Четверта заповідь

Пригодницькі повісті козацької давнини, що вражають своїм колоритом

У повісті 1913 року «Віддячився» Андрій Чайковський за допомогою оповіді в романтичному стилі вводить читачів у світ життя й побуту Запорізької Січі. За цим колоритом ми можемо спостерігати через призму поглядів й світосприйняття кучерявого Івася, якого врятували від татар. Ця історія пробуджує теплі й душевні спогади про давні славетні козацькі часи.

Повість «Четверта заповідь», написана у 1930 році, розгортається на тлі життя Галичини на початку ХХ століття, де основною темою є конфлікт між батьком-«мужиком» та сином. Батько притримується традиційних цінностей, в той час як син прагне стати священником, що стає джерелом напруги між ними. Через цей сюжет Чайковський досліджує ідею безумовної поваги до батьків, закріплену в четвертій біблійній заповіді, і ставить під сумнів абсолютність цієї моралі в умовах світу, що змінюється. Це спонукає до роздумів про родинні стосунки, моральні обов'язки та трансформації у суспільстві.  

В обох творах автор вміло поєднує глибокий психологізм персонажів і колорит козацької епохи, захоплюючи читача живим і динамічним стилем оповіді.

Чому варто прочитати книжку «Четверта заповідь»?

• Від автора, який ще змалку писав пригодницькі повісті про козацьку епоху.  
• Містить дві повісті: «Віддячився» та «Четверта заповідь».
• Проза, що значною мірою вплинула на пробудження в тогочасної молоді національної свідомості.
• У цих творах автор створював ідеалізований образ Запоріжжя й піддавав критиці москву за кривду, яку вона заподіяла нашій країні.
• Яскравий стиль оповіді, що занурює в тогочасний колорит Козаччини.
• Сподобається шанувальникам книжок «Тарас Бульба» Миколи Гоголя, творчості Василя Шкляра та історичних романів про козацьку добу.

Про автора:

Андрій Чайковський – український письменник, громадський діяч і адвокат. У 1881 році став співзасновником товариства «Кружка правників». Через рік Андрія мобілізували в австрійську армію і досвід, отриманий там, Андрій вилив у повість «Спомини з-перед десяти літ», яку високо оцінили інші письменники. Почав друкуватися Андрій з 1892 року, серед його найвідоміших творів є такі історії, як «За сестрою», «В чужім гнізді», «Козацька помста», «На уходах».