⠀
А вона про мандрівника в часі та його дружину. Клер знала свого чоловіка ще від самого дитинства. Вона постійно перебувала в стадії очікування - то на візити Генрі з майбутнього, то на те, щоб познайомитися з Генрі в своєму часі, а потім на Генрі з минулого. Яка ж важка була її доля. Вона кохала чоловіка, який постійно десь зникав і залишав її саму то на декілька хвилин, то на пару годин, а часом і на більший відрізок часу. Генрі було теж не просто. Він хотів спокійного життя, бути з коханою Клер, насолоджуватися простими моментами, але натомість йому довелося навчитися грабувати, зламувати замками та розповідати, чому він голий блукає у найбільш різноманітних місцях. Бути дружиною мандрівника в часі не просто, але й бути тим самим чоловіком, який мандрує в часі, теж не легко, адже доводиться на собі нести тягар знань, таємниць, які часом бувають страшними та неприємними.
⠀
Ця книжка складається із трьох великих розділів, які написані то від імені Генрі, то від імені Клер. Перед початком кожної розповіді зазначено час та вік героїв, адже дуже часто Генрі в 41 рік може спілкуватися із 6-річною Клер. Або Генрі 28-річний із Генрі 8-річним. Спочатку це плутає, але згодом пазли складаються і приходить розуміння, що й до чого. Поступово читач знайомитися із маленькою Клер, із малим та дорослим Генрі й складає їхню історію в ціле життя.
⠀
Історія ця може ранити серце.
⠀
Книжка не динамічна, вона написана в розміреному темпі, дарує атмосферу любові безмежної, позачасової, любові родинної, любові пристрасної. Вона показує бажання жити, бажання зупинити час, бажання не знати майбутнього.
⠀
Для мене ця історія була тепла, домашня, але й сумна.
І не бралася я за неї, бо купила після того як дивилася екранізацію 2009 року. І тоді мені фільм дуже сподобався, фінал шокував, а отже читати книгу у мене великого бажання не було.
Але от настав її час, і мені є що сказати.
Напевно, якби я спочатку прочитала книгу, то навряд чи дивилася екранізацію.
Що мені не сподобалося?
По-перше, з перших зустрічей Клер і Генрі (а Клер на хвилиночку було шість років, а Генрі за сорок), уже відчувалася нездорова сексуальна напруга. І так як читач періодично перебуває в голові головного героя, то ми бачимо як він стримує свої почуття. Камон, це дитина, тримай свої думки і руки при собі!
Та і взагалі ось ця тема, що Клер зростала у нього на очах - дуже кріпова. Він виростив собі майбутню дружину - фу.
По-друге, той момент, як саме Клер завагітніла. Це було дуже дивно. І, як на мене, бридко.
По-третє, подарунок Клер на 18 день народження. Чувак, тобі за сорок!
Звісно, кінцівка драматична, сумна і дуже несправедлива.
Але мої враження від читання книги більше негативні, ніж позитивні.
Були цікаві моменти, були нудні. І ось цих нудних, затягнутих моментів було більше.
Якось історія мене не дуже вразила.
Після прочитання я хотіла подивитися нову екранізацію, але якось уже не хочеться.
На цьому цікаве закінчується, й починається доволі дивна історія кохання із хронологічними викрутасами й віковими змінами героїв.
Після знайомства із своєю майбутньою дружиною Клер, Генрі починає подорожувати до її дитячих років і заливати в її ніжну голівку теревені про долю і все таке. Дівчина ж покірно чекає того моменту, коли їх знайомство відбудеться у дійсному часі й відкидає будь-яку можливість мати хоч якесь особисте життя аж до появи її судженого. Трохи заплутано, але кінці з кінцями звести можна.
Безкінечні "Генрі зник/ Генрі з'явився/ Генрі знову зник" (здебільшого ці переміщення в часі виправдані сюжетом, але інколи він зникає щоб просто зникнути, аби нещасна Клер мала змогу понарікати на свою гірку долю) обтяжують сюжет, роблять розповідь монотонною й статичною.
Не хочу зачіпати тему батьківства, бо це, як на мене, найбільш драматична лінія сюжету.
Скажу тільки, що образ Альби дуже освіжає історію. Шкода тільки, що в книзі її так мало.
Книга доволі атмосферна. Попри брак динаміки, сюжет доволі напружений - читач очікує чогось фатального, адже зрозуміло, що ця книга не матиме щасливого кінця.
Він - стрибає через роки й кілометри, вона - завжди і всюди його чекає.
Про такі почуття пишуть поети, такі почуття в людини не можуть відібрати ні обставини, ні час.
Це ніби маяк на чорному горизонті, ніби склянка води в спеку, ніби найприємніший дитячий спогад - ти постійно тримаєш його в полі зору, в думках, у серці.
Сюжет книги "Дружина мандрівника у часі" - це фантастична історія про чоловіка, який через генне захворювання переміщався у просторі й часі. Ніхто не міг з'ясувати причину цих переміщень і закономірність. Це траплялося раптово й хаотично.
Його дружина цінувала кожну хвилину проведену разом, і чекала його днями, а іноді й тижнями з часових мандрів.
Здається автор спеціально змушує читача губитися в місцях і часі, щоб той хоч частково відчув себе на місці головного героя. Таке життя, розірване й зібране з уривків, не кожному під силу. Але його кохання було його орієнтиром і спасінням, де б і коли він не опинився.