Здається, сценарії воєн не змінюються десятиліттями. Змінюються лише дати та назви країн... Північна Корея, 1943-й рік, "Дочки дракона" Вільяма Ендрюса.
⚠️ Відразу хочу попередити про тригери:
У книзі доволі багато важких тем: насильство та рабство, катування, примусові аборти, психологічні травми та ПТСР.
💔 Мої враження:
Зізнаюсь, мені прикро, що я мало цікавилася тим, як проходила Друга світова війна в країнах Азії. І, на жаль, ніколи не чула про «жінок для втіхи». Ця книга відкрила мені очі на ті страхіття й кошмари, які спіткали кореянок від рук японської армії.
Важко це писати, але наша країна сьогодні бачить схожі звірства від ворога... Те, що пережила бідна Чже Хі на «станції для втіхи» — боляче не те що уявити, це навіть читати важко. Але парадокс: не можеш відірватися, тому що просто треба знати, що далі, чи є те світло в кінці тунелю.
Сама історія ведеться у двох часових лініях:
- сьогодення: де Анна намагається дізнатися про своє походження і волею долі зустрічається зі своєю бабусею.
- історична частина: де розповідається історія життя цієї бабусі, Чже Хі.
Саме історична частина була значно цікавішою підкорила мене своєю силою! Чже Хі — надзвичайна жінка. Я була в шоці, що після стількох випробувань, знущань та — вибачте, іншого слова не існує — пекла, через яке вона пройшла, вона не зламалася. Але, як не сумно, в її життя втрутилася країна... якій було соромно за свою історію. Яка вибудовувала «мирні» відносини з колишнім ворогом і соромилася жінок, що пройшли через тортури. І знову ж, проводячи паралель, мені страшно, як складеться наша історія в майбутньому.
Окремо хочу відмітити, як автор надзвичайно влучно підмічав, як могутні люди цього світу вирішують долі цілих народів. Багато точкових фраз про відносини між «сверхдержавами», які актуальні як ніколи... Багато з цих фраз я навіть зачитувала чоловіку вголос, і ми погоджувалися з тими істинами.
Підсумок: як завжди мені хочеться так багато розповісти про цю історію, тому що тут дійсно стільки всього, що можна обговорити! Книга ж йде в кращі прочитані за рік. Чи читати вам? Уважно зважте, чи готові ви до таких тем і такої болючої правди. Я ж — з нетерпінням чекаю на продовження трилогії.
якщо не мати високих очікувань щодо історичності викладу матеріалу, то цікаво і доволі швидко читається.
однак вперше мушу лишати відгук з таким високим рівнем незадоволення роботою редакторів/коректорів. на 368 сторінок тексту кількість орфографічних, лексичних та пунктуаційних помилок вражаюча. з веселих прикладів: Коля замість "коли," купа одруківок, навіть у слові "Пхеньян"
хангиль (абетка) в одному місці жіночого роду, у інших - чоловічого. посеред книги з'явилася примітка коректорки до слова "янбан," яке вже згадувалося доти, і не раз
вперше стикаюся з таким у доробку Лабораторії, і дуже печалить таке прикре падіння стандартів якості