Якщо ви так, як і я вирішили прочитати "Дев'ятий дім" після прочитання трилогії про орден Гриша, то знайте,що це КАРДИНАЛЬНО різні світи. Вони абсолютно не схожі. Нічим. У цьому і талант Лі Бардуго - писати свіжо та несхоже. Я ще не читала нічого схожого на цю книгу. Це просто якесь відкриття для мене. Це не те фентезі, до якого я звикла. Тут все набагато реалістичніше, адже події відбуваються у 21 столітті і в реальному місті.Також там названі деякі реальні особистості - студенти та студентки Єлю. Мушу визнати, що перші 150 сторінок були адом для мене. Я нічогісінько не розуміла. Ні, я не планувала відкладати книгу, але мені було дуже важко читати її. Тому читала я книгу цілих 2 тижні. Проте хочу застережити вас, що після 150 сторінок все буде набагато простіше. Далі стає легше та зрозуміліше, і я вже не силувала себе, а просто насолоджувалась процесом. Хоча тут не підійде слово " насалоджувалась", бо це точно не той легесенький роман про ідеальну любов. Ні, це історія про тяжке та містична життя загадкової Алекс Стерн, яка має можливість бачити Сірих(привидів).Тут і любовної ліній майже нема, але це не робить книгу менш хорошою. Персонажі цікаві, їх легко уявляти, але важко було уявити саму Алекс. Мені чомусь здається, що її зовнішність не підходить характеру. Спочатку у мене була величезна плутанина з картою та Домами Серпанку, але згодом я розібралась. Я сприймала цю книгу як випробування, адже я неначе разом з Алекс відкривала для себе всі складнощі магічного світу. Вийнятковою книгу робить новий погляд Лі Бардуго на магію. Зазвичай. магія асоціюється у нас з чимось гарним та неймовірним. Проте насправді це страшна, потужна, руйнівна сила, яка потребує постійного контролю. Саме цим займається Дев'ятий дім - Лета. Рекомендую усім фанатам дарк фентезі та історій про студентське життя, адже в ньому є своя особлива романтика...
"Дев'ятий дім" Лі Бардуґо — це захопливий містичний трилер із нотками темного фентезі, який переносить нас у світ таємних товариств Єля, прихованих ритуалів і магії, що існує поряд з нашою реальністю. Головна героїня, Алекс Стерн, зовсім не типовий персонаж. Її дар бачити примар, який приніс їй стільки болю, стає не просто елементом історії, а дверима у зовсім інший, темний світ, куди звичайним смертним вхід заборонений. Саме цей дар і приводить Алекс до Єля, де вона отримує місце в "Дев'ятому домі" — товаристві, яке контролює діяльність інших братств із їхніми небезпечними практиками.
Алекс — персонаж суперечливий і цікавий. З одного боку, вона сильна і наполеглива, а з іншого — уразлива та обтяжена минулим. Її подорож через світ магії та тіней, дещо схожа на пошук самої себе, дарує читачеві можливість пережити разом з нею моменти страху, сумнівів і надії.
Бардуґо створює не тільки захопливий сюжет, але й майстерно будує атмосферу, яка не відпускає до останньої сторінки. Світ Єля з його таємними товариствами й обрядовими практиками інтригує та захоплює. Магія тут постає як щось потужне й навіть небезпечне, без звичної романтики, що лише додає реалістичності історії.
«Девʼятий дім» Лі Бардуґо - це чудовий інструмент для втечі від реальності. Книга легко переносить у світ, де можна забути про рутину й проблеми, поринувши в темні пригоди та інтриги. Це гарна історія для тих, хто хоче втекти від буденності, з головою занурившись у світ загадок і таємниць.
Моя оцінка 7/10 ⭐️
Дев‘ятий будинок (дев‘яте товариство) в університеті займається тим, що контролює діяльність восьми інших організацій, щоб вони не виходили за рамки своїх повноважень.
Кожен з будинків проводить магічні ритуали в певний день тижня, на певних умовах, і з дозволу вищих інстанцій. А ритуали там такі, що краще відкласти їжу перед прочитанням.
Але стається так, що в день ритуалів знаходять тіло місцевої дівчини, а Алекс посилають в цьому розібратися. І якщо за цим стоїть якийсь з будинків, то комусь за це буде а-та-та. Але розібратися дівчині не дають. Адже то на неї хтось нападе, то отруїть, то ще яке нещастя на неї звалиться. А ще крім цього у неї зник її наставник, проблеми у подруги, до неї докопується детектив та і взагалі Алекс одна велика проблема.
Книга отримала перемогу в категорії «Найкраща фентезі книга» у 2019р.
Але усі зарубіжні блогери кричала - це не фентезі!
Я згодна - це не фентезі. Це паранормальний детектив з краплинами магічного реалізму.
Плюси книги:
з середини мені було цікаво читати
головна героїня усім дає жару
інтригуюче закінчення
Мінуси книги:
до середини дуже тяжко влитися в сюжет
оповідь дуже рубана - нас постійно кидають з теперішнього в минуле і назад. Але крім минулого Алекс є ще минуле Дарлінгтона (наставник Алекс); плюс є вставки з головної книги Ліги - дуже все тяжко тримати в голові
магічні артефакти - нас про них не попереджають, але в дуже напруженій ситуації він просто з‘являється в кишені головної героїні (дежу зручно). Але в принципі книга мені сподобалася і я буду чекати на продовження. Бо закінчення інтригує.