Видавництво Старого Лева
Атмосферний та емоційний психологічний роман про родинні таємниці та їх руйнівні наслідки. Багатошарова сімейна драма з літнім настроєм, події якої розгортаються в будинку на узбережжі.
Моментами дотепно, сумно, життєво й навіть трохи тригерно. Якщо ви полюбляєте саги про непрості стосунки поколінь яким притаманні інтриги та динаміка - рекомендую!
Мені особисто за вайбом книга нагадала фільм «Серпень»(«Август») з Меріл Стріп та Джулією Робертс…але у більш легкому та іронічному вигляді.
Напередодні весілля молодшої доньки Дарлінгів уся сім’я приїздить до літнього будинку «Риптайд» на мисі Кейп-Код. Кожен член родини має власні проблеми, переживання та секрети. Наречена Сідні ледь тримається берегів під час останніх приготувань до свята, старша сестра Енді переживає наслідки важкого розлучення, іі брат-близнюк Ґʼю з чоловіком розмірковує над всиновленням дитини, а батьки Чарлі та Кора максимально напружені, адже вперше за багато років до них планує навідатися матриархиня Дарлінг - 92-річна Тіш.
В перший же вечір, за столом ця вредна бабця «скидає» на родичів бомбу, а саме, зовсім неетично та некрасиво(прям хотілося її копнути під зад та відправити додому) розкриває таємницю сина та невістки що наполегливо намагались приховати її від власних дітей. Після цього у будинку настає справжній хаос а літні канікули перетворюється на емоційні тортури. Довіра підірвана, а усі присутні мають у найближчі дні повністю переосмислити своє життя… весілля як і майбутнє самої родини опиняються під загрозою… чи впораються вони з неочікуваними випробуваннями?…час покаже…
Історія ведеться від кількох персонажів та у кількох часових лініях, тому роман сприймається більш обʼємно та глибоко.
Деякі вчинки героїв важко осягнути, а деякі події дуже вдало зображають справжній сімейний кіпіш.
Авторка висвітлює теми брехні, травм минулого, прощення, прийняття, зцілення, пошук власної ідентичності, другого шансу, правди, підтримки, дружби та любові.
Читається легко і стане файним варіантом для літніх вечорів!
Моя оцінка 8/10
сюжет: декілька поколінь родини Дарлінґів приїздять до сімейного літнього будинку Риптайд на березі океану. Вони готуються до весілля, та в процесі до будинку приїздить бабуся Тіш, яка розкриває сімейну таємницю, що тягне за собою низку проблем…
?сімейна сага;
?декілька часових ліній;
?оповідь від кількох осіб.
мої враження: Завдяки цій книзі я вкотре переконалася, наскільки прекрасними можуть бути сімейні саги. Історія родини Дарлінґів - особлива й чарівна, адже охоплює кілька поколінь, і авторка майстерно проводить нас крізь долі кожного з них.
Кожна ланка цієї родини захоплює, змушує співпереживати, хвилюватися разом із героями. Мені дуже сподобалася ця книга, і я щиро рекомендую її не лише поціновувачам сімейних історій, а й тим, хто ще не знайомий із цим жанром.
Це тепла, літня, затишна історія з родинною атмосферою, але й з місцем для конфліктів - які, до речі, не зіпсували мої загальні враження.
Такі книги читаються на одному диханні. Ти ніби опиняєшся в голові героїв, бачиш усе їхніми очима. У цій історії ми спостерігаємо жіночу лінію кількох поколінь, кожна з яких має свою сильну героїню. Це був чудовий досвід, і я щиро рекомендую цю книгу - особливо ідеально в теплу пору.
