Відгуки і рецензії читачів
21.12.2025
Мені знадобилося багато часу, щоб сформулювати свої враження від Десяти тисяч дверей Дженьєрі. З одного боку, це цілком непогана книга для своєї аудиторії – підлітків. Але для дорослих, на мій погляд, це вже зовсім не підійде. І тут моя помилка була очевидною: я взялася за роман написаний не для мене. Зараз я свідомо уникаю підліткових історій і часто навіть янг-едалту, бо давно зрозуміла, що це не моє. Цю книгу читала приблизно рік тому, і відчуття за цей час тільки закріпилося.
Текст справді написаний красиво. Авторка багато уваги приділяє поетичним описам, внутрішнім переживанням героїні, атмосфері. Але з кожним розділом інтерес поступово згасає. Сюжет здавався надто розтягнутим, події розвивалися повільно, і вже десь на середині я почала буквально вмовляти себе читати далі, постійно перевіряючи, скільки сторінок ще залишилось.
Ідея з альтернативними світами та дверима між ними виглядає незвично й потенційно цікавою. Але тут не склалося.
Рекомендувати цю книгу дорослим я не можу. Є значно сильніші й глибші історії з цікавішими сюжетами. І якщо обирати, на що витрачати свій читацький час, то для мене це точно буде не ця книжка
Текст справді написаний красиво. Авторка багато уваги приділяє поетичним описам, внутрішнім переживанням героїні, атмосфері. Але з кожним розділом інтерес поступово згасає. Сюжет здавався надто розтягнутим, події розвивалися повільно, і вже десь на середині я почала буквально вмовляти себе читати далі, постійно перевіряючи, скільки сторінок ще залишилось.
Ідея з альтернативними світами та дверима між ними виглядає незвично й потенційно цікавою. Але тут не склалося.
Рекомендувати цю книгу дорослим я не можу. Є значно сильніші й глибші історії з цікавішими сюжетами. І якщо обирати, на що витрачати свій читацький час, то для мене це точно буде не ця книжка
28.06.2024
Відверто - книгу я купила через обкладинку.
Вона дуже гарна.
Але лежала вона в мене декілька років, і я подумала - настав її час.
А може хай би ще лежала?
Мені сподобалися перші 100 сторінок, і останні десь 40. Серединка - ну таке.
Перша частина книги була схожа на “What the River Knows” Isabel Ibanez (це дуже прикольна пригодницька книга, яка має вийти українською, але поки ні одне видавництво не прокололося, хто ж її видасть).
У нас є гг, яка проживає в тепличних умовах під покровительством заможного чоловіка. Одного дня вона дізнається про смерть батька, а ще виявляє в собі певні магічні здібності. І в один момент її життя перевертається з ніг на голову. Вона має рятуватися сама, і намагатися знайти свого батька. Бо вона впевнена, що він живий, просто перебуває в недоступному простим смертним місці. І тільки вона зможе його знайти.
На цьому моменті книга мені почала нагадувати суміш «Дому дивних дітей» і «Дітей капітана Гранта» (а для мене це дуже нецікаво).
Тут було багато навколоморських пригод. А я не можу таке читати. Мій мозок відключається, і не сприймає інформацію.
Останні сторінки книги я читала зі сльозами на очах.
Неоднозначні відчуття від прочитання цієї історії.
Вона дуже гарна.
Але лежала вона в мене декілька років, і я подумала - настав її час.
А може хай би ще лежала?
Мені сподобалися перші 100 сторінок, і останні десь 40. Серединка - ну таке.
Перша частина книги була схожа на “What the River Knows” Isabel Ibanez (це дуже прикольна пригодницька книга, яка має вийти українською, але поки ні одне видавництво не прокололося, хто ж її видасть).
У нас є гг, яка проживає в тепличних умовах під покровительством заможного чоловіка. Одного дня вона дізнається про смерть батька, а ще виявляє в собі певні магічні здібності. І в один момент її життя перевертається з ніг на голову. Вона має рятуватися сама, і намагатися знайти свого батька. Бо вона впевнена, що він живий, просто перебуває в недоступному простим смертним місці. І тільки вона зможе його знайти.
На цьому моменті книга мені почала нагадувати суміш «Дому дивних дітей» і «Дітей капітана Гранта» (а для мене це дуже нецікаво).
Тут було багато навколоморських пригод. А я не можу таке читати. Мій мозок відключається, і не сприймає інформацію.
Останні сторінки книги я читала зі сльозами на очах.
Неоднозначні відчуття від прочитання цієї історії.
21.04.2024
У світі дуже багато дверей. Всі вони ведуть до наших домівок, комори, ванних кімнат, а деякі в урядові будівлі та лабораторії.
