я в захваті від тексту, від глибини занурення в емоційний світ кожного персонажа, від справжності кожної змальованої події... але я б в житті не взяла книгу до рук, якби орієнтувалась на анотацію.
я вже не кажу про те, що в ній спойлери аж до третьої частини книги, і невірно вказані факти з біографії Боббі.
просто ганьба - так робити.
Ваші зауваження щодо анотації обов’язково візьмемо до уваги та передамо команді. Перепрошуємо, якщо текст на обкладинці ввів в оману та проспойлерив частинку сюжету. І ще раз дякуємо, що поділилися своїми враженнями та зауваженнями — для нас це справді цінно.
Ваші зауваження щодо анотації обов’язково візьмемо до уваги та передамо команді. Перепрошуємо, якщо текст на обкладинці ввів в оману та проспойлерив частинку сюжету. І ще раз дякуємо, що поділилися своїми враженнями та зауваженнями — для нас це справді цінно.
На жаль, фінал історії мене засмутив, я взагалі не емпатувала головній персонажці, правду кажучи, вона мене навіть дратувала: химерно-егоїстична панянка, яка багатьом зробила боляче.
Проте, так чи інакше, книгу раджу до прочитання, бо авторська стилістика того вартує. Справжня насолода.
Меланхолійна оповідка ведеться від різних персонажів, що дозволяє більше зануритися в життя цих персонажів з різних сторін.
Написана книга чудовою мовою, текст тече як річка, хочеться багато анотувати і записувати.
Я оцінила її для себе на 4 з 5, тільки тому що форма була краще ніж сюжет для мене, але тим не менш я рада що прочитала і можу рекомендувати. Хотілося б ще щось у автора прочитати.
Спочатку ми бачимо більш детально життя хлопців Джонатана та Боббі. Їх дорослішання. Клер - з'являється пізніше, вона трохи старша за них. Еліс - мати Джонатана, і стає майже матір'ю і для Боббі. Тобто з трьох вікових категорій ми бачимо цю історію, від проблем молодості до проблем зрілості, від чотирьох персонажів - жіночі і чоловічі, три частини - три періоди життя кожного з них. Також в книзі присутні нетрадиційні стосунки, своє визначення сім'ї, важкі хвороби, втрати. Книга для мене була нелегкою у читанні. Перша частина прочиталася швидко, дві останні повільніше. Після прочитання книги залишився меланхолійний післясмак. Стиль автора мені сподобався, простий і витончений водночас. Книга підійде більш для повільного розміренного читання, для того хто не шукає динаміки, для тих хто готовий вирушити на пошук безлічі відповідей разом з головними героями.
#km_bookchallenge_laboratory
Мені бракує слів наскільки це чуттєва, болюча, глибока, пронизлива, щемка, тремтлива історія. І написана такою мовою, що просто серце стискається від замилування. Я читала затамувавши подих.
І хочеться гортати і перечитувати, гортати і перечитувати, і ще. і ще.
В мене вся книга покреслена-пописана і розмальована розбитими серцями. І частинка моєї душі залишилася на цих сторінках.
Перекладачка, Ярослава Стріха, просто богиня перекладу! В своєму коментарі на гудрідз вона написала: "сподіваюсь ця книжка зробить вам боляче, але ви про це не пожалкуєте"
Саме так!
Більше того, скажу словами з самої книги, вона спричинила "принагідний напад екзестенційного розпачу", і я повернуся до цього не раз
Це було якесь терапевтично-медитативно, споглядальне-співпереживальне, подихотамівне читання, в якому так чи інакше не уникнеш зустрічі з собою і роздумами, які зазвичай обходиш, як гострі кути.
Я усвідомлюю, що ця книга може комусь зовсім не сподобатися... але це усвідомлення дається мені важко)
бо вона така пронизливо-людяна і така життєва у своїй "ненормальності"
❤️
Каннінґем веде свою розповідь так, що просто прив'язуєшся до героїв, відчуваєш їхній біль і занурюєшся в них. Не так важливо, кого і як вони люблять.
Історія дорослішання та життя двох друзів – Джонатана та Біллі, обидва в дитинстві пережили сімейні трагедії, одна з них у результаті повністю зруйнувала родину, інша дала тріщину, але не розділила. Частиною їхньої дружби стає Клер - сусідка по квартирі Джонатана.
Оповідь йде від 4 персонажів – Джонатана, Біллі, Клер, а також матері Джонатана – Еліс. І все в цій книзі зовсім не так, як очікуєш. Відчувається атмосфера Америки 1980-х, коли лютував СНІД і пошук себе був сконцентрований на формуванні особистого життя.
Автор нас повністю занурює всередину персонажів – які ростуть і дорослішають, але постійно ставлять собі питання – а як треба? А як стати щасливим? А де вона, ця примарна країна щастя?
Емоційний роман, що поєднує внутрішній та зовнішній світ персонажів. Події, які формують героїв не завжди у тому напрямку, як очікуєш. Туга за миром і спокою всередині, десь на краю світу.
Без хепі-енду та єдиного правильного шляху...
Я в захваті як багато Майкл Каннінґем зміг передати в цьому романі через життєвий шлях головних героїв - дорослішання і усвідомлення своєї сексуальності в підлітковому віці, прийняття себе у дорослому віці, вміння кохати попри все і абсолютна жертовність, болісно близькість у кінці. Тут же піднята страшна і важлива тема СНІДу, яку не кожен автор може подати так, щоб не викликати у читача лише страх і відразу.
"Дім на краю світу" має той самий вайб, що і "Припини свої вигадки" Бессона та "Бляшаний чоловік" Вінман. Якщо вам сподобалися ці книги, то обов'язково сподобається і ця.
Від себе, звісно, рекомендую. 10 з 10.