0 Кошик 0,00 грн
0 Кошик 0,00 грн

Дзвінка. Українка, народжена в СРСР

(59 голосів)
Купити
Доставка
Нова пошта Нова пошта
Безкоштовно від 500,00 грн
Укрпошта (Україною) Укрпошта (Україною)
Безкоштовно від 500,00 грн
Укрпошта (міжнародна доставка) Укрпошта (міжнародна доставка)
Безкоштовно від 100 000,00 грн
Самовивіз Самовивіз
Оплата
Онлайн оплата Visa / Mastercard
Оплата згідно рахунку за реквізитами Оплата згідно рахунку за реквізитами
Оплата при отриманні на Новій пошті, додатково сплачується при отриманні комісія системи 20 грн + 3% Оплата при отриманні на Новій пошті, додатково сплачується при отриманні комісія системи 20 грн + 3%
Оплата при отриманні на Укрпошті, комісія системи 1% Оплата при отриманні на Укрпошті, комісія системи 1%

Про книгу Дзвінка. Українка, народжена в СРСР

Роман потрапив у список Найкращих книжок 2023 року за версією ПЕН 

Довгий список у номінації Книга року ВВС-2023

«У вас така гарна українська мова – ви, мабуть, зі Львова?» – цю фразу головна героїня дебютного роману Ніни Кур’яти «Дзвінка» чутиме безліч разів. І постійно долатиме чужі стереотипи стосовно себе і своїх земляків з українського Півдня.

Ця книга про те, як це — народитися українкою в СРСР, відчути на собі спочатку радянську пропаганду і мовну дискримінацію, а потім –  упередженість земляків з інших регіонів. Створити та втримати власну ідентичність Дзвінці допомагає сім’я – саме родинні історії та сімейне виховання сіють в ній зерна сумніву стосовно того, а чи варто вірити тому, що говорять у школі, пишуть в газетах і «брешуть» по телевізору.   

Дитинство головної героїні припадає на добу пізнього Брєжнєва і початку «Перестройки», юність — на розвал Радянського Союзу та сумнозвісні дев’яності, а доросле життя — на остаточне становлення Незалежності. Переїхавши до Одеси, Дзвінка має відстоювати свою інакшість в зросійщеному середовищі, а згодом в Києві та на Заході України має доводити, що вона – така сама українка, як і ті, хто народилися по інший бік Збруча, її рідна мова – українська, і на Одещині живуть українці.

Герої книги розмовляють українською та російською мовами, подільським та галицьким діалектом – і, звісно ж, суржиком. Там є такі слова, як «клубніка», «помидора», «ґаблі», «каляфьор» і «спіжарка». Все, як у нашому житті, такому багатому на непередбачувані обставини і різноманітні культурні коди.   

Чому варто прочитати книжку «Дзвінка»?

  • Художній роман журналістки і письменниці про те, як починаючи з радянських часів і до сьогодні в нашому суспільстві спотворювалися питання української мови та ідентичності.
  • Майстерно та іронічно щодо реалій радянського часу, відтворює українсько-російські мовні колізії в Україні.

Про авторку:

Ніна Кур’ята — українська журналістка та письменниця. Авторка трьох поетичних збірок. Сьогодні працює медіатренеркою та медіаексперткою.

Цитати:

Отже, все просто. Говориш українською — танцюй гопак, чого тобі ще? Читаєш зі сцени україномовні вірш — не забудь український костюм, бажано ще й з віночком. Вважаєш українську рідною? Тоді виступиш на Дні рідної мови в бібліотеці якоїсь школи, за це поставлять одразу дві «галочки» — у школі і в обласному відділенні Спілки письменників, яка туди тебе направила — бо де ж іще знайти тих, хто може читати щось українською, як не там..?

 

З "великих" людей у букварі намальовані Ленін і Гагарін. Про Леніна пишуть, який він хороший і мудрий, як він водив хороводи навкруг ялинки з дітьми і що вчився він на самі лише п’ятірки. Ще писали про Шушенське і як він там дружив з мужиками і стріляв з рушниці качок.

