Книга пролежала на моїх полицях трохи більше року, а потім виявилося, що вона входить до шкільної програми у 9 класі, тож я вирішила нарешті її прочитати. Зовсім не шкодую про те, що зробила це. Під час читання я багато замислювалася над життям героїні, її виборами та характером. Як на мене, цю книгу обов'язково варто прочитати хоча б раз у житті, адже історія Джен справді варта уваги і залишає після себе сильні враження.
Це історія сирітки Джейн, яку після смерті батьків віддали на виховання дядьку.
А той візьми дай помри!
І після його смерті, тепер дівчинкою має опікуватися його дружина, яка Джейн терпіти не може. Тому жінка з радістю віддає гг до школи-інтернату, де дівчат виховують в дуже суворих умовах. Таких суворих, що виживають не всі.
Але Джейн виявилася досить сильною як тілом, так і духом, адже виживає, виростає, набуває необхідних знань - і відправляється працювати гувернанткою до Торнфілд-холу, після чого на неї чекає дуже багато різних неочікуваних подій, про які вона б і думати не могла, що з нею може таке трапитися.
Я ніколи раніше над цим не задумувалася - але це ж один з перших представників тропу «буркотун - сонечко». Містер Рочестер дуже важка людина, яку ще не кожен витримає.
Для мене це книга не про кохання.
Для мене це історія сильної жінки, яка в свої молоді літа вміє за себе постояти, не зраджує своїм принципам та знає, чого вона хоче.
Книгу варто читати лише, щоб подивитися, як уміло Джейн відповідає тим, хто її ображає, намагається скривдити, або нею скористатися.
Кожна її відповідь - окрема цитата, окрема афірмація, окреме кредо життя.
Я рада, що тепер в моїй колекції ця історія буде в такому красивому виданні.