Довгий шлях до річки
«Довгий шлях до річки» Елізабет Ґілберт — мемуари про її дружбу й кохання до Райї Еліас, досвід залежності та горювання. Дружба між жінками переросла в партнерство, і Ґілберт залишила попередній шлюб. Коли Райя захворіла на рак, близькість почала визначати й повсякденні рішення про допомогу. Письменниця повертається до цих років, щоб розібратися, чого чекала від іншої людини й від самої себе.
Розмови з Райєю після її смерті
На початку мемуарів Ґілберт описує, як довго продовжувала подумки розмовляти з Райєю. На вечірці в Лос-Анджелесі незнайомка дає їй візитівку й пропонує допомогти почути померлу. Письменниця натомість уявляє, як різко Райя відреагувала б на таку пропозицію. Спогад зберігає її гумор і манеру говорити. Більш як за п’ять років після втрати ці внутрішні розмови стали рідшими. Далі Ґілберт відмірює роки за змінами, яких Райя вже не побачить, зокрема за книжками, що вона написала, і дітьми, які народилися після її смерті.
Дружба, хвороба і спроби все втримати
Після цього Ґілберт повертається до їхніх стосунків і до церемонії, яку вони влаштували для близьких у 2017 році. Розповідь про хворобу переплітається з тим, як обидві жили із залежністю й намагалися давати раду наслідкам своїх рішень. Ґілберт пише від першої особи та окремо розбирає вчинки, у яких турбота про Райю поєднувалася з потребою все контролювати. Тому в мемуарах важать і події останніх місяців партнерки, і будні, до яких авторка поверталася потім, коли більше не могла будувати своє життя довкола іншої людини.