Про Гагаріна пишуть менше, але з Леніним їх поєднує одна серйозна річ: їх не можна малювати. Дзвінка якось захотіла намалювати портрет когось із них, і мама їй дуже серйозно сказала, що малювати Гагаріна не можна, а Леніна — тим більше. От не можна і все, і не треба про це зайве питати. Нізя.

 

Говорити українською означало одне з двох: або ти — приїжджий з села, який не знає нічого, окрім «телячої мови», або — свідомий націоналіст, який провокує всіх на сварки. І тому в тролейбусі набагато безпечніше сказати «закомпостируйте, пожалуйста, талончик», і далі писати собі в блокнотику якісь уривки віршів, що приходять по дорозі до університету, ніж спробувати хоча б наважитись щось сказати українською і дивитися, яка буде реакція.

Характеристики
Видавництво Лабораторія
Оригінальна назва Дзвінка
Кількість сторінок 376
ISBN 978-617-8203-48-1 (паперове видання), 978-617-8203-49-8 (електронна книга), 978-617-8203-50-4 (аудіокнига)
Теми художня література
Розміри 145х215 мм
Літературний(а) редактор(ка) Євгенія Кузнєцова
Літературний консультант Тетяна Савченко
Коректор(ка) Алла Кравченко
Макет Олена Білохвост
Технічний редактор Микола Климчук
Художній(я) редактор(ка) Тетяна Волошина
Дизайн обкладинки Ілона Сільваші
Автор(ка) Ніна Кур'ята
Відгуки

Це історія дорослішання цілої країни, яка після сотень років оніміння приходить до тями. Неможливо забути перші спалахи дитячих спогадів, коли у вірш про піонерів вмішався виноград з Одещини і щемкі бабусині розповіді. Коли не можеш забути хто ти насправді ані в радянському дитинстві, ані в русифікованих містах. Ані коли країна грузне у війні з ворогом, який будь-якою ціною хоче витравити цю ідентичність. Роман Ніни Кур’яти дратуватиме тих, хто любить ділити українців на «правильних» і «неправильних». Він підсвічує розлами і обіцяє надію на те, що спільні травми, спільний досвід і спільна любов до своєї землі врешті-решт стягнуть ці розлами золотим швом.

Євгенія Кузнєцова, письменниця

Життя починається з бабиної хати і веде до великих міст. У селі назви літніх місяців наче зірвані з клумби і грядки. Там співають колискові й заговорюють переляк, розказують про голод і війну не те, що в підручниках. Це світ зникомих речей — бобінного магнітофона і «радіо з чорного лакованого дерева з білою мереживною тканиною ззаду». Там, у місті, все роблене напоказ і на оцінку, там учорашні селяни крутять кучері, купують босоніжки на пробці і, відчепіривши мізинця, переходять на російську. Там байдуже журі слухає український вірш, тільки якщо його декламує дівчинка у вишиванці. Кур’ята пропонує засіб від забуття, тільки замість євшан-зілля у його складі алое з драконячими пагонами хвостів — правдиво-гострі спогади.

