Єдина вціліла

«Єдина вціліла» Райлі Сейґер
Видавництво Старого Лева

Захопливий гостросюжетний психологічний трилер з елементами готики, жахів, сімейної драми та кримінального детективу…. Автор так закрутив сюжет, що біс ногу зломить поки добереться до правди))) Кількість неочікуваних поворотів викликає питання - чи не хотів Райлі поіронізувати з самого жанру, адже поєднав у романі усі доступні кліше! Старовинний ізольований маєток, сімейні таємниці, ненадійні оповідачі, натяк на містику, поскрипування на сходах, загадкові послання, незбагненні вбивства та герої із сірою мораллю… і це лише основні тропи)))) фух! Давайте вже про сюжет поговоримо:

Події розгортаються у 1983 році у похмурому маєтку Гоуп-Енд, що височіє на самому краю скелі. Саме сюди влаштовується доглядальницею Кіт, яка нещодавно пережила трагедію й припустилася професійної помилки, тому наразі ця робота її єдиний шанс налагодити життя.
Її підопічна Ленора Гоуп - поважного віку пані прикута до крісла колісного після кількох інсультів. Про цю жінку у містечку ходять зловісні легенди, адже у 1929 році в маєтку сталося криваве вбивство її родини. Під підозрою опинилася тоді ще 17-річна Леонора, але за браком доказів вона лишилася на волі.

Кіт одразу відчуває що у будинку панує тривожна атмосфера, а прислуга дивно поводиться. Паралізована жінка ж намагається поговорити із дівчиною з допомогою друкарської машинки… Перше що вона пише «я хочу розповісти тобі усе»… й повірте там є про що поговорити….

Це динамічна, непередбачувана, атмосферна історія фінал якої неможливо передбачити, адже це вам не класичний детектив, а трилер на стероїдах від майстра жанру.
Чи перегнув письменник із твістами? Безумовно! Та мені здається від хотів повеселитися на повну!) Мені сподобалось! Тому беріть попкорн та гайда читати)))

Моя оцінка 8/10

Це мабуть один із тих авторів, які люблять вводити в оману читачів.
Бо прочитавши цю книгу, треба час щоб трохи переосмислити прочитане. Бо автор накрутив так, що можна звернути мізки.
Ну принаймні у мене було так.

Наша головна героїня Кіт-Кат працює доглядальницею. Але була відсторонена від цих обов'язків, на деякий час.
Після одного прикрого інциденту.
Але одного дня її керівник все ж таки пропонує роботу. Її роботу але...за ким? За вбивцею, яка вбила всю свою сім'ю. І не була покарана, бо її вина ніби не підтвердилася.
Жінка збирає речі і з великою неохотою збирається на роботу.
Приїхавши на місце Кіт-Кат лякає такий великий і похмурий будинок. Але робота є робота. І вона приступає до своїх зобов'язань.
Але червячок цікавості їй не дає жити і вона вирішує дізнатися, що ж сталося того злочасного дня коли її підопічна Ленора, вбила всю свою родину.

Скільки ж тут всього накручено. Це ж як автор цікаво написав.
Це ж треба було кожну ниточку з'єднати до купки.
Бо він добрий клубок закрутив.

Розповідь в книзі скаче від теперішнього до минулого.
І в кінці воно вже зважеться.
Мені здається, що тут якби хотів розгадати, хто за цим всім стоїть, то все одно не розгадає.
Ну хіба на декількох останніх сторінках.
Особисто в мене терези недовіри скакали то однієї людини, то до іншої. А ще в книзі був такий одинмомент, що ти читаєш розкладаєш все по поличкам, а тут бац і все перевертається з ніг на голову. І починаєш все переосмислювати наново.

Тому книзі від мене 5/5