Згодом дія переноситься до вікторіанської Англії, куди граф прибуває на кораблі, несучи з собою смерть та стародавнє прокляття. Жертвами Дракули стають молоді жінки. Щоб зупинити зло, збирається група сміливців під проводом професора Ван Гелсінга.
Книга досить атмосферна, описи замку Дракули в тумані, нічного кладовища або шторму в порту Вітбі є еталоном готичної атмосфери. Також є психологічний аспект, автор торкається тем прихованих бажань, страху перед смертю та вічної боротьби добра і зла всередині кожної людини.
«Дракула» — це не просто «книжка про вампірів». Це монументальна праця про межу між життям і смертю, про силу людського духу та про те, що навіть найтемніше зло можна перемогти, якщо об’єднати зусилля, розум та віру.
Однією з особливостей роману є його композиція. Автор подає історію у формі щоденників, листів, газетних статей, надиктованих записів різних героїв. Такий епістолярний стиль створює враження документальності, занурює нас в сам центр подій і водночас демонструє багатоголосся тексту. Через записи Джонатана Харкера, Міни, доктора Сюарда, професора Ван Гелсінга та інших ми бачимо не лише боротьбу з графом Дракулою, а й внутрішню еволюцію героїв — від страху до рішучості, від сумніву до віри у власні сили.
Похмурі пейзажі Трансильванії, моторошний замок Дракули, нічні сцени нападу вампіра — усе це створює неповторний настрій готичного жаху. Проте за зовнішньою оболонкою жахастика криється глибший моральний підтекст: боротьба добра і зла, очищення через страждання, протистояння людяності й нелюдського. Саме тому, незважаючи на моторошність подій, книга видається доброю у своїй суті — вона прославляє мужність, любов, вірність і самопожертву.
Для мене «Дракула» — це не лише про жахи, це - складний і багатошаровий твір, який можна читати як пригодницький роман, як психологічну драму або як філософське осмислення боротьби людського духу зі злом. Його актуальність і сьогодні доводить, що справжня література не старіє — вона лише відкриває нові грані для кожного покоління читачів.
Окрема хвала виданню.
Історія являє собою збірку щоденникових записів головних героїв, листів один одному, газетних статей, фонографічних записів. Всі вони зібрані в хронологічному порядку, тому ми послідовно стежимо за розвитком подій.
У щоденникових записах приховано безліч тонкощів, які повільно нагнітають жах — можливо, занадто повільно, але ефект виходить набагато більш реалістичним і моторошним, ніж цього можна очікувати.
Стокеру дуже вдало вийшло передати містичну атмосферу замку в Трансільванії і створити кольоровий образ Дракули — образ класичного вампіра з червоними очима, блідою шкірою, іклами, боязнь осі денного світла, часнику, срібла і хрестів.
Цікаво, що сам Дракула на сторінках роману з'являється рідко, і, тим не менш, його присутність виявляється в кожній сцені.
У цьому романі зібрано буквально все: містика, жахи, романтика, втрати та розчарування. Тут вам і любов, і справжня дружба, сенс життя і життя після смерті.
Загалом цей роман змушує задуматися про добро і зло. Дракула є не більше ніж свідченням проклятої природи людини. Якщо він не звільниться, то буде висмоктувати життя з оточуючих його людей.
Зрештою, тільки праведники можуть знищити темряву. Ось урок, який непохитно несе в собі вічна класика Брема Стокера.