І все ж у цій простоті є свій шарм. Коли читаю такі дитячі історії, завжди трохи шкодую, що не читала їх у дитинстві. Думаю, тоді ця книга зачепила б мене набагато сильніше, бо вона нагадує про той час, коли у світі було більше магії, а будь-який старий будинок здавався загадкою. Зараз я сприйняла її радше як теплу, світлу паузу серед більш серйозних романів. Вона дарує спокій, легкість і нагадує, що інколи достатньо просто дозволити собі побути дитиною, навіть якщо це триває лише одну книжку
Нора - повна сирота. Вона втратила батьків в ранньому дитинстві і стикнулася з тим, що відчуває себе самотньою та зайвою. Переїхавши до нового будинку дівчина відразу відчула себе вдома, хоч в помешканні траплялися дивні, навіть, трохи моторошні речі. Нора чує і бачить те, що інші не помічають, а таємничі дзвінки оберігають дівчину від небезпек. Коли до рук Нори потрапляє лялька на ім'я Сесилія, дівчина будь-що хоче розгадати таємницю.
Ніби під дією магії переплелися минуле і теперішнє. Все чарівним чином спонукає дівчину на нові відкриття, які приносять спокій та спокуту. Зв'язок з потойбічним не лякає Нору, вона інтуїтивно відчуває, що їй не бажають зла.
Історія захоплює з перших сторінок і хочеться скоріш дізнатися, що ж буде далі. Хоч книга розрахована на підлітків, мені було дуже цікаво. Можу лише порадіти за сучасних дітей, що в них є такі чудові книги.
Хочеться відмітити неймовірно гарне оформлення книги та чудові ілюстрації.
Незважаючи на те, що це дитяча книга, я отримала велике задоволення від її читання. Було декілька моментів, що викликали подив, але я це списую на те, що я не зовсім цільова аудиторія по віку.
Про що сама історія?
Дівчинка Нора разом зі своєю родиною переселяється у нове помешкання, де починають діятися дуже дивні та химерні речі. Наприклад, раптом починає грати музика в кімнаті, стрілка годинника рухається у зворотньому напрямку і навіть з’являються звуки невідомих кроків, які підходять до кімнати Нори та просто там стоять.
Одного дня вона знаходить декілька речей, які допоможуть їй зрозуміти загадки цього таємничого будинку та дізнатися більше про те, хто така Аґнес Сесилія.
Ця історія дуже світла та буде цікавою для дітей віком 12-16 років. Тому можу спокійно її радити. Хочу ще додати, що таку книгу хочеться зберігати у своїй домашній бібліотеці навіть після прочитання. Вона дуже красива!
Також виписала для себе декілька цікавих думок:
• Кожна людина таки повинна відчувати, що вона комусь потрібна. – Артур Шопенгауер
• Будинки – це не просто собі будинки. Вони з Даґом у цьому не сумнівалися. Будинки схожі на живі створіння. У них є душа.
• Просто, перш ніж щось розказувати іншим, треба самому в усьому розібратися. А тоді вже вислуховувати чиїсь думки. І враження. Бо вони можуть збити з пантелику.