Відгуки і рецензії читачів
21.10.2025
як я люблю коли беручи книгу в руки не знаю про неї абсолютно нічого. не маю очікувань, не маю поняття з яким світом і персонажами мене познайомлять, якими словами розкажуть чиюсь історію і який слід книга в мені залишить (чи залишить взагалі). з цією книгою сталося саме так, і тепер вона займає своє місце в списку улюблених.
ніхто не бачив мене особистістю, якою я була за тими незліченними ролями, які грала й на екрані, й у житті.
все починається з театру, на сцену виходить геді кіслер і зал схоплюється з місць, у повітрі овації, що лунають від сотні людей. і це все одній юній особі, що підкорила сцену своїм дебютом. дівчину помічає впливовий чоловік якого кличуть торговцем смертю, і від цього моменту життя розділяється на до та після. історія знайомить вас з жінкою, яка все життя боролася за те, аби бачили її особистість, а не тільки гарне обличчя. акторство постає поряд з політикою, вчасно підслухана розмова допомагає врятувати життя, а нетерпимість чоловіків до жіночого розуму руйнує шанс на перемогу у війні.
тут гармонійно поєднано реальні історичні факти з художнім, політичні інтриги і таємні угоди ми бачимо зсередини, хоча на першому плані все ж звичайне життя і тривога за близьких.
книга читається дуже легко, вона захоплює і поєднує в собі купу речей. тож читаючи ви дізнаєтеся не тільки про жінку, що була причетна до створення системи блютуз (реальна постать — геді ламар), а й ще багато цікавих фактів, наприклад про лавандовий шлюб чи кришталеву ніч.
5/5🌿
ніхто не бачив мене особистістю, якою я була за тими незліченними ролями, які грала й на екрані, й у житті.
все починається з театру, на сцену виходить геді кіслер і зал схоплюється з місць, у повітрі овації, що лунають від сотні людей. і це все одній юній особі, що підкорила сцену своїм дебютом. дівчину помічає впливовий чоловік якого кличуть торговцем смертю, і від цього моменту життя розділяється на до та після. історія знайомить вас з жінкою, яка все життя боролася за те, аби бачили її особистість, а не тільки гарне обличчя. акторство постає поряд з політикою, вчасно підслухана розмова допомагає врятувати життя, а нетерпимість чоловіків до жіночого розуму руйнує шанс на перемогу у війні.
тут гармонійно поєднано реальні історичні факти з художнім, політичні інтриги і таємні угоди ми бачимо зсередини, хоча на першому плані все ж звичайне життя і тривога за близьких.
книга читається дуже легко, вона захоплює і поєднує в собі купу речей. тож читаючи ви дізнаєтеся не тільки про жінку, що була причетна до створення системи блютуз (реальна постать — геді ламар), а й ще багато цікавих фактів, наприклад про лавандовий шлюб чи кришталеву ніч.
5/5🌿
30.07.2025
Про цю книгу я бачила тільки позитивні відгуки, а прочитавши в аннотації - "приголомшливий роман, заснований на неймовірній правдивій історії ікони стилю, чий новаторський винахід назавжди змінив те, як виглядає комунікація сьогодні", я вирішила, що треба брати! Дійсно, цей роман наповнений фактами, цікавими історичними подіями та описами життя головної героїні Геді Кіслер, це дуже сильна, розумна, харизматична жінка, що дуже швидко подорослішала, одружившись з чоловіком, що був дуже багатий, впливовий та мав садистські нахили. "Єдиний тягар, який ти маєш нести на своїх тендітних плечиках, - це твоя врода", - казав їй чоловік, а вона зруйнувала міф про слабких жінок, які можуть лише вихвалятись своєю красою! Зустрічі з Муссоліні, Зігмундом Фрейдом, видатними політиками та іншими високопосадовцями, де вона могла вести не тільки світські бесіди, а й мати достатні знання щоб потім радити чоловіку в тих чи інших питаннях. А ще вона була розумна на стільки, що її запатентований винахід і досі використовується повсякчас. (спойлер - це вай фай))))))
05.04.2025
Купила книгу за порадою книжкової блогерки, привабила історія становлення жінки. Цитати, які були наведені.
