Дейзі Джонс і The Six

Після прочитання "Сім чоловіків Евелін Г'юго", яка була для мене моментами затягнута, "Дейзі Джонс і The Six" здалася набагато динамічнішою, але водночас наблизилася до тем, які стали для мене занадто особистими. Тейлор Дженкінс Рід знову майстерно заглиблюється в психологію персонажів, але, на мою думку, цього разу фокус не залишався на головній героїні - Дейзі, а переміщувався на другорядних і зосереджувався на стосунках між братами та Камілі.
Однією з найсильніших сторін роману для мене стали складні й часто неоднозначні взаємодії між Біллі та його братом Гремом. Відносини між ними були схожі на боротьбу за лідерство, приховані образи, про те, як далеко можна зайти, аби залишитися вірним собі. І це не лише стосується музики, а й їхнього сприйняття світу, стосунків та відповідальності перед іншими.
Каміла стала для мене улюбленим порсонажем. Вона, попри свій спокійний темперамент, виявилася всіма пережитими емоціями та центром деяких соціальних проблем у романі. Її сила не кричуща, але не менш потужна. Вона стає тією людиною, яка тримає всіх на плаву, попри власні сумніви й біль. Каміла уособлює витривалість і здатність прощати, але водночас показує, як можуть стиратися межі в стосунках, де закінчується любов і починається самопожертва. Це історія не тільки про Біллі та його залежність, а й про образ сильної жінки, яка змогла зрозуміти і вирішила, що для неї краще і чого вона хоче (хоч, часом, це було не просто прийняти як для неї так і для читача)
Тематика зради, яка в книзі є однією з центральних, змушує задуматися про межі емоційної близькості. Як далеко можна зайти в пошуках розуміння чи спасіння, і чи завжди це можна вважати зрадою? В "Дейзі Джонс і The Six" ці межі часто стираються — герої намагаються знайти себе, водночас руйнуючи життя тих, кого люблять. Особисто для мене це стало дуже важливою темою для роздумів.
Ще однією причиною, чому ця книга захоплює, є її неймовірна атмосферність. Тейлор Дженкінс Рейд вдається передати дух 70-х настільки реалістично, що читач буквально занурюється в музичну епоху з її неповторною енергетикою. Атмосфера тієї ери тут не лише як фон, а й один з героїв, що диктує темп і настрій кожної сцени. Екранізація серіалу, яка вийшла нещодавно, добре передає цей настрій, але, як на мене, книга глибша в деталях емоційних переживань персонажів. І хоча шоу візуалізує музику та стиль, саме літературна версія розкриває їхні душі.
Цей роман став для мене особистою історію, настільки проникливою, просякнутою темами того, як складно залишатися вірним собі. Про межі між любов'ю, вірністю й зрадою. Історія про драми та страждання, що відбуваються за гучними акордами, та про те, як далеко можна зайти в пошуках власного шляху.

Я була в такому передчутті від читання цієї книги і була упевнена, що це щось просто неймовірне.
Кількість схвальних відгуків і оцінка на GoodReads змушують читача завищити свої очікування від книги.

І от я поринула у книгу, і з самого початку усе пішло не так.

Роман розповідає про вигадану музичну групу - від її заснування до занепаду. Дейзі Джонс талановито пише тексти, її обожнюють усі, вона стала просто ідолом. Але у всьому цьому фурорі вона ненароком загубила себе.

Узагалі всю історію можна описати трьома словами - наркотики, секс, рок-н-ролл.
Якщо ви полюбляєте читати про те, що роблять люди в наркотичному дурмані, як вони ламають життя собі та оточуючим - то вам сюди.
Мене це зовсім не цікавить, тому книга для мене виявилася ніякою.
Я нікому не співпереживала у їхніх тяжких стосунках.
Уся ця внутрішня кухня групи, де кожен хоче бути найкращим, те як вони загубили свою дружбу - від цього тільки сумно.

І ще дуже відштовхує стиль написання тексту. Історія написана у вигляді інтерв`ю членів групи, і ці постійні перескакування від одного героя до іншого дуже збивало з пантелику.

«Для нас, чоловіків, жінки - це гарантована погибель. І що найцікавіше: начебто всі одне одному завдають болю, але жінка завжди міцно стоїть на ногах. Ви теж помітили, так? Жінка незламна»

Тейлор Дженкінс Рід «Дейзі Джонс і The Six»

Інколи хочеться почитати для розрядки щось просте і легке. А ще варто
бути в курсі трендів масової літератури. Ну і заодно потримати в руках книжку-цяцьку, яскраву, з фарбованим зрізом і незвичним кольором паперу. Саме так я прийшла до серії книжок Тейлор Дженкінс Рід про вигаданих зірок середини минулого століття.

Ця книжка про музичну індустрію. Знайшлися собі хлопці й дівчата і створили музичний гурт The Six, досягли певного рівня популярності. А ще у цього ж лейблу була співачка Дейзі Джонс, краля на всю голову, з біса талановита самоучка. З комерційною метою вирішили ці два проєкти об’єднати, win-win. Так і сталось. Популярніших за них не було.

Насправді сюжет бідний. Але, оскільки книжка читається легко, то це й не кидається в очі. Авторський задум цікавий. Нібито авторка біографії бере інтерв’ю в усіх учасників та живих причетних і розповідь будується на їхній прямій мові. Читач наче дивиться біографічний фільм, де мінімум голосу за кадром, а лише компіляція різних інтерв’ю.

Як і в попередніх книжках Тейлор Дженкінс Рід, тут є ідеальні герої. Світ талановитих і красивих, яким усе вдається. Хоча підняті важливі теми, як от поєднання сімейного життя і кар’єри, довіра, прощення, боротьба з залежністю. Проте через усі випробування герої проходять легко, без надміру зусиль. Особливо примітні образи всесильної жінки, яка легко приймає важкі рішення, без проблем змінює своє життя, напролом йде до цілі. І це не лише про Дейзі Джонс, усі жіночі персонажі такі.

Назагал цікавий приклад розважальної сучасної прози. Я інколи знуджувалась, через що читала книжку довго, але нехай буде.