Сергій Осока, письменник
Коментарі із соц.мереж
Відгуки і рецензії читачів
Руденко Катерина 24.04.2024
«У вас така гарна українська мова – ви, мабуть, зі Львова?» – цю фразу головна героїня дебютного роману Ніни Кур’яти «Дзвінка» чутиме безліч разів.
Я теж часто її чула після 2014 року, коли з донькою гуляли центром міста чи на майданчику біля дому. Це питання викликало в мені суперечливі почуття. З одного боку, мені було приємно і я пишалась, що моя Юля гарно розмовляє українською, з іншого – мене обурювала оця асоціація української мови виключно зі Львовом.
Роман «Дзвінка» про українську ідентичність і постійне виборювання цього права головною героїнею роману.
Авторка дуже детально описує життя невеличкого селища на Одещині, його традиції, діалект, звички, вподобання та природу. У Дзвінки дуже теплі спогади про її життя в селі, кожна згадана дрібничка наповнена теплом та любов’ю рідних для неї людей. Дівчинка вільно гуляє зеленими вулицями, сміло розмовляє українською мовою, з радістю допомагає дорослим пекти паски та колядує разом з сусідськими дітьми.
Та не все так ідеально в житті Дзвінки. Вона росте без батька, мама працює в Одесі і бачиться з донькою лише на вихідні, сім’я не розкошує, але в селі це майже не помітно. Проблеми та цькування у Дзвінки з’являються, коли вона переїжджає до міста. Там всі розмовляють російською, бо українська, то не дуже модно і так говорять тільки люди з села. Однокласники мало чого знають про українські традиції і не святкують близькі для Дзвінки свята. Більше того, вчителі забороняють навіть розмовляти на цю тему. Всі однокласники дівчинки живуть набагато заможніше, то ж постійно шпиняють її та часто насміхаються.
Коли читала про Дзвінку, по-перше, дуже хотілось настукати по голові одеським вчителям, да й однокласникам героїні також. По-друге, згадувала своє дитинство та студентські роки, мій клас став першим у школі з україномовним навчанням і я не уявляю, як то вчитись російською мовою. По-третє, я постійно ловила собі на думці, як пощастило моїм дітям. Вони вільно розмовляють рідною мовою, відкрито висловлюють свої думки, мають змогу дотримуватись українських традицій.
Роман Н. Кур’яти залишив багато думок та теплих спогадів після прочитання.
Марія Полякова 22.03.2024
Історія, що не залишить байдужим, адже така знайома....
Дзвінка народилася в СРСР, дитинство провела в маленькому смт Любашівка Одеської області, в україномовній сім'ї, з бабусею, поки мама працювала в Одесі. Але пішла в російськомовний клас, адже збиралася поїхати до мами в Одесу.
А далі - так багато знайомого тим, хто народився в СРСР. Коли ти мрієш про комунізм і вчиш лозунги жовтенят в школі, а потім йдеш вночі до церкви і святиш паски. Коли весь час граєш ролі і думаєш, що і коли можна сказати.
А далі - незалежність. Проте чи така вже це незалежність, коли ти не можеш в своїй країні говорити рідною мовою? Коли всіх, хто говорить українською називають селюками. І уся ця "шароварщина" : пишеш вірші українською — одягай вишиванку, вінок і танцюй гопак. Адже для життя і роботи ця мова явно не підходить.
Дзвінка стикається з усіма можливими стереотипами. Ти з Одеси? Отже не можеш бути україномовною. Ти зі Львову? Точно бандерівець! І так далі....
Життя йде, змінюється, але мовне питання лишається. На жаль, лишається і досі...
Чудова книга про нас
Крістіна Коханова 13.03.2024
Чудова книга, отримала величезне задоволення від читання. Дякую!
Худякова Юлія 11.02.2024
Оповідь у романі розпочинається у 80-х роках 20 століття, часу, коли звір радянський союз видає останні передсмертні звуки. Але система зросійщення і доносів настільки вкорінилася, що вона і надалі функціонує.
Дзвінка росте в україномовній родині без батька. Дядько по батьковій ліній працює в КГБ і є ментальним росіянином, який навіть під час незалежної України тяготить до росії, як і його родина. Двоюрідна сестра Дзвінки постійно намагається ущипнути Дзвінку за українську, але дівчина не піддається.

Під час прочитання постійно ловила себе на думці, що автор описує наче моє дитинство, де було модним все російське: телебачення, радіо, преса і засилля російської музики. Я росла у час дефіцитів і батьки рідко дозволяли придбати нам якісь обновки. Згадую Крим в 2009-2010 роках, коли маршрутчики прямо вимагали говорити до них російською.

