Книжка вийшла доволі повільною, але для такого типу історичного фентезі це, як не дивно, працює. Вона справді нагадує Остін завдяки тому, як авторка відтворює стиль того періоду. Інколи навіть ловиш себе на думці, що читаєш якусь альтернативну класику, просто з магами.
Сюжет цікавий і незвичний, хоча мені трохи бракувало пояснень того, як саме працює магія. Є кілька моментів, які виглядали як маленькі сюжетні дири, але розповісти про них без спойлерів нереально. Все ж загальна історія тримає увагу, а розвиток ставлення до магії в суспільстві особливо зацікавив. Гарно як всі лінії склалися в кінці, хоч і дещо залишило відчуття меланхолії.
А ще примітки – це окремий вид насолоди (і трішки страждань, бо читати дрібний шрифт будо не дуже комфортно). Вони додають глибини й створюють відчуття, що занурюєшся в величезний, продуманий до дрібниць світ. Попри свої розміри роман виявився атмосферним, розумним і дуже особливим, тож я рада, що нарешті його прочитала.
Сюзанна Кларк написала свою книгу імітуючи стиль Джейн Остін. З цього вийшов такий собі вікторіанський роман про двох магів, про Англію та джентельменів, шанованих і не дуже. Жіночих персонажів тут доволі мало, але ті які є – мені дуже до вподоби. Особливо леді Поул, з її запалом та потужною життєвою енергією, яку не вдається спустошити навіть лихою магією. Її погляд на чарівників, в кінці книги, є чітким і викриваючим, хоча і занадто однобоким.
Стрейндж і м-р Норрелл відкриваються протягом всіх 800+ сторінок. Так, що вони за люди, ми розуміємо доволі рано, але їх характери доповнюються і стають дедалі складнішими. Що цікаво, вони самі бачать свої вади, і не цураються своїх некрасивих сторін.
Мені було шкода, що в кінці вони роблять такий собі шизоїдний відхід до повної ізоляції від людей і від своїх почуттів.
По сюжету, Норреллу важить відновити репутацію практичної магії в Англії. Причому найбільш важливим для нього є не допустити появу інших магів (з назви книги можна зрозуміти що на м-ра Норрелла чекає провал у цьому). Його ідея – це допомогти парламенту у війні проти Наполеона, тоді всі визнають могутність мага та важливість його здібностей. І про війну тут йтимитесь, проте більше як про екшн. Хоча деякі пасажі глибоко врізались мені в болюче:
«У Ватерлоо при штабі Веллінґтона того вечора накрили стіл на сорок чи пʼятдесят людей. Та коли настав час, вечеряти явились тільки троє: сам герцог, генерал Алава (іспанський аташе) та Стрейндж. Варто було дверям відчинитись, герцог щораз повертався глянути, чи не йде котрийсь із його друзів, живий і здоровий; та нікого не було.»
Стрейндж зʼявляється в другому томі, на позір він зовсім не схожий на Норрелла. Він займається магією більше в своє задоволення, а не для возвеличення. А потім вже від великої потреби. Так, йому теж хочеться бути найвеличнішим магом своєї доби, і він дуже високої про себе думки. Але в ньому набагато більше є живого, спочатку. Пристрасті. Та з часом він стає все більше схожим на м-ра Норрелла, і ця частина історії далась мені емоційно найскладніше. Мені завжди дуже шкода, коли в людині меншає людське.
«Аж до сьогодні він ніколи не замислювався над тим, що магія відмежовує його від інших людей. І от зараз він зазирнув наче в якусь виворотку. Він не міг позбутися кошмарного відчуття, немовби світ навколо нього старішає, і все найкраще, що в ньому є, — сміх, любов, невинність — безповоротно йде кудись у минуле.»
Найкраще для мене в цій книзі – це сама магія. Те як вона описана. В неї легко повірити, і можна перенестись в дитинство, в час коли ще не було чіткої складної реальності. Тобто складна реальність була, але сприйняття було розмальоване ілюзіями та чарівливими уявленнями. Можна було варити зілля з листя та квітів у дворі і гратись у «Всі жінки відьми» так, ніби ця вигадана дійсність справді існувала.
Я отримала неймовірне задоволення від книги і щиро рекомендую до прочитання в осінньо-зимовий час!
Історія, яка розгортається у книзі, багатошарова. Перш за все, я відмічу милозвучний, навіть чарівний авторський стиль, шалене занурення у сюжет і багатогранних персонажів. Атмосфера Англії з її містикою, інтригами та магією відтворена з винятковою деталізацією. Завдяки численним приміткам і витонченому гумору книга сприймається як справжня хроніка альтернативної історії.
У центрі сюжету два персонажі з кардинально різними поглядами на магію та можливості її застосування – це, власне, Джонатан Стрендж та містер Норрелл. Містер Норрелл – замкнутий, чванливий, трохи пихатий і самовпевнений персонаж, який, однак, не позбавлений і деяких менш негативних рис. Натомість Джонатан Стрендж – відкритий, щирий, людяний герой, який спершу стає учнем містера Норрелла, проте, усвідомивши обмеженість його мислення та власну могутність, обирає власний шлях пізнання магії.
Окреме слово додам про фейрі. У цій книзі вони не якісь там красунчики й красуні, здатні зачарувати своєю вродою (як це часто буває у сучасному фентезі), а дійсно небезпечні, підступні істоти, не обтяжені мораллю нашого світу. Вони інакші, і ця інакшість органічно доповнює історію.
Книга однозначно варта прочитання. Зверніть на неї увагу, адже це нова «класика жанру». Моя оцінка: 10/10.
Сюжет книги "Джонатан Стрендж і Містер Норрел" розгортається навколо протистояння, власне Стренджа і Норелла, двох єдиних справжніх чарівників у всій Англії, і є боротьбою новаторства і застарілих традицій. Стрендж, який прагне до знань і їх практичного застосування, розвитку і прогресу, і Норррел, якому набагато більше до душі традиційні знання, обмежені безпечними рамками, протягом усього сюжету будуть протистояти один одному і створювати навколо себе вихор проблем і загадкових подій.
У книзі досить детально прописаний всесвіт і закони магії, що тісно переплітаються з британською міфологією, і мають певний шарм, притаманний старим англійським казкам.
Окремо хотілося б сказати про саме українське видання і переклад. Якість друку і обкладинки чудова. Книга досить об'ємна, але навіть після повторно прочитання все ше зберігає свій первинний вигляд і не розхитується.
Робота перекладачів також на висоті, їм вдалося зберегти оригінальний стиль авторки роману і передати весь колорит Англії.
Однозначно рекомендую до прочитання. 100/10.