Сюзанна Кларк написала свою книгу імітуючи стиль Джейн Остін. З цього вийшов такий собі вікторіанський роман про двох магів, про Англію та джентельменів, шанованих і не дуже. Жіночих персонажів тут доволі мало, але ті які є – мені дуже до вподоби. Особливо леді Поул, з її запалом та потужною життєвою енергією, яку не вдається спустошити навіть лихою магією. Її погляд на чарівників, в кінці книги, є чітким і викриваючим, хоча і занадто однобоким.
Стрейндж і м-р Норрелл відкриваються протягом всіх 800+ сторінок. Так, що вони за люди, ми розуміємо доволі рано, але їх характери доповнюються і стають дедалі складнішими. Що цікаво, вони самі бачать свої вади, і не цураються своїх некрасивих сторін.
Мені було шкода, що в кінці вони роблять такий собі шизоїдний відхід до повної ізоляції від людей і від своїх почуттів.
По сюжету, Норреллу важить відновити репутацію практичної магії в Англії. Причому найбільш важливим для нього є не допустити появу інших магів (з назви книги можна зрозуміти що на м-ра Норрелла чекає провал у цьому). Його ідея – це допомогти парламенту у війні проти Наполеона, тоді всі визнають могутність мага та важливість його здібностей. І про війну тут йтимитесь, проте більше як про екшн. Хоча деякі пасажі глибоко врізались мені в болюче:
«У Ватерлоо при штабі Веллінґтона того вечора накрили стіл на сорок чи пʼятдесят людей. Та коли настав час, вечеряти явились тільки троє: сам герцог, генерал Алава (іспанський аташе) та Стрейндж. Варто було дверям відчинитись, герцог щораз повертався глянути, чи не йде котрийсь із його друзів, живий і здоровий; та нікого не було.»
Стрейндж зʼявляється в другому томі, на позір він зовсім не схожий на Норрелла. Він займається магією більше в своє задоволення, а не для возвеличення. А потім вже від великої потреби. Так, йому теж хочеться бути найвеличнішим магом своєї доби, і він дуже високої про себе думки. Але в ньому набагато більше є живого, спочатку. Пристрасті. Та з часом він стає все більше схожим на м-ра Норрелла, і ця частина історії далась мені емоційно найскладніше. Мені завжди дуже шкода, коли в людині меншає людське.
«Аж до сьогодні він ніколи не замислювався над тим, що магія відмежовує його від інших людей. І от зараз він зазирнув наче в якусь виворотку. Він не міг позбутися кошмарного відчуття, немовби світ навколо нього старішає, і все найкраще, що в ньому є, — сміх, любов, невинність — безповоротно йде кудись у минуле.»
Найкраще для мене в цій книзі – це сама магія. Те як вона описана. В неї легко повірити, і можна перенестись в дитинство, в час коли ще не було чіткої складної реальності. Тобто складна реальність була, але сприйняття було розмальоване ілюзіями та чарівливими уявленнями. Можна було варити зілля з листя та квітів у дворі і гратись у «Всі жінки відьми» так, ніби ця вигадана дійсність справді існувала.
Я отримала неймовірне задоволення від книги і щиро рекомендую до прочитання в осінньо-зимовий час!
Історія, яка розгортається у книзі, багатошарова. Перш за все, я відмічу милозвучний, навіть чарівний авторський стиль, шалене занурення у сюжет і багатогранних персонажів. Атмосфера Англії з її містикою, інтригами та магією відтворена з винятковою деталізацією. Завдяки численним приміткам і витонченому гумору книга сприймається як справжня хроніка альтернативної історії.
У центрі сюжету два персонажі з кардинально різними поглядами на магію та можливості її застосування – це, власне, Джонатан Стрендж та містер Норрелл. Містер Норрелл – замкнутий, чванливий, трохи пихатий і самовпевнений персонаж, який, однак, не позбавлений і деяких менш негативних рис. Натомість Джонатан Стрендж – відкритий, щирий, людяний герой, який спершу стає учнем містера Норрелла, проте, усвідомивши обмеженість його мислення та власну могутність, обирає власний шлях пізнання магії.
Окреме слово додам про фейрі. У цій книзі вони не якісь там красунчики й красуні, здатні зачарувати своєю вродою (як це часто буває у сучасному фентезі), а дійсно небезпечні, підступні істоти, не обтяжені мораллю нашого світу. Вони інакші, і ця інакшість органічно доповнює історію.
Книга однозначно варта прочитання. Зверніть на неї увагу, адже це нова «класика жанру». Моя оцінка: 10/10.
Сюжет книги "Джонатан Стрендж і Містер Норрел" розгортається навколо протистояння, власне Стренджа і Норелла, двох єдиних справжніх чарівників у всій Англії, і є боротьбою новаторства і застарілих традицій. Стрендж, який прагне до знань і їх практичного застосування, розвитку і прогресу, і Норррел, якому набагато більше до душі традиційні знання, обмежені безпечними рамками, протягом усього сюжету будуть протистояти один одному і створювати навколо себе вихор проблем і загадкових подій.
У книзі досить детально прописаний всесвіт і закони магії, що тісно переплітаються з британською міфологією, і мають певний шарм, притаманний старим англійським казкам.
Окремо хотілося б сказати про саме українське видання і переклад. Якість друку і обкладинки чудова. Книга досить об'ємна, але навіть після повторно прочитання все ше зберігає свій первинний вигляд і не розхитується.
Робота перекладачів також на висоті, їм вдалося зберегти оригінальний стиль авторки роману і передати весь колорит Англії.
Однозначно рекомендую до прочитання. 100/10.