Читала вперше в 16 років, і тоді, звичайно, більше слідкувала за любовними переживаннями героїв, перечитуючи зараз, в дорослому віці, з іншою оптикою сприйняття і реалій того часу, і характерів персонажів, маю вже інші враження, інші думки про складні перипетії життя персонажів.
Але класико тому і класика, що не дивлячись на зміну фокусу сприйняття, зміну віку читача, перечитування вже знайомого сюжету, текст все рівно чіпляє, не залишає байдужим, змушує задумуватися над десятками питань та шукати на них відповіді кожному поколінню, при тому кожне покоління знаходить в романі нові виклики.
"Бідна сирітка" Джейн змогла знайти своє місце у житті і насправді не така вже і бідна, а розумна самодостатня молода жінка, не яку треба жаліти та рятувати, а вона має достатньо внутрішньої сили, щоб рятувати і буквально і фігурально, людину, яку покохала. Рочестеру поталанило, що така сильна морально жінка звернула увагу на нього і попри всі труднощі і його помилки таки вибрала життя з ним, в чергове рятуючи.
Роман досі актуальний, хоча з моменту написання минуло більше 100 років, то ж не дивно, що він має стільки перевидань і все нові та нові читачі та читачки поринають у його світ, щоб зрозуміти, як жили люди у ті часи і як ми та наше життя змінилися чи ні за цей час.
І книжка в сто разів крутіша за всі екранізації, яких вже було багатенько за століття, і вдалих, і не таких вдалих. Але першоджерело поки що екранізації не перевершили.
"Джейн Ейр" це класика світової літератури. Похмура і трохи готична історія кохання, сповнена трагізму, втрат і розчарувань головних героїв. І не зважаючи на все горе, що випало на долю Джейн, вона не втрачає своєї доброти, щирості і альтруїзму. В той час як Рочестер черствіє серцем, вкривається цинізмом і жорстокістю з кожним днем свого життя. Їх кохання трагічне і з самого початку викликає смуток. Я все чекала, коли ж настане розв'язка, і коли це сталося, було дійсно шкода Джейн, яка і так у своєму житті бачила надто багато горя і надто мало щастя.
Доля розведе Джейн і Рочестера, щоб кожен з них пройшов свій шлях і вони врешті решт знову знайшли дорогу один до одного, вже іншими людьми і на інших умовах, але все ще закоханих один в одного.
Це історія про жертовність, терпіння, страждання і біль. Про життя, яке часто йде не так як ми того хотіли. І про наслідки своїх вчинків, які ніколи не покидають нас.
Що ж до оформлення, то воно як і завжди у цього видавництва, шикарне. Повністю передає атмосферу роману.
10/10
Джейн - дівчина, доля якої була доволі складною, і все чого воно бажала - це спокійно і достойно жити, працювати. Звісно, в душі Джейн були і мрії, і високі прагнення, але вони не заважали їй бути серйозною та поміркованою.
Та ось в її життя увірвалось кохання. Містер Рочестер, на перший погляд, зовсім не пасує Джейн. Його характер, та і, як ми потім дізнаємось, багаж минулого, завдають Джейн немало болю і хвилювань. Та врешті-решт, вони краще впливають один на одного. Він розкриває в коханій її сильні сторони, а вона робить його більш поміркованим і добрішим.
Так, це не ідеально-правильна історія кохання, навіть на 19 століття. Але вона така емоційна і атмосферна, що я розумію, чому стільки років читачі нею насолоджуються, а екранізації збирають безліч переглядів.
Це не тільки любовний роман, а й роман-виховання. Ми бачимо ріст і зміни не тільки в головних персонажах, а й другорядних.
Перечитувала книгу вже декілька разів і кожного разу є на що звернути увагу. Спочатку я бачила тільки любовну лінію, а з часом мене більше зацікавила боротьба характерів Джейн та Рочестера. Бачила думки, що Джейн зробила помилку, адже Рочестер не достойний її. На мою думку, він і має за спиною негідні вчинки, та саме Джейн та людина, заради якої він змінився. А кожен заслуговує на такий шанс.
Відчувається, що дівчина досить скромна, спокійна, звикла підкорятись, але водночас вміє постояти за себе, знаходить у собі сили навіть тоді, коли здається, що виходу немає. Вона жива і для мене це найголовніше.
⠀
Містер Рочестер, правду кажучи, дратував мене іноді своєю поведінкою та висловлюваннями.
Шарлотта Бронте настільки чарівно пише, що я йшла за сюжетом бадьоро, не хотіла відриватися. Рідко коли письменник може так привернути читача практично до всіх героїв свого роману. Навіть холодний Сент-Джон здається не таким простим, а багатогранним, і це викликає повагу.
⠀
Заради такої класики хочеться вивчати цей жанр літератури ще більше. Загадково, красиво, фантастично та неймовірно.
⠀
Мені настільки подобалося, що я відразу добавила цю книгу до улюблених. Класика вічна, вона жива і дуже вписується у наше повсякденне життя. Адже історія повторюється, люди не змінюються, почуття стають лише сильнішими.