Але на виході ми маємо не зовсім це, крім того, що головна героїня постійно називає себе тендітною та мініатюрною, те як вона змогла пройти випробовування на вершника, коли вона все життя хотіла бути писарем, всього за пів року тренувань, коли інші вчаться цьому роками просто вражає не з приємної сторони. Вона була впевнена, що не переживе випробовування, але все одно пішла, бо мати ж так наказала. До того ж її пригоди протягом книги, встигає всіх перемагати, навіть якщо травивши їх, але за стільки часу помітила це одна людина? Дивно.
Далі, те як вона дістала двох драконів, хоча всі вірили, що не дістане жодного. Та ще і які дракони, один чорний, який вважається одним з наймогутніших та золотий, який навіть не повинен тут бути. Що пов'язує її з ворогом Ксейденом, через зв'язок їх драконів, які одружені та не можуть бути довго один без одного, тому час разом їм гарантований, як неочікувано.
Перейдемо до нього, він ненавидить Вайолет через її матір, дуже зріло. Типовий поганий хлопчик який ненавидить всіх, але він же такий гарячий, що головна героїня то ненавидить, то думає як на нього повиснути. Друге бажання виграє таки і вони стають парою, хоча всі кажуть яка це погана ідея і вони вічно сваряться та миряться, як же без цього.
Що до головного сюжетного повороту, очікувалося чогось більшого. Зрада її друга була передбачувана, що Ксейден має сотню секретів та нічого не скаже також. Не забуваючи також возз'єднання сімейне в кінці, гарно звісно, але не вистачало все одно чогось більшого.
Можна сказати про цю книгу, що вона непогана, для тих хто тільки починає читати цей жанр, але це точно не епічне фентезі з драконами та гарним сюжетом, половину часу головні герої думають не про те що треба, а один про одного. Ну і звісно Вайолет, яка така ідеальна, тендітна та маленька, все змогла, всіх перемогла і це просто одне кліше, досить дратує така поведінка головних героїв. Не знаю чи буду читати другу частину, але навряд-чи там буде краще, якщо не гірше.
Головна героїня, Вайолет, одразу задає тон: «Я тендітна, хвороблива, моя мама мене ненавидить, і я явно не виживу». Але вже через кілька глав вона перетворюється на щось середнє між Суперменом і бойовою машиною, яка встигає і з драконами спілкуватися, і ворогів перемагати, і зачіску тримати ідеальною навіть у найбільших битвах. З одного боку, ну окей, головні герої завжди такі. З іншого боку — Вайолет, ти ж тільки що майже впала з дракона через слабкість. Як ти це робиш?
Дракони в цій книзі — це взагалі окрема історія. Вони тут як дорогі спортивні авто: великі, круті, і кожен мріє мати такого, щоб хизуватися перед друзями. Але замість бензину вони працюють на «Я вибираю тебе, тому що ти найкращий і ми тепер пов’язані назавжди». В принципі, нічого дивного: у Вайолет же все й так ідеально, то чому б їй не дістатися найкрутішого дракона з усіх?
А тепер про романтику. Тут з’являється Зейден, типовий «поганий хлопець», який настільки поганий, що насправді він добрий, але дуже старається цього не показувати. І їхні відносини з Вайолет — це цілий атракціон. Вони сваряться, вони миряться, вони стріляють один в одного пристрасними поглядами, наче це Олімпіада зі зваблення. І, звісно, Зейден стає тим самим героєм, без якого все розвалиться. Бо як же без цього?
Світ книги теж цікавий. Академія драконів, жорсткі випробування, політичні інтриги — звучить круто. Але чому всі ці люди такі… несерйозні? Вони ж начебто тренуються для війни, а поводяться так, ніби це старшокласники на спортивному тренуванні, де головна мета — не вижити, а виглядати круто.
І нарешті, фінал. Тут, як і в більшості подібних книг, обов’язково буде величезний твіст, який мав би змусити мене видихнути «ОГО». Але натомість я подумав: «Ну звісно, а що я ще очікував?» Можливо, проблема в тому, що я вже читав багато схожих історій, і кожен несподіваний поворот здається трохи передбачуваним.
Отже, «Четверте крило» — це, без сумніву, весела книга, але до неї варто підходити з певною часткою іронії. Якщо ви шукаєте щось епічне й серйозне, то це не зовсім сюди. Але якщо вам потрібна легка історія, де дракони поводяться як VIP-персонажі, головна героїня долає всі проблеми завдяки своїй унікальності, а романтика пахне підлітковими мріями — тоді ви потрапили за адресою. Просто не забудьте вимкнути логіку перед читанням.
Головна героїня викликала неоднозначні враження. З одного боку, вона була представлена як «бідолашне створіння», яке фізично неспроможне постояти за себе. З іншого боку, її "слабкість" раптом компенсувалася отриманням наймогутнішого дракона (і навіть двох!), що видається надто зручним розвитком подій. Додайте до цього заборонене кохання з красунчиком, який спочатку демонстрував ненависть, — і отримаєте типове кліше жанру.
Та попри це, дракони стали справжньою родзинкою книги. Кожен з них мав свою історію, характер і мотивацію, що вдихнуло у твір життя. Їхня зовнішність була описана настільки яскраво й детально, що це, безсумнівно, радує уяву.
