Також книга багато в чому цитує інші книги про те, як ми приймаємо рішення, наприклад книги “Мислення швидке і повільне”, чи книги Дена Аріелі, і так як я вже читала ці книги, особливо чогось нового для мене в цій книзі майже не було.
Були цікаві приклади щодо шахраїв, які продавали “технологію”, яка дозволяли би за допомогою спеціальних камер визначати зони, в яких можно видобувати нафту. Також був цікавий приклад Рона Джонсона, який керував магазинами Apple Stores, але не отримав успіхів, коли його назначили керівником магазинів мас-маркету. Чи про те, що “Полароід потонув не тому, що капітан не бачив айсберга, а тому, що стерно корабля надто важко поверталося”, і що компанії не завжди роблять те, що вирішують їхні керівники. Також був приклад помилки компанії Blockbuster, які не захотіли купити Netflix.
Тому я радив би книгу як доповнення до «Мислення…», якщо ви хочете покращити роботу свого колективу, адже деякі розділи висвітлюють специфічні саме для груп біаси, чого не було в Канемана. Ну і в ній є і практичні поради, що дуже зручно.
У книжці йде мова про когнітивні упередження. Це певні способи мислення, вади у сприйнятті, шляхи, якими автоматично йдуть наші судження. Їх є дуже багато, вивчають це явище переважно у психології та поведінковій економіці. Сібоні зосереджується на дев’яти основних упередженнях-пастках, в які часто потрапляємо ми в повсякденному житті, а також потрапляють управлінці, керівники компаній, приймаючи в результаті неправильні рішення.
Упередження - це не помилка, з якої роблять висновок, щоб більше не повторювати. Це неусвідомлене явище. Самі ми не можемо вирішити його виправити. Але можна уникнути помилкових рішень, роблячи «ревізію» під час їх прийняття.
Книжка переважно направлена на ефективне керівництво у корпораціях. Однак автор насправді багато прояснює і спонукає до роздумів.
Цікаво, що насправді в професійній діяльності не завжди потрібно послуговуватись інтуїцією. Є професії, де це взагалі шкідливо. За твердженням Сібоні, наша інтуїція - це тільки впізнавання ситуацій, які нам уже траплялися, ми можемо їй довіряти тільки за умови, що навчилися розпізнавати ці ситуації й відповідно на них реагувати. Ми повинні перебувати у середовищі, досить регулярному, щоб бути передбачуваним; постійно практикуватись саме в цьому середовищі; мати швидкий чіткий фідбек. Лише за таких умов тренується інтуїція, якій варто довіряти.
Тому, наприклад, психіатри, судді, біржові інвестори помиляються, довіряючи інтуїції: середовища складні і непередбачувані (кожна ситуація різна); фідбек неоднозначний і запізнілий.
Важливо, що ми постійно перебуваємо в полоні своїх упереджень, але бачимо упередження інших. Так само інші бачать наші. Тому варто прислухатись до думки навколишніх, пробуючи критично поставитись до своїх суджень і піти іншим шляхом прийняття рішення. Надважливим є діалог та зміщення фокусу.
Я отримала задоволення від читання книжки: інформація подана концентровано, з реальними прикладами, ідеї практичні та зрозумілі.