Відгуки і рецензії читачів
26.10.2025
Роберта Гайнлайна називають одним із «великої трійки фантастів», йому завдячує початком карʼєри Рей Бредбері. А роман «Двері у літо» входить до 50 найкращих науково-фантастичних романів за версією журналу Locus.
⠀
Що ж, роман непоганий, але й не настільки захопливий та епічний, як я того хотіла б, беручи до рук книгу. Вперше він був опублікований у 1956 році й на той час, упевнена, він багатьох здивував і справді міг бути захопливим, адже люди не знали, яким буде 2000 рік. А ми вже знаємо, і він не зовсім такий, яким його змальовує автор у книзі. Принаймні, мені так здалось (технології описані автором не ті, які ми отримали). Але треба взяти до уваги, коли був написаний твір! Можливо, через це якось не дуже сприймалась ця книга, як наукова фантастика, більше як книга про альтернативні світи.
⠀
У цій історії маємо інженера на імʼя Дена. У його час люди уже цілком собі користуються анабіозом, щоб так «подорожувати» в часі, хоч поки й 100 відсоткову гарантію, що все буде окей, ніхто не дає. От і Ден після зради коханої та друга вирішує скористатися ним. Але іде все не за планом. І в майбутнє на 30 років він потрапляє не так, як хотів, зробивши не те, що хотів. Тож, коли Ден дізнається, що можна спробувати повернутися, він намагається це зробити.
⠀
Я звикла до того, що ось такі стрибки в часі зазвичай у книгах мають негативні наслідки й це не відбувається просто так, бо ж не можна змінити минуле чи майбутнє. Але тут все по-іншому, що мені теж трохи було дивно. Але сподобалось, що автор для «подорожей у часі» використовує на якусь машину часу (принаймні не тільки), а таку штуку, як анабіоз. Це було цікаво і це було щось новеньке в цьому жанрі (з того, що я читала).
⠀
Мою увагу книга привернула насамперед котиком на обкладинці й загалом тим, що тут головний герой має кота. Я їх обожнюю. І справді котик у книзі є, доволі активний. І мені сподобалось, як автор описує стосунки Дена з котом Пітом. Ця любов відчувалась через рядки книжки. За це однозначний плюс.
⠀
Ще сподобався стиль. Загалом читається легко й насправді доволі цікаво, адже хотілось дізнатися «а що буде далі?», проте відповіді на ці запитання мене трохи розчарували, бо це було якось банально й незрозуміло для чого. У героя постійно змінювались причини використовувати анабіоз чи інші способи подорожувати в часі, якщо спочатку це зрада, потім прагнення створити власні інженерні винаходи, то вже в кінці - це кохання до дитини (ага, а ще коли він устиг закохатися в неї і чому?) тобто ось ця вся аргументація мене не задовольнила.
⠀
Книга написана від обличчя головного героя, тож мова жвава та емоційна, насичена гумором, сарказмом та самоіронією. Загалом історія доволі мила, добра та якоюсь мірою навіть затишна, попри деякі свої мінуси.
⠀
Ще, як на мене, у книзі немає великої кількості описів різних наукових штук, як відбувається анабіоз чи як можна стрибнути в часі з погляду науки, але є багатенько описів про різні винаходи Дена, хоча вони й не особливо грають роль і як раз їх читати було трохи нуднувато.
⠀
З іншого боку мені сподобалось метафора про «Двері у Літо», якщо подумати, вона багато чого означає, але зрештою - це про шлях до свого щастя, як на мене. Тож насправді є над чим подумати. Але очікувала чогось більшого.
⠀
Що ж, роман непоганий, але й не настільки захопливий та епічний, як я того хотіла б, беручи до рук книгу. Вперше він був опублікований у 1956 році й на той час, упевнена, він багатьох здивував і справді міг бути захопливим, адже люди не знали, яким буде 2000 рік. А ми вже знаємо, і він не зовсім такий, яким його змальовує автор у книзі. Принаймні, мені так здалось (технології описані автором не ті, які ми отримали). Але треба взяти до уваги, коли був написаний твір! Можливо, через це якось не дуже сприймалась ця книга, як наукова фантастика, більше як книга про альтернативні світи.