Загалом, я вважаю, що ця книга більше підходить для недосвідчених читачів, які тільки починають знайомитися з жанром. Вона може захопити тих, хто шукає легкий і зрозумілий сюжет із яскравими елементами фентезі.
Сюжет розгортається в магічному світі, де кожен день сповнений небезпек та випробувань. Головна героїня, Вайолет Сорен Гейл вступає до елітної академії, де готують майбутніх вершників.
Вайолет стикається з жорстокими тренуваннями, суворими викладачами та небезпеками, що чатують на кожному кроці. Вона не хотіла цим займатись, але тепер вже просто не має вибору...
Що ж...Я переживала разом з героями їхні радощі і болі, раділа їхнім перемогам і сумувала через втрати. Ребекка Яррос створила неймовірний світ, сповнений магії, небезпек та незабутніх моментів. Особливо мене вразили моменти, коли Вайолет вперше піднялася в небо на своєму драконі. Це було неймовірно емоційно і захоплююче! Я відчула весь адреналін і захват від польоту, як ніби сама була там разом з нею. Кожен персонаж додав свою унікальну частинку до цієї історії, створюючи багатогранний і живий світ. Їхні взаємини, конфлікти і дружба робили сюжет ще більш захоплюючим і насиченим.
Найхаризматичніші тут дракони, але здається, ніби їх ввели в сюжет, щоб читачі сміялись з їхньої поведінки (якось же треба тримати нашу увагу).
Як такого тропу від ненависті до кохання у цій книжці немає – чи то читачі настільки накрутили, чи то Яррос намагалась зробити подобу на це, але, упс, не вийшли. Поясню: їх важко назвати ворогами, бо що зробила головна героїня, коли сестра сказала не наближатись до Ксейдена? Правильно, через шість сторінок розмовляла з ними. *Directed by Robert B. Weide*. А далі найцікавіше: загалом для Сорренґей їхній “конфлікт” (якого ми так і не побачили, до речі) закінчився, бо від її постійної сексуалізації Ріорсона можна зомліти. Уже тут стає зрозуміло навіть без спойлерів – між ними точно щось буде.
Єдине, за що хочу похвалити авторку – вона не зробила з Вайолет незрозуміло що. Письменника часто грішать надмірною ідеалізованою трансформацією своїх головних героїв – коли вони зі здихлі, яка навіть пляшку з водою підняти не може, за одне тренування перетворюють на найсильнішу людини у світі. Проте Сорренґей все ж має недоліки.
Щодо світобудови, то тут також все сумно. Ідея цікава, але виконання шкутильгає. Особливо, якщо читати «Четверте крило» після Макса Кідрука, який у своїх історіях деталізує все максимально. Чи можна нормально уявити як виглядає, наприклад, Рукавичка? Я ні, та й ніхто не може (жарти фанатів про American Ninja Warrior цьому підтвердження). Слабо прописані і герої, і світ.
З нетерпінням чекаю на продовження.
А цю книгу я купила після того, як прочитала в електронці. Бо хочу щоб вона була на моїх книжкових поличках.
А це зі мною сталося втретє в житті.
Коли прийде мені друга частина, то перечитаю знову першу уже в папері, та прочитаю продовження.
Про сюжет я не бачу сенсу казати, бо ця книга зараз всюди.
Просто скажу - тут такі дракони .
Тут тільки про враження!
Ця книга мене підкорила з перших сторінок.
Тут суміш всього що я люблю - магічна школа, динамічний сюжет, цікаві персонажі, «від ненависті до кохання», гумор, ну і дракони.
Після того, як книга стала популярна (а стала вона популярна, бо її читала цільова аудиторія), то книгу почали читати всі, і зʼявляється все більше негативних відгуків.
Так от, якщо ви в минулому не отримали задоволення від читання «Голодних ігор», «Дивергента», «Той, що біжить лабіринтом», і зараз не фанат Сара Дж. Маас та Дженніфер Л. Арментраут - просто пройдіть мимо.
Воно вам не треба.
Коротко - текст про світ в якому живуть дракони, гріфони та існує магія. Дівчина, що планувала все своє життя присвятити писарству (описувати події для наступних поколінь, а також вивчати історію, тобто грубо кажучи типу бібліотекаря-архівіста), має стати на шлях воїна та стати вершницею дракона, а для цього треба мати не тільки витривалість духу, мудрість (чого в неї хоч відбавляй) та бажання, а і фізично зміцнюватись, що їй дуже важко дається. Її шлях дуже не простий, а події в книжці розвиваються досить динамічно, і часом я забувала дихати, коли були важкі моменти, а також спати. Звісно присутня цікава романтична (читай еротична) сюжетна лінія.
Взагалі книжка про вірність, дружбу, принципи, силу духу, бажання оберігати близьких та рідних, а також кохання.
Враховуючи війну в Україні, дуже хочеться вірити, що в цій серії книг загарбникам дадуть бій найменшими втратами, території будуть повернуті і люди зможуть жити звичним спокійним життям цінуючи те, що мають. Але вже при перших смертях (спойлер), відчуття, що письменниця була в Україні і знає, що свобода має свою ціну, і ціна - це життя близьких і друзів і нічого легко і просто не досягається, гинуть найкращі... Рекомендую дуже!