Відгуки і рецензії читачів
20.09.2025
«Історія російської окупації Чорнобильської атомної електростанції […] пояснює «українське диво» як феномен, створений громадянами, що обʼєдналися, попри різне етнічне походження та віросповідання, і вирішили захистити власну гідність та спосіб життя.»
Ми звикли, що історія - це ретроспективний погляд, коли легше оцінювати події, знаючи їх результати. А що робити історику зараз, як фіксувати поточні події, які висновки будуть достатніми та адекватними?
Сергій Плохій чудово справляється з цим. Він якомога детальніше описує події, що відбулись нещодавно, звертає увагу на основні процеси та не займається передбаченнями. А ще тримається в межах канонів, працюючи лише з джерелами.
Неочікувано такими джерелами стали пости та коментарі у соціальних мережах безпосередніх учасників подій. Сергій Плохій вважає (цілком справедливо, як на мене), що записи у соцмережах є безпрецедентним ресурсом, адже часто фіксують думки та емоції автора у момент написання й у момент події.
Також він використовував матеріали свідчень працівників ЧАЕС, відібраних The Reckoning Project, - організацією, яка займається фіксуванням воєнних злочинів в Україні.
Книжка ця - детальний опис подій, що відбувались на території Чорнобильської АЕС з 24 лютого 2022 до звільнення. Для розуміння контексту пан Сергій коротко описує цінність та особливість обʼєкта, його історію після аварії 1986.
Основна частина книжки - детальне дослідження всього, що відбувалось на станції та поза її межами. Це цікава, ненудна розповідь про рішення, які довелось приймати начальникові зміни та нацгвардійцям, що охороняли станцію. Це історія про намагання російської пропаганди перекрутити розуміння подій та виправдати тупість і мародерство. Це й політичний шлях міжнародних організацій, які не могли наважитись діяти активно для уникнення ядерної катастрофи. І, звісно, це історія українського героїзму та «українського дива».
Книжка наповнена фактами з добре структурованою інформацію. За описом подій ховається й важливе питання про те, де межа між патріотичним героїзмом і колабораціонізмом.
А ще книжка надихає. Відтворення протистояння жителів Славутича дуже зворушує. Адже дії людей в окупації були настільки сміливими, що збивали з пантелику ворога через свою начебто нелогічність.
Цінність цієї книжки не тільки в тому, що це детальна хроніка подій. Це доказ того, що історія твориться на наших очах і наше завдання - не дозволити спотворити та знецінити її.
Ми звикли, що історія - це ретроспективний погляд, коли легше оцінювати події, знаючи їх результати. А що робити історику зараз, як фіксувати поточні події, які висновки будуть достатніми та адекватними?
Сергій Плохій чудово справляється з цим. Він якомога детальніше описує події, що відбулись нещодавно, звертає увагу на основні процеси та не займається передбаченнями. А ще тримається в межах канонів, працюючи лише з джерелами.
Неочікувано такими джерелами стали пости та коментарі у соціальних мережах безпосередніх учасників подій. Сергій Плохій вважає (цілком справедливо, як на мене), що записи у соцмережах є безпрецедентним ресурсом, адже часто фіксують думки та емоції автора у момент написання й у момент події.
Також він використовував матеріали свідчень працівників ЧАЕС, відібраних The Reckoning Project, - організацією, яка займається фіксуванням воєнних злочинів в Україні.
Книжка ця - детальний опис подій, що відбувались на території Чорнобильської АЕС з 24 лютого 2022 до звільнення. Для розуміння контексту пан Сергій коротко описує цінність та особливість обʼєкта, його історію після аварії 1986.
Основна частина книжки - детальне дослідження всього, що відбувалось на станції та поза її межами. Це цікава, ненудна розповідь про рішення, які довелось приймати начальникові зміни та нацгвардійцям, що охороняли станцію. Це історія про намагання російської пропаганди перекрутити розуміння подій та виправдати тупість і мародерство. Це й політичний шлях міжнародних організацій, які не могли наважитись діяти активно для уникнення ядерної катастрофи. І, звісно, це історія українського героїзму та «українського дива».
Книжка наповнена фактами з добре структурованою інформацію. За описом подій ховається й важливе питання про те, де межа між патріотичним героїзмом і колабораціонізмом.
А ще книжка надихає. Відтворення протистояння жителів Славутича дуже зворушує. Адже дії людей в окупації були настільки сміливими, що збивали з пантелику ворога через свою начебто нелогічність.
Цінність цієї книжки не тільки в тому, що це детальна хроніка подій. Це доказ того, що історія твориться на наших очах і наше завдання - не дозволити спотворити та знецінити її.