⠀
У цій історії маємо інженера на імʼя Дена. У його час люди уже цілком собі користуються анабіозом, щоб так «подорожувати» в часі, хоч поки й 100 відсоткову гарантію, що все буде окей, ніхто не дає. От і Ден після зради коханої та друга вирішує скористатися ним. Але іде все не за планом. І в майбутнє на 30 років він потрапляє не так, як хотів, зробивши не те, що хотів. Тож, коли Ден дізнається, що можна спробувати повернутися, він намагається це зробити.
⠀
Я звикла до того, що ось такі стрибки в часі зазвичай у книгах мають негативні наслідки й це не відбувається просто так, бо ж не можна змінити минуле чи майбутнє. Але тут все по-іншому, що мені теж трохи було дивно. Але сподобалось, що автор для «подорожей у часі» використовує на якусь машину часу (принаймні не тільки), а таку штуку, як анабіоз. Це було цікаво і це було щось новеньке в цьому жанрі (з того, що я читала).
⠀
Мою увагу книга привернула насамперед котиком на обкладинці й загалом тим, що тут головний герой має кота. Я їх обожнюю. І справді котик у книзі є, доволі активний. І мені сподобалось, як автор описує стосунки Дена з котом Пітом. Ця любов відчувалась через рядки книжки. За це однозначний плюс.
⠀
Ще сподобався стиль. Загалом читається легко й насправді доволі цікаво, адже хотілось дізнатися «а що буде далі?», проте відповіді на ці запитання мене трохи розчарували, бо це було якось банально й незрозуміло для чого. У героя постійно змінювались причини використовувати анабіоз чи інші способи подорожувати в часі, якщо спочатку це зрада, потім прагнення створити власні інженерні винаходи, то вже в кінці - це кохання до дитини (ага, а ще коли він устиг закохатися в неї і чому?) тобто ось ця вся аргументація мене не задовольнила.
⠀
Книга написана від обличчя головного героя, тож мова жвава та емоційна, насичена гумором, сарказмом та самоіронією. Загалом історія доволі мила, добра та якоюсь мірою навіть затишна, попри деякі свої мінуси.
⠀
Ще, як на мене, у книзі немає великої кількості описів різних наукових штук, як відбувається анабіоз чи як можна стрибнути в часі з погляду науки, але є багатенько описів про різні винаходи Дена, хоча вони й не особливо грають роль і як раз їх читати було трохи нуднувато.
⠀
З іншого боку мені сподобалось метафора про «Двері у Літо», якщо подумати, вона багато чого означає, але зрештою - це про шлях до свого щастя, як на мене. Тож насправді є над чим подумати. Але очікувала чогось більшого.
21.10.2025
Хто б не хотів знайти власні "двері у літо" - в той час, де все добре і є люди, яких зараз немає поруч...
Нарешті в нас почали видавати Гайнлайна - одного з великої трійки фантастів, до якої ще відносять Артура Кларка та Айзека Азімова. І хоча я в першу чергу чекав на "Зоряний десант", але все ж не міг обійти цю книгу стороною. По перше - це змога дізнатись який же Гайнлайн письменник, по друге - там є котик)) Не те щоб це відразу робить покупку книги очевидним фактом, але це точно прибрало всі тіньові сумніви.
Сюжет розповідає про інженера - винахідника Дена Девіса, який визначається як великим талантом, так і певною наївністю у стосунках з людьми. Тим не менш, саме ця наївність призвела до всіх тих пригод. Не хочеться переповідати сюжет чи анотацію - раджу зробити це на власному досвіді))
Я не мав жодного уявлення про сюжет, але чомусь в голові мав дещо іншу картинку. Тому при читанні іноді не розумів що тут відбувається і для чого. Але потім втягнувся. По роману видно любов письменника до інженерії (і до своєї дружини, яка була інженером) - про цю професію я мабуть дізнався більше з цієї книги ніж за все життя)) Ну і так - книга була написана за 13 днів після того, як дружина Гайнлайна сказала, що їхній кіт шукає двері в літо. Є таке в котах, коли вони сидять перед дверима і неначе хочуть потрапити кудись в інший час. Та й по роману видно любов Гайнлайна до котів, при чому, дуже зворушливу і чисту. Як котолюб - розумію його на всі сто.
