгельм Габсбург зникає з радарів наших сучасних уявлень про нього. А дарма, бо як раз саме тут і починається найбільша драма людини, що планувала творити майбутнє, але, як виявилось, жила минулим.
Від 1921 і аж до своєї смерті у 1948 році Василь-Вільгельм кілька разів пробував поборотись за майбутню українську корону, попри те, що реальних шансів на це було мінімум.
На початку 1920-х Вишиваний став частиною т.зв. «білого інтернаціоналу» - реваншистського руху деяких німецьких, австрійських та угорських сил, як прагнули спровокувати продовження конфліктів у новій Європі, яка не влаштовувала країни, що програли WWI.
Пізніше Вільгельм опинився спочатку в Іспанії, де спробував отримати підтримку від іспанських Габсбургів, а потім - в Парижі, який стане його домівкою на довгі роки.
Саме тут Василь спробував відійти від політики, зайнявся бізнесом, опинився в руках авантюристів, вліз у величезні борги, і, в кінці-кінців, зрозумів, що він нікому не потрібен, якщо він - - не Габсбург.
Саме в Парижі «Червоний князь» почне збирати кошти на боротьбу за своє майбутнє українське королівство, приверне увагу спецслужб різних країн, зазнає репутаційного краху через зв’язки з кількома паризькими пройдисвітками, спочатку підпаде під вплив фашистських ідей, а пізніше – і нацистських, змінить ідентичність назад на німецьку і у 1930-х знову стане Вільгельмом фон Габсбургом.
Складається враження, що з кожним роком колишній претендент на українську корону все більше підпадав під вплив різних груп та осіб – від французьких фінансових махінаторів до українських прихильників Муссоліні чи Гітлера.
Схоже на те, що чим менша була вірогідність його успішної політичної кар’єри як українського Габсбурга ( будемо відверті – в світі 1930-х така вірогідність була близька до нуля), тим більше Вільгельм кидався у різні крайнощі, можливо – перебував у відчаї та депресивному стані.
Він чіплявся за найбільш мізерні можливості триматись на політичній арені – і для цього не гребував ні «брудними» грошима, ні заграванням з нацистами.
В кінці-кінців, колишній спадкоємець Австро-Угорського престолу, потенційний український монарх, командувач Українських Січових Стрільців та улюбленець українського селянства, перетвориться на агента іноземних розвідок, що поведе свою останню, відчайдушну, але безнадійну гру під час WWII і буде вбитий радянськими спецслужбами в застінках Київської тюрми.
Василь Вишиваний загинув в місті, в кому ніколи раніше не бував, але якому віддав усе життя як столиці власної монархії, якої так і не сталось.
Вільгель фон Габсбург – людина, зіткана з протилежностей.
Вічний бездержавник з мріями про сильну державу.
Людина, що спробувала поєднати малопоєднуване – династичний націоналізм з нацією.
Людина, що творила майбутнє, залишаючись у лещатах минулого.
Василь Вишиваний – це історія про перехід від монархії до модерності, який так і не стався.
Василь Вишиваний – це історія про те, як можна все життя тікати від тіней минулого, але не зрозуміти, що ці тіни керують тобою все життя.
«Червоний князь» - так називали його через любов до «хлопської», а значить – соціялістичної української нації, для якої монархія – далеко не ідеал.
«Василь Вишиваний» - так стало називатись його друге ім’я, коли він, молодий 21-річний солдат, вдягнув вишиванку на зустріч з митрополитом Андреєм Шептицьким.
Він обрав Україну, якої не знав. Він будував Україну, яку уявляв і яку любив. Він поклав все життя для України, якої ніколи не існувало – незалежної держави під монаршим вінцем Габсбургів.