Деякі з них настільки старі, що здається дивом, що вони все ще тримаються на петлях. А деякі покриті золотом й відкриваються з божественним шумом.
Але в світі є й інші двері - це двері з великої літери "Д".
Вони знаходяться в найнесподіваніших місцях, виглядають зовсім непримітно, але ведуть туди, звідки приходять всі історії, казки та перекази, і все це приносить необхідні зміни для світу.
За дверима, що пахне снігом і розрядженим повітрям, хоча вона може стояти в висохлій пустелі десь серед каньйонів, за дверима, що стоїть посеред моря, але пахне хвойним лісом, за дверима в старому будинку, від якого віє кров'ю і війною - за такими дверима і інші світи.
Одна жінка одного разу сказала, що цих дверей десять тисяч. Але на її мові десять тисяч - це незліченна кількість.
Одного разу маленька дівчинка знаходить сині двері, за якими ховається біле місто біля моря, і там, прямо біля самої арки, з якої вона вийшла, вона знаходить монету, загублену кимось там.
Монетку іншого світу.
І так почалася нова історія, яка змінила всі світи.
Хоча чи нова? Можливо, це продовження старої, давно розпочатої історії, і дівчинка не просто почала чергову зміну, а й та сама зміна, той самий свіжий вітерець, що гуляє серед світів.
Деякі з них настільки старі, що здається дивом, що вони все ще тримаються на петлях. А деякі покриті золотом й відкриваються з божественним шумом.
Але в світі є й інші двері - це двері з великої літери "Д".
Вони знаходяться в найнесподіваніших місцях, виглядають зовсім непримітно, але ведуть туди, звідки приходять всі історії, казки та перекази, і все це приносить необхідні зміни для світу.
За дверима, що пахне снігом і розрядженим повітрям, хоча вона може стояти в висохлій пустелі десь серед каньйонів, за дверима, що стоїть посеред моря, але пахне хвойним лісом, за дверима в старому будинку, від якого віє кров'ю і війною - за такими дверима і інші світи.
Одна жінка одного разу сказала, що цих дверей десять тисяч. Але на її мові десять тисяч - це незліченна кількість.
Одного разу маленька дівчинка знаходить сині двері, за якими ховається біле місто біля моря, і там, прямо біля самої арки, з якої вона вийшла, вона знаходить монету, загублену кимось там.
Монетку іншого світу.
І так почалася нова історія, яка змінила всі світи.
Хоча чи нова? Можливо, це продовження старої, давно розпочатої історії, і дівчинка не просто почала чергову зміну, а й та сама зміна, той самий свіжий вітерець, що гуляє серед світів.
18.03.2024
«Десять тисяч дверей січня» — це роман Алікс Е. Харроу, яка веде читачів у подорож книжками в книгах, світами у світах і таємницями в таємницях. Історія розповідає про молоду дівчину Дженьєрі Скаллер, яка росте в будинку, наповненому цікавими артефактами, й іноді Дженьєрі сама відчуває себе одним з артефактів, враховуючи, як саме до неї ставиться її опікун, містер Лок (хто знає англійську, зацінить підбір імен, бо тут він грає хорошу роль).
Загалом у Дженьєрі є батьки, але вони через обставини (спойлери) вимушені бути разом. Дженьєрі пощастило бути з батьком, але батькові не пощастило бути чорношкірим і опинитися у вікторіанській Англії. Тому мала, а згодом і підлітка, Дженьєрі вимушена грати ляльку під проводом опікуна, поки її батько мандрує світом у пошуках нових артефактів для містера Лока.
Проте Дженьєрі незвичайна дівчина — будь-що нею написане, якщо вона достатньо сильно в це вірить, робиться таким у реальності. Дженьєрі має друга і подругу, тому вирушає на порятунок батька й всіх світів.
Історія максимально легка, читається невимушено, і настільки вдала, що мені хотілося повертатися знову й знову. Рекомендую і підліткам, і дорослим.
Загалом у Дженьєрі є батьки, але вони через обставини (спойлери) вимушені бути разом. Дженьєрі пощастило бути з батьком, але батькові не пощастило бути чорношкірим і опинитися у вікторіанській Англії. Тому мала, а згодом і підлітка, Дженьєрі вимушена грати ляльку під проводом опікуна, поки її батько мандрує світом у пошуках нових артефактів для містера Лока.
Проте Дженьєрі незвичайна дівчина — будь-що нею написане, якщо вона достатньо сильно в це вірить, робиться таким у реальності. Дженьєрі має друга і подругу, тому вирушає на порятунок батька й всіх світів.
Історія максимально легка, читається невимушено, і настільки вдала, що мені хотілося повертатися знову й знову. Рекомендую і підліткам, і дорослим.