Роман в наш час може здатись простеньким і в дечому наївним, але й написаний він майже 70 років тому. Але те тепло, яке він дає після прочитання навряд чи зустрінеш в сучасних творах. І все ж при всій наївності я вперше побачив в фантастиці доречне запитання до теорії подорожей в часі, а саме - чи не потрапить мандрівник в точку в космосі, де була планета в той момент, замість потрапити в точку на планеті. Дрібниця, але було дуже приємно.
Гарний роман, є в ньому щось справді тепле і хороше. Після нього задумуєшся про власні "двері у літо" - який це був би час, хто б там був...
А ще в цьому виданні є прекрасна ілюстрація з котиком на розвороті - з обох боків))
Нарешті в нас почали видавати Гайнлайна - одного з великої трійки фантастів, до якої ще відносять Артура Кларка та Айзека Азімова. І хоча я в першу чергу чекав на "Зоряний десант", але все ж не міг обійти цю книгу стороною. По перше - це змога дізнатись який же Гайнлайн письменник, по друге - там є котик)) Не те щоб це відразу робить покупку книги очевидним фактом, але це точно прибрало всі тіньові сумніви.
Сюжет розповідає про інженера - винахідника Дена Девіса, який визначається як великим талантом, так і певною наївністю у стосунках з людьми. Тим не менш, саме ця наївність призвела до всіх тих пригод. Не хочеться переповідати сюжет чи анотацію - раджу зробити це на власному досвіді))
Я не мав жодного уявлення про сюжет, але чомусь в голові мав дещо іншу картинку. Тому при читанні іноді не розумів що тут відбувається і для чого. Але потім втягнувся. По роману видно любов письменника до інженерії (і до своєї дружини, яка була інженером) - про цю професію я мабуть дізнався більше з цієї книги ніж за все життя)) Ну і так - книга була написана за 13 днів після того, як дружина Гайнлайна сказала, що їхній кіт шукає двері в літо. Є таке в котах, коли вони сидять перед дверима і неначе хочуть потрапити кудись в інший час. Та й по роману видно любов Гайнлайна до котів, при чому, дуже зворушливу і чисту. Як котолюб - розумію його на всі сто.
Роман в наш час може здатись простеньким і в дечому наївним, але й написаний він майже 70 років тому. Але те тепло, яке він дає після прочитання навряд чи зустрінеш в сучасних творах. І все ж при всій наївності я вперше побачив в фантастиці доречне запитання до теорії подорожей в часі, а саме - чи не потрапить мандрівник в точку в космосі, де була планета в той момент, замість потрапити в точку на планеті. Дрібниця, але було дуже приємно.
Гарний роман, є в ньому щось справді тепле і хороше. Після нього задумуєшся про власні "двері у літо" - який це був би час, хто б там був...
А ще в цьому виданні є прекрасна ілюстрація з котиком на розвороті - з обох боків))
30.08.2024
Ця книга неначе повернула мене в дитинство, коли будучи підлітком, я зачитувалася романами Бредбері, Азімова і Ганлайна з батькової біьліотеки. Насправді дуже хороша історія про подорожі в часі, без сюжетних дірок, парадоксів, так притаманним подібним історіям. Було дуже цікаво і водночас кумедно читати про те, як люли минулого уявляли наше теперішнє, і розуміти, що більшість з цього так і лишилося недосяжним навіть зараз. Роман дуже сподобався, але трохи дивна на мій погляд любовна лінія тут мені здалася недоречною. Власне, я в неї банально не вірю в пкршу чергу, і вона здається мені сильно нездоровою і непотрібною в другу. Склалося враження, що автор вирішив прописати романтику "бо так треба", а не тому, що дійсно хотів. Взагалі Ганлайн не дуже сильний у прописуванні любовній ліній у своїх творах, і на мою думку, краще б він цьогг і не робив.
Але чарівний котик і любов автора до цих тварин не змогла лишити мене байдужою. Тут стільки уваги приділяється коту, що за нього я хвилювалася більше, ніж за головного героя.
Моя оцінка 7 з 10.
Але чарівний котик і любов автора до цих тварин не змогла лишити мене байдужою. Тут стільки уваги приділяється коту, що за нього я хвилювалася більше, ніж за головного героя.
Моя оцінка 7 з 10.
06.08.2024
Ця книга уже є класикою, а писати відгуки на класичні твори досить важко.
Дуже велика давка, відповідальність.
Це досить непоганий представник наукової фантастики, але є нюанси.
