Дикі дівчата

Історія розгортається в школі під назвою Ракстер, розташованій на однойменному острові неподалік від материка. Військово-морські сили США помістили школу на карантин через спалах “токсу”, який заразив дівчат і вчителів. Деякі з них через це померли, а інші отримали різні мутації, їм заборонено залишати школу через диких тварин, які також мутували, і лише трьом дівчатам дозволено виходити, щоб принести їжу та інші припаси (які постачають з материка).

Єдине, що мені сподобалося - це атмосфера, читати було часом противно і гидко. Як і має бути в книзі про якісь незрозумілі інфекції.

Але, хочу виокремити наступне: любовна лінія між дівчатами мені взагалі незрозуміла тут - з’явилась вона нізвідки, дівчатам по 15 (?), а приїхали вони до школи ніби ще взагалі в 13, а то й менше років. І оці їхні філософські любовні діалоги взагалі якісь нереальні. Я собі не уявляю, що я так розмовляла б у 15.

Так само незрозуміле те, як вони всі вміють стріляти із дробовика. Тут без коментарів.

І взагалі персонажі в цій книзі були такими плоскими й однозначними, що вони були мені байдужі, я не співчувала. Кінець книги мене розчарував і я зловила себе на думці, що хотіла пошвидше прочитати книгу, щоб розпочати іншу. Я підтримую відкриті фінали, але цей просто здався незавершеним – наче авторка просто не знала, що робити зі своїми героями.

Я б не рекомендувала «Дикі дівчата», але є багато 5-зіркових відгуків, вона може вам сподобатися, але для мене вона не спрацювала взагалі. Я б сказала, це взагалі not my cup of tea. Мені не вистачає детальності Кідрука. Звідки взявся цей токс? Про нього буквально два-три речення написано, а так усе було якось поспішно. Зате про срібне волосся однієї із героїнь повторили разів з десять.

Я повелась на опис книги:

«Трилер про виживання, постапокаліптичний роман й екокритичний феміністичний маніфест водночас — приголомшлива книжка, що діймає до душі.» — Kirkus Reviews

Проте нічого з цього не побачила в книзі, з фемінізму було мабуть те, що там купа дівчат на острові? Зате мізогінії, на мою думку, аж занадто.

Я люблю книги з різними таємними вірусами , захворюваннями і прочитала їх вже дуже багато . Схоже чимось на Кінга , Кідрука . Та і багатенько вже фільмів знятих на цю тему .Я б не сказала , що книга якась моторошна , тут немає багато бридких деталей. Але книга досить динамічна , події швидко розгортаються, я б навіть сказала занадто швидко . Мені виявилось мало , хотілось ще .

Книга залишила у мене більше питань , ніж відповідей . Таке відчуття, що має бути продовження, бо навіть кінець не повний . Так і незрозуміло звідки взявся цей паразит , як з ним боротись , чи можливо вижити взагалі . Також дуже багато питань до головних героїнь , немає розгорнутої історії їх життя та відповіді , чому вони там всі опинились , чому їх ніхто не шукає . Як може бути таке, що батькам всеодно де дівчата , вони вірять на слово , якомусь уряду , без доказів . Авторка дала такі гачечки про особистості дівчат , але до кінця не розкрила їх : чому одна дівчина остерігається чоловіків , чому інша любить маніпулювати людьми , чому третю дівчину всі якось бояться і поважають . Дуже багато питань і хотілось би знати на них відповіді . Якби було продовження , я б його обовʼязково прочитала . Сюжет цікавий , але мені не вистачило ясності.

Люблю я всяке утопічне, катастрофічне, і тут сюжет десь в цьому дусі – що й привернуло увагу. І такий класний початок: закрита школа для дівчат на острові, невідомий вірус, що вразив учениць і вчителів, вірус, що змушує тіла дівчат мутувати – у кого два серця, у кого засліпло око, хтось має гребінь на хребту або руку ящірки… Словом, ось такі химери стаються з тими, хто витримав мутацію, але є великий відсоток смертей, особливо серед вчителів. А що цей вірус творить з чоловіками – окрема бридота. Серед дорослих – живими лишилась директорка і її помічниця, що й тримають школу в ізоляції, по наказу ВМС. І все витримано в дусі американських блокбастерів – уряд активно працює над вивченням вірусу та винайденням ліків, при цьому, що вони попутно роблять – правильно – проводять експерименти над хворими. З усіма наслідками – кривавими чи не дуже, але результат один - смерть.
Три подруги, вражені вірусом, тримаються разом, підтримують і борються за виживання, адже система харчування у них нестабільна, навколо агресивні баришні, а за огорожею взагалі скаженна мутована дика природа – там все тебе хоче вбити або з’їсти.
І сиділа вся школа тихо, чекала ліків, вимирала поступово, поки одну з подруг не забрали на дослідження і тут понеслось – екшн в студію. До фіналу я відверто сміялась з сюжету – ну от як так можна – такий інтригуючий початок і така недолуга розв’язка. Відкритий фінал тут якось взагалі ні про що – це натяк на продовження чи що? А ще, думаю ви зрозуміли, якщо це американський блокбастер, то все по жанру – обов’язково ще треба вліпити лгбт тему.
Не зайшла мені ця історія, дружба цих трьох дівчат - щось специфічне: вранці одна пара – найкращі друзі, вночі – інша, під вечір третя, друга половина книги кульгала на дві ноги, реалізація якась дуже примітивна. Радити книгу не берусь.