Героїня росте двомовною. Дома вона спілкується українською, а в інших місцях російською. Її постійно переслідує подив оточуючих, що вона з Одеси, але знає українську.

Авторка вправно показує, як змінюється Україна під час історичних змін. У текст вправляються оповідь про Євромайдан, анексію Криму, події в Одесі та війну на Сході.

Ми бачимо, як міжнародні ЗМІ попереджають про підготовку російської армії до повномасштабного вторгнення. Я читала і згадувала початок 2022 року, коли влада заявляла, що це лише провокації.

Дзвінка має внутрішній український стержень, який у ній виростили бабуся і мама. Дівчина зазнає суттєвих змін, як і Україна під тиском складних історичних обставин.

Книга дає змогу протиставити політику срср і України і стати думаючим громадянином своєї країни
Кликова Анастасія 26.12.2023
Придбала книжку у книгарні Є. Сюди зайшла написати відгук. Я обрала саме цю книгу, бо після «За Перекопом…», «Весіллям Настусі» дуже цікавить така тематика і жанри, а зараз почала писати свою книгу на схожу тему.
Дійсно, ідея захоплює і всі ті події описуються авторкою мають велике значення для формування української думки і бачення себе українцями. Я «проковтувала» сторінку за сторінкою десь до середини книги. Потім почала помічати все більше одруківок і деяких помилок в роках, з іменами по-батьков, повторення речень тд. Звідси, деякі сумніви щодо деталей, описаних у книзі. Моя субʼєктивна думка - до середини книги писали і вичитували помірно, потім - дуже швидко, з поспіхом. Я дуже уважна читачка, і тому трохи засмучує, що ті, хто перевіряли і редагували не помітили таких простих помилок. Тому 4 зірочки з 5. Дякую за якісну обкладинку і приємний формат дизайну видавництву!
Андрій 25.11.2023
Я придбав цю книгу в КСД, зайшов сюди почитати відгуки. Мене привернула увагу мовна ситуація. Коли ти розмовляєш українською мовою, завжди запитували, чи ти зі Львова, з західної України? Кажеш що ні, з центру, а вони такі, дивно.
Мар'яна 31.10.2023
Саме в процесі читання книги. Дуууууже й дуже відгукується. Про серйозні речі написано легко та, часом, з гумором і такою дитячою (бо читаю перший розділ) наївністю. Дуже рекомендую до прочитання!
Анна 16.10.2023
Тільки-но закінчила читати. "Проковтнула" історію за три дні, ледь стримувалась, аби не читати до самого ранку. Яка ж це тепла, рідна, близька серцю історія! Дуже приємно і ностальгічно було читати про місця мого дитинства, перший розділ змушував посміхатися увесь час. Останній дійсно написаний трошки швидшим темпом, але бачу тут відповідність дорослому життю, яке з роками тільки прискорюється.
Дуже тепла книга, браво пані Ніні та Лабораторії!
Максим 07.10.2023
Замовляв уперше, пакуночок отримав на другий день! Дякую Лабораторії за швидкість, гарне упаковання і приємний сюрприз!
Люба 25.09.2023
Нарешті почали писати і про моє дитинство ;)
Тепла різнобарвна історія з невеличкими вкрапленнями темного переростає в стриманіше за кольорами розповідь разом з дорослішанням героїні і закінчується штрихами, що іноді нагадують непросту, але реальну стрічку новин. (Так наче авторка поспішала, але напевно зараз час такий, що всі поспішають)
Хороша книга, яка заслуговує на увагу. Дуже відгукнувся перший розділ. Дякую авторці та видавництву
Оксана Марченко 21.09.2023
Замовила, отримала вже на наступний день! Дякую Лабораторії за оперативну доставку, класну упаковку і закладинку! Вже починаю читати))
Написати відгук і отримати 15 лабів
* Для нарахування лабів потрібно бути авторизованим і обсяг відгуку має бути більше 1000 символів.
Ваше Ім'я*
Ваш Email*
Введіть текст*