Джулія. 1984

Вона кохала його, бо це було заборонено. Кохала, щоби бути безстрашною.

Лондон — головне місто Злітної смуги Один, третьої за чисельністю населення провінції Океанії. 1984 рік, Джулія Вортінг працює механікинею, яка лагодить машини для написання романів у відділі Худліту в Міністерстві Правди. Згідно з ідеологією Ангсоцу, правління партії та її лідера Великого Брата, Джулія є зразковою громадянкою — життєрадісно-цинічною, ні в що не вірить і зовсім не переймається політикою. Вона регулярно порушує правила, але також співпрацює з режимом, коли це необхідно. Джулію люблять усі, бо вона знає, як вижити у світі постійного нагляду Поліції Думок, дітей-шпигунів і чорних ринків пролетарських районів. Вона дуже добре вміє виживати.

Але Джулію починає інтригувати Вінстон Сміт — колега з відділу записів і працівник середньої ланки Зовнішньої Партії. Одного дня вона імпульсивно підсовує йому записку і усвідомлює, що втрачає контроль і більше не може почуватися у безпеці в цьому світі.

До уваги: твір містить ненормативну лексику та сцени, які можуть завдати дискомфорту чутливим читачам.

Чому варто прочитати книжку «Джулія.1984»?

• Через сімдесят п'ять років після того, як Орвелл закінчив писати свій культовий роман, Сандра Ньюман дослідила світ Великого Брата, пропонуючи кардинально іншу, феміністичну оповідь культового «1984».
• A PEOPLE Magazine Must-Read Book for Fall 2023. An Esquire Best Book of Fall 2023. A Guardian Biggest New Book of 2023. Найочікуваніша книжка 2023 року за версією LitHub.
• Це провокативний, зловтішний і захопливий погляд ізсередини орвеллівського світу.
• Дивовижне відтворення оригінальних подій світу Орвелла, що переплелися зі складною новою історією і кардинально змінили кут зору між незмінними сюжетними точками.

Про авторку:

Сандра Ньюман — американська письменниця, авторка романів  The Men, The Heavens (визнаний найкращою книгою року за версією New York Times) та The Country of Ice Cream Star, номінована на жіночу премію Бейліса в галузі художньої літератури і названа однією з найкращих книг року за версією Washington Post та NPR, а також низки інших художніх та публіцистичних творів. 

Цитати:

На дорозі грався гурт дітей, і коли Джулія зістрибнула з велосипеда й покотила його до стіни гуртожитку, вони почали гуртом наспівувати, з’юрмившись навколо однієї дівчинки, що стрибала по крейдяних візерунках і відбивала біля ніг гумового м’яча. Джулія впізнала гру: «Повісь їх». Крейдяні візерунки зображали шибеницю, яку треба було перестрибувати під ритм співу. Якщо торкнешся лінії крейди ногою чи гумовим м’ячем, стаєш «ворогом» і тебе «вішають». 

«Повісь їх» вигадала легендарна Мамі Фей із Дитячого відділу Правди — та, що написала пісні «Обіцянка маленького шпигуна» і «Свинці не сховатись». Гра мала на меті увіковічити повішення трьох найвідоміших Ворогів Народу — відступників Разерфорда, Ааронсона і Джонса. Характерним штрихом Мамі Фей було додати до списку ворогів уявного дядька — у дитячих оповіданнях кмітливі небіж чи небога завжди викривали дядька-шпигуна.

Слово «саможиття» в новомові означало час, проведений на самоті: довгі прогулянки, читання книжки перед сном, спостереження за заходом сонця. Воно завжди вживалось як принизливе й нагадувало товаришам, що час, витрачений не на користь колективу, змарновано.

 Джулія уявляла свободу надлишком, незграбною вовтузнею; уявляла її собі як двох собак, що при зустрічі застрибують одне на одного. У її свідомості свобода була пов’язана з днями дитинства, годинами скарг, суперечок і співів вигнанців за кухонними столами, доки Джулія біля їхніх ніг гралася в солдатиків шпильками для волосся. Свободою була поживна їжа вигнанців і музика під назвою джаз, із її чудесно хворобливими трубами й ремствуваннями. Її мати колись сказала їй, що цю музику створювали в іншому всесвіті. Отже, той всесвіт був свободою.