Книга невелика, читається швидко, досить цікаво, піднімає одвічні теми зради та помсти.
Книга розповідає про винахідника Дена Девіса, який робить прорив в робототехніці. І він така творча особистість, яка не бачить що найближчі люди готові всадити йому ніж в спину.
І мало того, що його обікрали, забрали всі креслення та наробітки, та ще й ці Брути засадили його в кріокамеру, щоб за їхнього життя Ден не зміг нічого їм вдіяти.
І це показує боягузтво цих поганців, які обікравши друга, навіть не наважилися взяти найбільший гріх на душу, а просто вирішують позбутися Дена.
Було одне задоволення дізнатися, що з ними сталося в результаті.
Коли Ден прокидається в майбутньому, він розуміє що є шанс виправити певні моменти в минулому і він хапається за цей шанс.
Усе йшло досить добре, до останнього розділу книги.
Ну не можу я сприймати такі моменти.
Мені від такого бридотненько.
Але, якщо чесно, усі позитивні емоції від цієї книги трималися на коті.
Кіт тут просто неймовірний. Зірка цієї книги.
Дуже велика давка, відповідальність.
Це досить непоганий представник наукової фантастики, але є нюанси.
Книга невелика, читається швидко, досить цікаво, піднімає одвічні теми зради та помсти.
Книга розповідає про винахідника Дена Девіса, який робить прорив в робототехніці. І він така творча особистість, яка не бачить що найближчі люди готові всадити йому ніж в спину.
І мало того, що його обікрали, забрали всі креслення та наробітки, та ще й ці Брути засадили його в кріокамеру, щоб за їхнього життя Ден не зміг нічого їм вдіяти.
І це показує боягузтво цих поганців, які обікравши друга, навіть не наважилися взяти найбільший гріх на душу, а просто вирішують позбутися Дена.
Було одне задоволення дізнатися, що з ними сталося в результаті.
Коли Ден прокидається в майбутньому, він розуміє що є шанс виправити певні моменти в минулому і він хапається за цей шанс.
Усе йшло досить добре, до останнього розділу книги.
Ну не можу я сприймати такі моменти.
Мені від такого бридотненько.
Але, якщо чесно, усі позитивні емоції від цієї книги трималися на коті.
Кіт тут просто неймовірний. Зірка цієї книги.
13.05.2024
Двері у Літо - Роберт Гайнлайн. Ця книга це класика наукової фантастики. Так би мовити предтеча всіх і вся. Але через те що вона написана в 1956 році, на нинішній смак вона дещо наївна. Хоча в свій час вона здіснила фурор. Дуже цікаво було читати як автор собі уявляє 2000 рік. Купа якихось інженерних рішень і зовсім жодного уявлення про соціальні мережі, інтернет та доступ до інформації. Це досить цікаво аналізувати. Нажаль, є в цій книзі і мінуси для мене. По-перше, надзвичайно мало кота. Вважаю, що друкувати його на всіх виданнях, а потім закинути на більшу половину книги це обман споживача. По друге, мене досить збентежили відносини між дорослим головним героєм та одинадцятирічною дівчинкою, що була в нього закоха. Ну, трохи такоє... пахне педофілією
Ден інженер на межі з геніальністю. Який може з гівна і палок створити, будь якого робота та втілити в життя найбожевільнішу ідею. А за вірного товариша у нього здоровенний кіт, що полюбляє пити в барі і бити морди всім хто на нього криво погляне. Але коли ти гарно розбереєшся в кресленнях але погано в фінансах та праві то можуть початись проблеми. І вони таки почались коли кохана та найкращий друг зрадили його і відібрали компанію. Тепер Ден методично пє і виношує план помсти. Але чи вистачить у людини та кота сил помститись двом людям, що заради грошей готові на все?
Ден інженер на межі з геніальністю. Який може з гівна і палок створити, будь якого робота та втілити в життя найбожевільнішу ідею. А за вірного товариша у нього здоровенний кіт, що полюбляє пити в барі і бити морди всім хто на нього криво погляне. Але коли ти гарно розбереєшся в кресленнях але погано в фінансах та праві то можуть початись проблеми. І вони таки почались коли кохана та найкращий друг зрадили його і відібрали компанію. Тепер Ден методично пє і виношує план помсти. Але чи вистачить у людини та кота сил помститись двом людям, що заради грошей готові на все?