Відгуки і рецензії читачів
30.10.2025
Ця війна ведеться за щось більше, аніж просто за тебе, Єлено.
книга "Доньки Спарти" Клер Гейвуд виявилася не тим, що я чекала, але in a good way.
я думала, що це буде щось типу "Залізної вдови", що є справжнім маніфестом female rage, натомість це спроба показати історію очима Єлени та Клімтенестри, не вибиваючи їх з "жіночих" ролей, прийнятих тогочасним суспільством, а розкриваючи несправедливість цього становища. що викликало female rage у мені??
? Єлена не прагнула чогось надзвичайного, вона просто хотіла бути коханою, мати доброго чоловіка, що поважатиме її та цінуватиме, виявлятиме свої почуття словами та доторками, натомість отримала заміжжя з Менелаєм, що мовчки приходив до неї в ліжко робити дітей і йшов (але в нього буде рідемпшон арка).
? Клімтенестра з дитинства готувалася стати царицею Спарти, хоч і знала, що її роль теж зведеться до просто дітонародження та підтримки чоловіка, а їй підсунули свиню у вигляді переїзду до Мікен та прибацаного Агамемнона, що не мав жодної поваги до жінок і лиш шалене бажання розширювати свою владу та показувати силу. і ткацький станок.
авторка, на відміну від античних авторів, постаралася донести думку, що провина за Троянську війну лежить не на Єлені, на яку спустили всіх псів, а, по факту, війна почалася, бо чоловікам хотілося воювати та нищити, Єлена була лиш приводом, а не причиною.
Чим чоловіки колись жертвували заради жінки?
дві сестри розкривають свою силу в доступні їм способи на той час, способи органічні та логічні, деколи аж занадто логічні як для античності.
мені було шкода Єлену і я захоплювалася Клімтенестрою, я співпереживала їм, хоч і добре знала їхні історії з дитинства. ніби нічого нового авторка нам не сказала, стараючись не надто відступати від канону (якщо можна так назвати сто двадцять сім різних варіацій міфів на всі смаки), але ця оповідь заграла в мене в голові іншими кольорами. і це чудово.
а ще ця книга дуже легко написана та добре перекладена, я з'їла її за два вечори після роботи.
9 з 10, дуже хороше чтиво??
книга "Доньки Спарти" Клер Гейвуд виявилася не тим, що я чекала, але in a good way.
я думала, що це буде щось типу "Залізної вдови", що є справжнім маніфестом female rage, натомість це спроба показати історію очима Єлени та Клімтенестри, не вибиваючи їх з "жіночих" ролей, прийнятих тогочасним суспільством, а розкриваючи несправедливість цього становища. що викликало female rage у мені??
? Єлена не прагнула чогось надзвичайного, вона просто хотіла бути коханою, мати доброго чоловіка, що поважатиме її та цінуватиме, виявлятиме свої почуття словами та доторками, натомість отримала заміжжя з Менелаєм, що мовчки приходив до неї в ліжко робити дітей і йшов (але в нього буде рідемпшон арка).
? Клімтенестра з дитинства готувалася стати царицею Спарти, хоч і знала, що її роль теж зведеться до просто дітонародження та підтримки чоловіка, а їй підсунули свиню у вигляді переїзду до Мікен та прибацаного Агамемнона, що не мав жодної поваги до жінок і лиш шалене бажання розширювати свою владу та показувати силу. і ткацький станок.
авторка, на відміну від античних авторів, постаралася донести думку, що провина за Троянську війну лежить не на Єлені, на яку спустили всіх псів, а, по факту, війна почалася, бо чоловікам хотілося воювати та нищити, Єлена була лиш приводом, а не причиною.
Чим чоловіки колись жертвували заради жінки?
дві сестри розкривають свою силу в доступні їм способи на той час, способи органічні та логічні, деколи аж занадто логічні як для античності.
мені було шкода Єлену і я захоплювалася Клімтенестрою, я співпереживала їм, хоч і добре знала їхні історії з дитинства. ніби нічого нового авторка нам не сказала, стараючись не надто відступати від канону (якщо можна так назвати сто двадцять сім різних варіацій міфів на всі смаки), але ця оповідь заграла в мене в голові іншими кольорами. і це чудово.
а ще ця книга дуже легко написана та добре перекладена, я з'їла її за два вечори після роботи.
9 з 10, дуже хороше чтиво??