Я люблю книги на подібну тематику : сімейні таємниці , вбивства , зради і кохання . Але з цією книгою любові в мене не сталось . Половину книги мені було настільки нудно , що я хотіла її кинути і до кінця не читати , але я себе змушувала і пробиралась крізь сторінки . Сам сюжет і задум цікаві, але от виконання не на мій смак . Авторка дуже багато розділів переповідала одні й ті самі події , але з вуст різних людей . Нові якісь відомості не зʼявлялись, а от нудьга у мене - так . Я не люблю подібний стиль написання книг, мені хотілось більше динаміки .
Кінцівка книги для мене була передбачуваною , я дуже швидко розгадала, що ж сталось з крихіткою Теєю і її сімʼєю . Мені якщо чесно не було правдоподібним багато чого, що стосується немовляти і я думаю, що багато мам, які читали цю книгу зрозуміють про що я. Кінець всеодно трохи мене зачепив, бо він дійсно дуже сумний і меланхолійний .
Всю книгу мене дико бісила Нора, яка зіпсувала життя своїй доньці, а заразом підпортила життя онучці. Максимально неприємна особа і жодну її дію я не можу виправдати. Закликаю всіх батьків світу менше лізти в долю своїх дітей і давати їм право вибору.
Через багато років журналістка з Лондону, повертається до хворої бабусі у Сідней і в її будинку знаходить роман-розслідування про ту історію і вирішує віднайти правду.
Люблю сюжети, де події постійно повертаються до минулого, тобто з двома часовими лініями. це кохати одного, а жити життя з іншим? Чи неправильне трактування щоденник змінює всі події?
З мінусів, трошки забагато подробиць, навіть на самих незначних персонажів, що зустрічались в книзі, виділялись подробиці життя та історія. Хоч потім я зрозуміла навіщо так було зроблено.
Незважаючи на жанр, я б більше назвала книгу драматичною історію, про сімейні таємниці, де повільно автор розплутує клубок правди і розповідає що ж насправді сталось.
Історія змушує задуматись, як багато ми можемо зробити заради сімʼї і які таємниці приховати. Захопливий та карколомний роман, з неочікуваною розвʼязкою та таємницями, у більш спокійній атмосфері.
Одним із плюсів книги є те, що вона передає непрості стосунки між членами родини, зачіпає тему минулих травм і спроби примирення з ними. Було цікаво спостерігати, як герої поступово розкриваються, і як кожен із них має свої мотиви та таємниці. Проте мені трохи не вистачило глибини. Деякі події розгорталися занадто прямолінійно, а розв’язка не викликала сильних емоцій.
Можливо, мої очікування були занадто високими, адже коли думаю про книги, пов’язані з Австралією, одразу згадую “Ті, що співають у терні”. І хоча “Додому” цілком достойний представник жанру, він не зміг зачепити мене настільки, щоб залишитися в пам’яті надовго. Якщо ви любите сімейні драми з таємницями минулого, книга може вам сподобатися, але якщо шукаєте історію, яка справді зачепить емоційно, варто спробувати щось інше