Дуже сподобалося оформлення книжки, для мене воно, як продовження історії, описаної в книзі або радше як її доповнення. Було тактильно приємно тримати книгу в руках і бути із нею, навіть незалежно від тексту.
Текст одразу мене повів за собою, читати було легко, приємно, швидко, трохи навіть розтягувала, щоб більше насолодитися.
Сподобалося, що оповідь ведеться від першої особи, від імені головної героїні, це мене з нею ніби зближувало.
Історія її кохання та знайомства з Фріцем, спочатку мені сподобалася, хотілося почитати щось про щасливе кохання. Але потім , коли він захотів, щоб вона відмовилася від гри в театрі, а потім грубо наполіг, яку саме весільну сукню їй слід обрати. Після цього, в мене вже не було ілюзій щодо можливого щасливого шлюбу. Тут мені вже стало страшно за головну героїню, та і не дуже хотілося спостерігати за насильством у шлюбі.
Але тут сподобалося, що вона не приміряла на себе роль жертви, а намагалася викручувати ситуацію на свою користь (в неегоїстичному сенсі), скажімо, знаходила в своєму становищі сенсі. І замість того, щоб скиглити про долю жінки або прийняти свій «хрест», вона змогла впоратися із обставинами. Тут я прямо пишалася Геді. Хоча при описі сцен насильства було прямо фізично неприємно це читати.
З теплотою читала про її стосунки з батьком, як вони обговорювали, репетирували, що будуть казати Фріцу. Це прямо супер здорові стосунки між батьком і дочкою, як на той час. Не дивлячись на претензії матері та її непідтримку, коли Геді страждала від насильства.
Про історичний прототип головної героїні нічого не знала, і особливо не гуглила. Бо подивившись, що вона втече від першого чоловіка, читала книгу з цим очікуванням, а так ніби з чистого листа історія.
Дуже сподобалося оформлення книжки, для мене воно, як продовження історії, описаної в книзі або радше як її доповнення. Було тактильно приємно тримати книгу в руках і бути із нею, навіть незалежно від тексту.
Текст одразу мене повів за собою, читати було легко, приємно, швидко, трохи навіть розтягувала, щоб більше насолодитися.
Сподобалося, що оповідь ведеться від першої особи, від імені головної героїні, це мене з нею ніби зближувало.
Історія її кохання та знайомства з Фріцем, спочатку мені сподобалася, хотілося почитати щось про щасливе кохання. Але потім , коли він захотів, щоб вона відмовилася від гри в театрі, а потім грубо наполіг, яку саме весільну сукню їй слід обрати. Після цього, в мене вже не було ілюзій щодо можливого щасливого шлюбу. Тут мені вже стало страшно за головну героїню, та і не дуже хотілося спостерігати за насильством у шлюбі.
Але тут сподобалося, що вона не приміряла на себе роль жертви, а намагалася викручувати ситуацію на свою користь (в неегоїстичному сенсі), скажімо, знаходила в своєму становищі сенсі. І замість того, щоб скиглити про долю жінки або прийняти свій «хрест», вона змогла впоратися із обставинами. Тут я прямо пишалася Геді. Хоча при описі сцен насильства було прямо фізично неприємно це читати.
З теплотою читала про її стосунки з батьком, як вони обговорювали, репетирували, що будуть казати Фріцу. Це прямо супер здорові стосунки між батьком і дочкою, як на той час. Не дивлячись на претензії матері та її непідтримку, коли Геді страждала від насильства.
Про історичний прототип головної героїні нічого не знала, і особливо не гуглила. Бо подивившись, що вона втече від першого чоловіка, читала книгу з цим очікуванням, а так ніби з чистого листа історія.