Ця книга все ж більше сумна, аніж радісна, і смутку в ній сповна. Для мене це не просто сімейна сага, це історія сильних жінок, які змогли стати кращими для себе, збудувати сім'ю і бачити продовження свого роду. Але рух вперед і досягнення певних цілей дається не просто і інколи жертва буває надто великою і не дає душі спокою. Хтось віддалився від сім'ї, а хтось зрікся кохання. Досвід кожної є непростим і навіть болючим, він розбиває серця і загартовує душу. От лиш це гартування може бути надто міцним і закрити їх від найважливішого, засліпити і лати зробити крок на ті самі граблі, на які ступала попередниця.
Ця книга про сімейні відносини, стосунки і токсичність свекрух, що своїм авторитетом придушують своїх дітей. Ця токсичність отруює і робить життя рідних нестерпним. Здавалося це передаватисеться вічно, від сім'ї до сім'ї.
Поряд з цим історія розгортається в дуже затишному місці, будиночку біля моря, що став важливим місцем, куточком затишку та традицій, будинком життя, мрій, літа. Це місце стало затишною гаваню і водночас місцем, що зруйнувало життя, щастя, майбутнє, і місцем де можна зцілитися, якщо забажати.
Підготовка до майбутнього весілля додає усій цій історії гостроти емоцій, незворотності і відчуття краху, що насувається як буря. А зародження нових емоцій, кохання, дозволяє відпустити минуле і зробити крок у нове життя.
Чого тільки немає в цій історії, і все доречно, цікаво, емоційно і тримає в напрузі. Читання в задоволення і літній вайб, що дарує відчуття, що все можливо.
Як і більшість родин на цій планеті, Дарлінґи мають задавнений конфлікт, який замовчувався і не обговорювався. Кожен з членів родини має зачаєні образи, про які соромно говорити. Але бабуся, справжній матріарх родини, відчуває, що часу в неї вже не багато, тож вирішує розкрити давній секрет - і таким чином відкриває скриньку Пандори. Назовні вилазять усі давні проблеми, чіпляючись одне за одну.
Чи це погано? Спочатку, спостерігаючи за градусом люті і негативними емоціями, здається, що це стихійне родинне лихо. Усі розсварились і ніхто не розуміє, що буде далі - родина розвалюється.
Але потім вони знаходять у собі сили поговорити. І я була вражена доволі інтелігентною формою спілкування, як на такий градус емоцій. Це не було повне прощення і обіймашечки, але це було максимально можливе повернення до спокою - і так ще треба вміти розрулити ситуацію.
Мені сподобався Г'ю. Ні, в житті я з таким навряд чи хотіла б спілкуватись, але без нього історія була б нудною. Як і без елегантної та дещо ментально травмованої бабусі Тіш.
Написано просто, читається легко. Книжка навряд чи стане улюбленою, але певні емоції подарує і наштовхне на роздуми про власні родинні взаємини.
Я не буду «Дарлінґів» сварити, вважаю це взагалі недоречним, вона написана добре, легко, читається максимально швидко. Просто для мене це було нудно.
Ознайомившись із анотацією, я чекала щось схоже на романи Емілі Генрі: в нас буде мати-одиначка, котра із своєю донькою приїжджає в сімейний будиночок на березі, аби відсвяткувати весілля сестри. Але ми маємо повноцінну сімейну сагу, котра розпочинається з того, що бабуся нареченої розкриває одну таємницю, від якої і буде далі повний хаос.
Що мене бентежило:
• в книзі було розкрито лише декілька ліній (а їх там багацько);
• суцільна неповага людей по відношенню один до одного, пошук вигоди;
• рідні люди готові перегризати один одному горлянку за шматок спадку, але в обличчя посміхаються – це взагалі ррррр?;
• пусті діалоги: героїня сказала, що не має ніяких планів, але кожному герою потрібно повторити одне і те ж запитання і висловити своє невдоволення;
• не надто реалістичні події.
Окремо хочу відзначити лицемірство майже кожного героя і на це можна було б закрити очі, але зважаючи на всі факти вище – це неможливо. Це не буде тоді життєствердною історією.