Відгуки і рецензії читачів
27.10.2025
Еффі з дитинства зачитується романом «Ангхаред». Це фентезійний роман, який розповідає про дівчину, яку викрав і одружив на собі Король Фейрі. Але тиха і соромʼязлива дівчина змогла подолати нечисть.
Еффі ж сама в дитинстві стикнулася з чимось надприродним. Але її переконали, що вона собі це вигадала. І з тих пір постійно вживає рожевенькі таблеточки, які тримають її свідомість в реальності.
Дівчина навчається на архітектурному факультеті університету, і бере участь в конкурсі на реставрацію будинку автора, який написав її улюблену книгу. І виграє.
Але прибувши на місце, вона жахається від стану будинку, підозрілої постаті сина автора, та тих секретів, які на неї чекають.
Книга позиціонує себе як «темна академія».
Але ж університет тут фігурує десь на перших 40-а та на останніх 10-и сторінках. А хіба це не основна ознака «академії»?
Книгу я б більше віднесла до горору. Тут така темна, лякаюча атмосфера майже зруйнованого будинку, який от-от буде затоплено морем.
Головна героїня постійно знаходиться в стані паніки від того, що не розуміє, чи вона божевільна, чи реально бачить страшні речі.
Ще мені не дуже був зрозумілий світ. Це не наш світ, і не повністю вигаданий. Такий собі гібридний світ, де з однієї сторони є автомобілі, телевізори, телефони. Але при тому за вікном їздять вози, головна героїня не може вступити на літературний факультет, бо він тільки для чоловіків, та і взагалі місце в цьому світі у жінки десь трішки нижче плінтуса.
Але при тому вказано, що в університеті навчаються в основному жінки. Так на кого ж вони навчаються? Не зрозуміло.
Ще тут піднята тема сексуальних домагань, і того як кривдник дуже просто виходить сухим з води, звинувативши жертву.
Але є надія на справедливість.
Тому є хороші моменти. Але є і багато питань.
Але атмосфера книги мені зайшла, і стосунки головних героїв теж. Їхні розмови і взаємодії - суцільна любов.
Еффі ж сама в дитинстві стикнулася з чимось надприродним. Але її переконали, що вона собі це вигадала. І з тих пір постійно вживає рожевенькі таблеточки, які тримають її свідомість в реальності.
Дівчина навчається на архітектурному факультеті університету, і бере участь в конкурсі на реставрацію будинку автора, який написав її улюблену книгу. І виграє.
Але прибувши на місце, вона жахається від стану будинку, підозрілої постаті сина автора, та тих секретів, які на неї чекають.
Книга позиціонує себе як «темна академія».
Але ж університет тут фігурує десь на перших 40-а та на останніх 10-и сторінках. А хіба це не основна ознака «академії»?
Книгу я б більше віднесла до горору. Тут така темна, лякаюча атмосфера майже зруйнованого будинку, який от-от буде затоплено морем.
Головна героїня постійно знаходиться в стані паніки від того, що не розуміє, чи вона божевільна, чи реально бачить страшні речі.
Ще мені не дуже був зрозумілий світ. Це не наш світ, і не повністю вигаданий. Такий собі гібридний світ, де з однієї сторони є автомобілі, телевізори, телефони. Але при тому за вікном їздять вози, головна героїня не може вступити на літературний факультет, бо він тільки для чоловіків, та і взагалі місце в цьому світі у жінки десь трішки нижче плінтуса.
Але при тому вказано, що в університеті навчаються в основному жінки. Так на кого ж вони навчаються? Не зрозуміло.
Ще тут піднята тема сексуальних домагань, і того як кривдник дуже просто виходить сухим з води, звинувативши жертву.
Але є надія на справедливість.
Тому є хороші моменти. Але є і багато питань.
Але атмосфера книги мені зайшла, і стосунки головних героїв теж. Їхні розмови і взаємодії - суцільна любов.
04.06.2025
Дослідження утоплення - Ава Рід. Це нудятіна яку я домучила просто з принципу. Ті хто порівнює цю книгу з Домом Голлоу здається щось із двох не читали. Єдине, що між ними спільне це наявність фейрі і похмурих барв. Але в цій книзі все нагнітається дуже прямо. Вам триста тридцять разів повторять, що тут мокро, все гниє, валиться і моторошно. І вже на десятому разі хочеться накричати на книгу, що ти не дура і до тебе дійшло. Головна героїня постійно ниє, ні не так НИЄ, а потім отак хоба і відчубучує щось екстравагантне. Негативні персонажі мало розкриті, а поява короля фейрі то щось з чимось. Навіщо було закручувати все якщо так його злили за одну сторінку. А скільки сюжетних ліній які просто кинули не пояснивши. Здається авторка намагалась розширити світ але щось пішло не так і вона махнула рукою. Кінець діло не виправив, а змусив ще більше закотити очі.
Еффі Сеєр - єдина жінка, що навчається на архітектурному факультеті. Вона то звісно хотіла на літературний але туди взагалі не пускають дівчат. Тому пішла на другий по престижністю. Звичайно важко торувати шлях в патріархальному суспільстві, тим паче в академічному. Тому як тільки з'являється можливість виїхати з університету на практику, ще й до будинку улюбленого письменника Еффі відразу погоджується. Проте наступає ера Другого Утоплення і чи варто взагалі рухатись із висот в напрямку моря яке все поглинає?
Еффі Сеєр - єдина жінка, що навчається на архітектурному факультеті. Вона то звісно хотіла на літературний але туди взагалі не пускають дівчат. Тому пішла на другий по престижністю. Звичайно важко торувати шлях в патріархальному суспільстві, тим паче в академічному. Тому як тільки з'являється можливість виїхати з університету на практику, ще й до будинку улюбленого письменника Еффі відразу погоджується. Проте наступає ера Другого Утоплення і чи варто взагалі рухатись із висот в напрямку моря яке все поглинає?