Відгуки і рецензії читачів
24.09.2024
Що це було?
Навіщо стільки багато букв ні про що?
Я була така рада, що нарешті вийшла наступна книга в циклі про Корморана та Робін.
І з великим задоволенням поринула в читання.
Але на мене чекало велике розчарування майже з перших сторінок.
По-перше, майже відразу їхня «любовна» лінія знову пішла кудись не туди.
По-друге, книга присвячена булінгу в інтернеті. І так, як авторка сама потерпає від цього уже не перший рік, тому зрозуміло, що вона вилила всю свою біль в цій історії.
Але, боже мій, як же це було нудно.
Читати описи відео на YouTube (хто що сказав, як хто виглядає, хто куди подивився) - це якась тортура.
Аналогічно всі ці одноманітні перепески в чатах модераторів, твіти.
А ці безкінечні, нецікаві допити рандомних людей.
Книгу я дочитала, бо я все таки хочу читати цю серію далі.
Але читала я цю книгу доооовго. Таке відчуття що роки три.
Вона з мене всю радість висмоктувала, як дементор.
Як на мене її можна було сторінок на 300 написати, викинувши всю воду.
Нечитабельну воду.
Сподіваюся, що наступна частина буде цікавіша.
Навіщо стільки багато букв ні про що?
Я була така рада, що нарешті вийшла наступна книга в циклі про Корморана та Робін.
І з великим задоволенням поринула в читання.
Але на мене чекало велике розчарування майже з перших сторінок.
По-перше, майже відразу їхня «любовна» лінія знову пішла кудись не туди.
По-друге, книга присвячена булінгу в інтернеті. І так, як авторка сама потерпає від цього уже не перший рік, тому зрозуміло, що вона вилила всю свою біль в цій історії.
Але, боже мій, як же це було нудно.
Читати описи відео на YouTube (хто що сказав, як хто виглядає, хто куди подивився) - це якась тортура.
Аналогічно всі ці одноманітні перепески в чатах модераторів, твіти.
А ці безкінечні, нецікаві допити рандомних людей.
Книгу я дочитала, бо я все таки хочу читати цю серію далі.
Але читала я цю книгу доооовго. Таке відчуття що роки три.
Вона з мене всю радість висмоктувала, як дементор.
Як на мене її можна було сторінок на 300 написати, викинувши всю воду.
Нечитабельну воду.
Сподіваюся, що наступна частина буде цікавіша.
10.07.2024
Дуже крута частина. Я обожнюю цю серію Галбрейта (ну, тобто Ролінг, яка пише детективи). Але скажу чесно, саме розслідування мене зацікавлює не в кожній частині серії - є більш захопливі справи, є менш цікаві. Ось взаємини Робін Еллакотт і Корморана Страйка - про це читати цікаво в кожній книзі. А "Чорнильно-чорне серце" - тут прямо бінго: і справа неординарна, і пристрасті між партнерами-детективами накаляються.
Сподобалось, з якою детальністю пропрацьовано тему, а вона дуже й дуже непроста - фандом інді-мультфільму та комп'ютерної гри. Але авторка впоралась. Принаймні, як на мене, на дев'яносто п'ять відсотків. Усе виглядає по-справжньому і читач теж занурюється у всі ці модераторські та приватні чати, уявляє собі ютубні ролики з анімацією і токсичні розбірки фанатів.
Що не дуже сподобалось - неонацистський контекст. Надто вже гидко все це було читати. Хоча розумію, що без цього сюжет не був би таким гострим.
Ролінг дала таку собі художню відповідь прибічникам культури відміни, які і її кенселили.
Напевно, просто неможливо здогадатися наперед, хто ж злочинець, бо підозрюваних надто багато і майже всі так чи так підходять під особу, яка вчинила злочин, тож затамувавши подих, читаєш усі ці тисячу сторінок (так, це ще та цеглинка) і подумки дивуєшся: ну хто ж, хто?
Звісно, якщо ви не готові читати майже дотошний, кропіткий слідчий процес і буденні заняття та думки героїв, то вам може не сподобатись. Утім, якщо ви прочитали попередні частини, то вам не треба пояснювати, як це буде, і ймовірно, що ви будете в захваті.
Сподобалось, з якою детальністю пропрацьовано тему, а вона дуже й дуже непроста - фандом інді-мультфільму та комп'ютерної гри. Але авторка впоралась. Принаймні, як на мене, на дев'яносто п'ять відсотків. Усе виглядає по-справжньому і читач теж занурюється у всі ці модераторські та приватні чати, уявляє собі ютубні ролики з анімацією і токсичні розбірки фанатів.
Що не дуже сподобалось - неонацистський контекст. Надто вже гидко все це було читати. Хоча розумію, що без цього сюжет не був би таким гострим.
Ролінг дала таку собі художню відповідь прибічникам культури відміни, які і її кенселили.
Напевно, просто неможливо здогадатися наперед, хто ж злочинець, бо підозрюваних надто багато і майже всі так чи так підходять під особу, яка вчинила злочин, тож затамувавши подих, читаєш усі ці тисячу сторінок (так, це ще та цеглинка) і подумки дивуєшся: ну хто ж, хто?
Звісно, якщо ви не готові читати майже дотошний, кропіткий слідчий процес і буденні заняття та думки героїв, то вам може не сподобатись. Утім, якщо ви прочитали попередні частини, то вам не треба пояснювати, як це буде, і ймовірно, що ви будете в захваті.