Чому не Еванс?

«Чому не Еванс?» Аґати Крісті — класичний англійський детектив про Боббі Джонса та Френкі Дервент, які беруться розслідувати смерть незнайомця. Під час гри в гольф на валлійському узбережжі Боббі помічає біля підніжжя урвища тяжко пораненого чоловіка й спускається до нього. Незнайомець встигає поставити одне запитання: «Чому не Еванс?». У його кишені Боббі помічає фотографію молодої жінки. Згодом ця деталь змушує його засумніватися в поясненні падіння, а давня знайома Френкі допомагає перевірити, хто міг знати померлого.

Падіння з урвища і загадка фрази «Чому не Еванс?»

Гра з доктором Томасом починається як комічна сцена. Після одного вдалого удару Боббі вважає, що нарешті зрозумів свою помилку, а вже наступний м’яч відлітає в кущі. Над морем стоїть легкий туман, сонце заважає розгледіти стежку, і тільки Боббі здається, що звідти долинув крик. Біля кручі звичайна суперечка про вдалі й невдалі удари переростає в пошук людини, яка могла покликати на допомогу. На такій місцевості легко повірити, що чоловік просто оступився. Боббі теж спочатку сприймає падіння як нещасний випадок. Сумнів виникає з того, що бачив і чув він сам. У його пам’яті лишаються обличчя на фотографії та слова незнайомця, які звучать так, ніби співрозмовникові вже мало бути відомо, хто такий Еванс.

Крісті вибудовує загадку навколо того, що було пропущено в розмові. Саме прізвище замало допомагає Боббі, поки він не знає, кого й навіщо мали запитати. Фотографія діє інакше. Її можна показати іншій людині, але впізнати саме те обличчя, яке було в кишені, спершу здатен лише випадковий свідок. Через це фраза і знімок ведуть героїв двома шляхами. Один вимагає відновити обставини розмови, другий — перевірити розповіді про особу померлого та його оточення.

Боббі Джонс і Френкі Дервент як детективи-аматори

Боббі має перші відомості про справу, а Френкі готова перевіряти їх на практиці. Удвох вони перетворюють уривки інформації на план і вирушають говорити з людьми, яких за звичайних обставин навряд чи зустріли б. Їхні діалоги зберігають легкість навіть там, де розслідування вже становить загрозу для них самих. Гумор виникає з різниці в темпераментах: Френкі охоче пробує наступний хід, а Боббі доводиться звіряти цей задум зі своїми спогадами про день на узбережжі.

Це самостійний роман Крісті, у якому герої самі шукають доступ до свідків і користуються тим, що оточення сприймає їх як звичайних знайомих. Книжка підійде читачам, яким до вподоби детектив із пригодницьким темпом: справа починається на полі для гольфу, а далі веде до інших місць і до людей, які можуть дати зовсім різні пояснення. Особливо цікаво стежити за тим, як обидва аматори вчаться ставити точніші запитання про слова, почуті лише раз.