Відгуки і рецензії читачів
07.05.2026
Бад Тредґуд провів своє дитинство в маленькому містечку Вісл-Стоп. Його виховували дві неймовірні жінки, які тримали кафе «Зупинка», де подавали славетні смажені зелені помідори.
Але Бад уже не дитина, у нього вже є донька, а в неї свої діти.
Час летить неупинно, нікого не щадить, і так важливо насолоджуватися кожною хвилиною.
Книгу «Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка» я прочитала в 2019 році, тому ця книга викликала в мене дивні відчуття.
З однієї сторони, я розуміла, що перша книга завершена і, ніби як, не потребує продовження.
А з іншої сторони, було цікаво, що авторка ще хотіла сказати на цих 240 сторінках.
Спочатку мені було важко вчитатися і зрозуміти в чому суть.
Я довго згадувала персонажів, мені не подобалися перескакування між часовими проміжками.
Але, коли я нарешті розібралася, то, по-перше, я відчувала теплі та приємні емоції від читання, а по-друге - книга закінчилася (бо вона малесенька).
В кінці книги я плакала. Не тому що тут якась трагедія, драма, чи скло.
А від щастя.
Я була така рада за цих вигаданих персонажів, що не змогла стримати емоцій.
У авторки виходить писати важливі історії, але при тому вони викликають лише теплі і щасливі емоції.
Хочеться зібрати в своїй колекції усі її книги, щоб мати цей острівець щастя завжди під рукою.
Але Бад уже не дитина, у нього вже є донька, а в неї свої діти.
Час летить неупинно, нікого не щадить, і так важливо насолоджуватися кожною хвилиною.
Книгу «Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка» я прочитала в 2019 році, тому ця книга викликала в мене дивні відчуття.
З однієї сторони, я розуміла, що перша книга завершена і, ніби як, не потребує продовження.
А з іншої сторони, було цікаво, що авторка ще хотіла сказати на цих 240 сторінках.
Спочатку мені було важко вчитатися і зрозуміти в чому суть.
Я довго згадувала персонажів, мені не подобалися перескакування між часовими проміжками.
Але, коли я нарешті розібралася, то, по-перше, я відчувала теплі та приємні емоції від читання, а по-друге - книга закінчилася (бо вона малесенька).
В кінці книги я плакала. Не тому що тут якась трагедія, драма, чи скло.
А від щастя.
Я була така рада за цих вигаданих персонажів, що не змогла стримати емоцій.
У авторки виходить писати важливі історії, але при тому вони викликають лише теплі і щасливі емоції.
Хочеться зібрати в своїй колекції усі її книги, щоб мати цей острівець щастя завжди під рукою.
01.10.2025
«Чудовий хлопець із кафе "Зупинка"» Фенні Флеґґ
Видавництво ксд
Максимально затишна та добра історія що ідеально підійде для осіннього вечора.
Це продовження культових “Смажених зелених помідорів у кафе «Зупинка»”(які прийдеться прочитати, бо я лише дивився фільм)
Сюжет розгортається навколо Бада Тредгуда у вигляді мозаїки- читач вирушає у подорож крізь усе його життя - дитинство-юність-дорослий шлях та золоту осінь. Теплі спогади, цікаві зустрічі, любов до сім’ї а також нескінченний оптимізм героя викликає посмішку.
Він виріс у маленькому залізничному містечку й опікувався чудовими жінками Рут та Іджі. У дитинстві він втратив руку, але завдяки підтримці близьких не загубив своєї жаги до життя і віру у чудеса.
З часом Вістл-Стоп занепав, а всі його мешканці розселилися хто куди…та все ж памʼять про домівку не полишає Бада ні на мить й він мріє за раз відвідати рідний край….
Прекрасна, щемлива подорож майже у століття що не лишає байдужим!
Отримав величезне задоволення!
Моя оцінка 9,5/10
«Щойно вичитала припущення, що на Марсі може існувати життя. Сміх тай годі— Люди так цікавляться життям на інших планетах, тоді як більшість із них навіть не знайома зі своїми власними сусідами!»(с»
«Задовбали родичі? Не забувай, що навіть на найкращих генеалогічних дерев ах є свої дятли.»(с)
«І як це, коли тобі 84?
Ще не знаю, та можу розказати про те найкраще, що маєш у 83. Жодного тиску з боку однолітків, жодної конкуренції.»(с)
«Є 2 надійні способи уникнути аліментів. По-перше, не одружуйся, а якщо вже одружився, то не розлучайся!»(с)
Видавництво ксд
Максимально затишна та добра історія що ідеально підійде для осіннього вечора.
Це продовження культових “Смажених зелених помідорів у кафе «Зупинка»”(які прийдеться прочитати, бо я лише дивився фільм)
Сюжет розгортається навколо Бада Тредгуда у вигляді мозаїки- читач вирушає у подорож крізь усе його життя - дитинство-юність-дорослий шлях та золоту осінь. Теплі спогади, цікаві зустрічі, любов до сім’ї а також нескінченний оптимізм героя викликає посмішку.
Він виріс у маленькому залізничному містечку й опікувався чудовими жінками Рут та Іджі. У дитинстві він втратив руку, але завдяки підтримці близьких не загубив своєї жаги до життя і віру у чудеса.
