Чотирнадцятирічного Еммета Тілла було викрадено й жорстоко вбито після того, як він нібито образив білу жінку, привітавшись з нею.
Фотографії його понівеченого тіла у відкритій труні шокують, як шокує й усвідомлення того, що це - лише одна із сотень подібних історій.
Суди Лінча у США мають майже сторічну історію. За цей період офіційно зафіксовано близько 5000 випадків (страшно уявити, скільки жертв лінчувань не потрапило до цієї статистики).
У 2022 році лінчування офіційно визнано «федеральним злочином на ґрунті ненависті», а сам документ отримав назву «Закон Еммета Тілла»
У романі «Дерева» жертви лінчувань «повстають», щоб отримати відплату.
Нічого містичного - лише холодний умисел.
Містечком Мані прокочується хвиля жорстоких убивств. Жертви убивств тим чи іншим чином повʼязані з розправами над темношкірими,а на кожному місці злочину знаходять неопізнаний труп темношкірого чоловіка, який згодом безслідно зникає.
Те, що починається як сатира та чорна комедія, дуже швидко набуває рис соціальної драми, яка досліджує колективну травму американського суспільства. Образ невловимого месника обростає гротескними подробицями, а сама ідея помсти перетворюється на безконтрольну сюрреалістичну різанину. Детективна складова теж має анекдотичний характер - копи тут до смішного непрофесійні, а розслідування зводиться до бездумної констатації фактів.
Події не вписуються в рамки логіки й підкреслюють банальну тупість і обмеженість суспільства, що допустило й узвичаїло настільки жорстоку практику, як лінчування темношкірих.
Справжньою кульмінацією роману є список імен тих людей, що колись стали жертвами лінчування.
«Коли я пишу імена цих людей, вони стають реальними. Не цифрами зі статистики. Коли я пишу імена цих людей, вони оживають. Таке враження, ніби на кілька секунд матеріалізуються. Розумієте, що я маю на увазі? Я би ніколи не запам’ятав стільки імен. А вони мають бути реальними. Мають набути реальність. Хіба ні?»
Окремої уваги заслуговує пародія на чинного президента США з його манією величі.
«У нього мізків як у дикобраза» - і не посперечаєшся
Одразу про мінуси: переклад, вибачте, жахливий. Кожного разу, коли бачила «Іісусе, невже…», я просто здригалася. Хотілося б, аби перекладачі все ж докладали мінімальних зусиль, щоб адаптувати текст під українську, бо в нашій мові ми частіше вигукуємо «Господи», а не «Іісусе», на відміну від англійського Jesus. Це ніби дрібниця, але вона постійно вибивала з атмосфери. Проте це питання не до автора, а до видавництва.
А от сам текст прекрасни1, як на мене. Легко, динамічно і доступно написано про темну сторінку американської історії. Автор поєднав детектив, містичні елементи й навіть трохи гумору. Хоча я очікувала суто детективу на початку. Після прочитання я однозначно додала його до списку авторів, за якими хочу слідкувати. Єдине, що фінал видався трохи поспішним, бо мені хотілося ще трохи того розміреного темпу, який був на початку. Але загальне враження це не зіпсувало, тому книга точно варта уваги. 9 з 10 в моїй системі)
«Дерева» - не просто історія про кілька вбивств, це метафора системи, яка допускає, підтримує і забуває насильство, яка дозволяє расизму бути «деревом», з глибокими корінням, що росте у ґрунті культури, історії, вірувань. Це роман про те, як минуле проростає в сьогодення, ставить питання про злочин проти людяності, про мовчання, про те, як співучасники або байдужі підтримують несправедливість. Книга не легка, вона змушує читати уважно і часто з дискомфортом. Але це й сильна її сторона: змушує задуматися. Не надає готових відповідей, але ставить багато запитань.
Ця книга для тих, хто любить жанрові гібриди, коли детектив перетікає в сатиру, містику, магічний реалізм.
Провокативний детективний роман сповнений гострої сатири, алегорії на тему расизму, політики та справедливості.
Книга наповнена чорним гумором та смутком, містерією, жахом та навіть філософією.
У маленькому містечку на півдні США стається серія жорстоких загадкових убивств і після кожного злочину поряд із мертвим тілом «хорошого білого» знаходять труп темношкірого чоловіка, що постійно зникає й опиняється біля наступної жертви.
Два детектива намагаються розгадати таємничі випадки але стикаються із чимось значно більшим, навіть надприродним.
Твір змушує замислитися над темою расизму, нагадує про «прикру» сторінку історії американського суспільства, а саме лінчування, поліцейська жорстокість та ку-клукс-клан. Це комедія абсурду, а також це саспенс і детектив і соціально-політичний роман у якому автор піддає критиці «вищість білої раси» і змушує говорити про «незручні речі»
Моя оцінка 8,5/10
«У всьому світі зараз багато говорять про геноцид, але коли вбивства відбуваються повільно і розтягуються на століття, ніхто їх не помічає. Якщо немає масових поховань, ніхто не помічає могил. Лють американців — це шоу. Вона має певний термін придатності.»(с)
На перший погляд, це історія в жанрі детектив де двох чорношкірих агентів з Бюро розслідувань, направляють в невелике містечко в штаті Міссісіпі розслідувати серію шокуючих, жахливих убивств, що, здається, спрямовані на найближчих живих родичів білих чоловіків, які лінчували Еммета Тілла в 1955 році (реальна історія лінчування, більш детально можна прочитати в інтернеті).
Десь приблизно на середині розслідувальні розділи поліції стають повторюваними, оскільки той самий злочин вірусно поширюється по всій Америці, націлюючись на міста та маленькі містечка, де раніше лінчували чорношкірих та китайських громадян.
Але нехай вас не обманює це першочергове враження про історію, в центрі якої є детективне розлідуваня, бо насамперед це роман, який досліджує глибоко та шокуюче серйозну тему – довгу історію лінчування та поліцейського насильства в расистській частині Америці.
«Історія - це сука», - зауважує в якийсь момент один з головних героїв роману, і це цілком могло б бути підзаголовком до цієї книжки. Тому, автор не дозволяє своїм читачам ні на секунду забути, що вони не перебувають навіть на одному поколінні, віддаленому від жахливого лінчування Еммета Тілла та тисяч інших чорношкірих людей.
Однозначно автор - майстерний оповідач, який поєднав факти та вигадку, сворив багатошаровий роман, який кидає виклик всім жанрам. Я не могла відірватися від читання. Невеликі розділи, непересічні персонажі, соковиті та смішні діалоги. Але з одного боку, увесь цей гумор та елементи соціальної сатири, насторожують, бо часом змушує замислитися, де пролягає межа між похмурим гумором та справжнім соціальним жахом.