Відгуки і рецензії читачів
30.12.2024
Чи чули ви щось про ефіопсько-еритрейський військовий конфлікт в 1984-86 рр? А про Голодомор там, що відбувався за сталінським сценарієм? А про те, що безпосередню участь в цьому брали й українці в складі радянських делегацій допомоги?
Я от — нічого. Тоді багато говорили про Афган, потім Чорнобиль, а ця історія, де радянські військові брали участь як сила Допомоги, якось пройшла доволі тихо.
Сергій Сингаївський, який, як виявилося з епілогу, сам був там в якості перекладача (як і герой його роману). Тож, думаю, багато там передано доволі близько...
Трохи про сюжет. У Микити, молодого київського архітектора, помирає мати. Але перед цим говорить йому, що його батько — насправді не його батько. А ще дає йому щоденник справжнього батька. Щоденник, який той вів в Африці, працюючи військовим перекладачем.
А далі ми переносимося у спекотну Африку. Африку, де панує голод і смерть. І Андрій, який думав, що їде туди як рятівник, починає помічати, що багатьох смертей можна було б і уникнути. Що голод цей в якомусь сенсі штучний, є знаряддям в політичній боротьбі. Щодня перед героєм постає питання — спробувати щось змінити і, скоріш за все, програти чи й далі закривати на це очі, заробляючи на квартиру в Києві?
А на фоні тут історії кохання. Складні, важкі, часто з нещасливим фіналом, але такі гарячі й яскраві. Від них можна згоріти, як від пекучого сонця Африки.
Мені сподобалося! Це було щемко, цікаво, часом боляче. Навіть в антагоніста було щось таке, чим ти можеш виправдовувати його гріхи. А в "хороших" — те, за що можна почати зневажати.
От частина з любовною лінією Микити, в сучасності, мені була трохи зайва. Але я розумію, що за допомогою цього хотів показати автор, які моменти пояснити.
А от все, де дія відбувається в Африці — для мене потрапило в ❤️
Я от — нічого. Тоді багато говорили про Афган, потім Чорнобиль, а ця історія, де радянські військові брали участь як сила Допомоги, якось пройшла доволі тихо.
Сергій Сингаївський, який, як виявилося з епілогу, сам був там в якості перекладача (як і герой його роману). Тож, думаю, багато там передано доволі близько...
Трохи про сюжет. У Микити, молодого київського архітектора, помирає мати. Але перед цим говорить йому, що його батько — насправді не його батько. А ще дає йому щоденник справжнього батька. Щоденник, який той вів в Африці, працюючи військовим перекладачем.
А далі ми переносимося у спекотну Африку. Африку, де панує голод і смерть. І Андрій, який думав, що їде туди як рятівник, починає помічати, що багатьох смертей можна було б і уникнути. Що голод цей в якомусь сенсі штучний, є знаряддям в політичній боротьбі. Щодня перед героєм постає питання — спробувати щось змінити і, скоріш за все, програти чи й далі закривати на це очі, заробляючи на квартиру в Києві?
А на фоні тут історії кохання. Складні, важкі, часто з нещасливим фіналом, але такі гарячі й яскраві. Від них можна згоріти, як від пекучого сонця Африки.
Мені сподобалося! Це було щемко, цікаво, часом боляче. Навіть в антагоніста було щось таке, чим ти можеш виправдовувати його гріхи. А в "хороших" — те, за що можна почати зневажати.
От частина з любовною лінією Микити, в сучасності, мені була трохи зайва. Але я розумію, що за допомогою цього хотів показати автор, які моменти пояснити.
А от все, де дія відбувається в Африці — для мене потрапило в ❤️