З часом Вістл-Стоп занепав, а всі його мешканці розселилися хто куди…та все ж памʼять про домівку не полишає Бада ні на мить й він мріє за раз відвідати рідний край….
Прекрасна, щемлива подорож майже у століття що не лишає байдужим!
Отримав величезне задоволення!
Моя оцінка 9,5/10
«Щойно вичитала припущення, що на Марсі може існувати життя. Сміх тай годі— Люди так цікавляться життям на інших планетах, тоді як більшість із них навіть не знайома зі своїми власними сусідами!»(с»
«Задовбали родичі? Не забувай, що навіть на найкращих генеалогічних дерев ах є свої дятли.»(с)
«І як це, коли тобі 84?
Ще не знаю, та можу розказати про те найкраще, що маєш у 83. Жодного тиску з боку однолітків, жодної конкуренції.»(с)
«Є 2 надійні способи уникнути аліментів. По-перше, не одружуйся, а якщо вже одружився, то не розлучайся!»(с)
26.06.2025
Усім фанатам і просто усім хто читав "Смажені зелені помідори..." і вона вам сподобалася, точно потрібно прочитати це чудовe, тепле, чуттєве продовження історії.
Усі жителі Вісл-Стоп знайшли собі нові домівки, коли містечко стало занепадати, а з часом перетворилося на зовсім закинуту територію. Але їх досі об'єднує Дот Вімз, яка перенесла свою газету в інший формат, але досі розповідає цікаві і сумні новини усім колишнім жителям містечка.
Авторка в досить хаотичному часовому порядку розповідає нам різні події, перестрибуючи з теперішніх подій на ті далеко, що відбувалися у Вісл-Стоп. Останні звісно більше як спогади, але вони відкривають багато таємниць і всього того що сталося в ті далекі часи і відграло важливу роль в житті героїв книги.
Та найбільша увага зосереджена на наших улюблених Іджі та Баді та його доньки Рут. Все більше істрій із дитинства Бада. Усі ці спогади ще та ностальгія за тими часами, коли кафе "Зупинка" процвітало а його жителі біли однієї дружньою сім'єю. Сумно усвідомлювати, що тепер там одні руїни, а тих хто пам'ятає містечко, з кожним роком стає все менше.
Авторка дає можливість побачити яким було життя Бада та його сім'ї уже в новому місті, і яким не простим було життя його доньки Рут. Та і сам Бад втратив дорогих йому серцю людей і вже давно не той хлопчина із Вісл-Стоп, адже роки беруть своє, хоча душевну енергію та вогник в очах не загасити.
Читати її як поринути у спогади, вона викликає ностальгію і дарує прожовження тієї чудоврї історії. Буде сумно і весело, вона даруватиме надію і в той же час дасть відчути відчуття втрати, розуміння що життя скороминуще і нічого не повернути назад. Але все ж дещо Рут таки зможе повернути своєму батькові і це зігріє не лише серця героїв книги, а й її читачів. Буть пригоди із Бадом, який чудитиме навіть у свої немолоді літа і потріпає нерви усім ?
Це була тепла, трохо сумна книга, але в ній життя і плинність часу, і такі знайомі нам герої, яких ми полюбили в першій книзі в трішки нових гарних людей.
Усі жителі Вісл-Стоп знайшли собі нові домівки, коли містечко стало занепадати, а з часом перетворилося на зовсім закинуту територію. Але їх досі об'єднує Дот Вімз, яка перенесла свою газету в інший формат, але досі розповідає цікаві і сумні новини усім колишнім жителям містечка.
Авторка в досить хаотичному часовому порядку розповідає нам різні події, перестрибуючи з теперішніх подій на ті далеко, що відбувалися у Вісл-Стоп. Останні звісно більше як спогади, але вони відкривають багато таємниць і всього того що сталося в ті далекі часи і відграло важливу роль в житті героїв книги.
Та найбільша увага зосереджена на наших улюблених Іджі та Баді та його доньки Рут. Все більше істрій із дитинства Бада. Усі ці спогади ще та ностальгія за тими часами, коли кафе "Зупинка" процвітало а його жителі біли однієї дружньою сім'єю. Сумно усвідомлювати, що тепер там одні руїни, а тих хто пам'ятає містечко, з кожним роком стає все менше.
Авторка дає можливість побачити яким було життя Бада та його сім'ї уже в новому місті, і яким не простим було життя його доньки Рут. Та і сам Бад втратив дорогих йому серцю людей і вже давно не той хлопчина із Вісл-Стоп, адже роки беруть своє, хоча душевну енергію та вогник в очах не загасити.
Читати її як поринути у спогади, вона викликає ностальгію і дарує прожовження тієї чудоврї історії. Буде сумно і весело, вона даруватиме надію і в той же час дасть відчути відчуття втрати, розуміння що життя скороминуще і нічого не повернути назад. Але все ж дещо Рут таки зможе повернути своєму батькові і це зігріє не лише серця героїв книги, а й її читачів. Буть пригоди із Бадом, який чудитиме навіть у свої немолоді літа і потріпає нерви усім ?
Це була тепла, трохо сумна книга, але в ній життя і плинність часу, і такі знайомі нам герої, яких ми полюбили в першій книзі в трішки нових гарних людей.