Відгуки і рецензії читачів
22.05.2024
Психотерапевт Володимир Станчишин стверджує, що будь-яка емоційна реакція на ненормальні обставини війни є нормальною. Емоції не визначають поведінку. Злитись, ненавидіти, бажати помсти – це природно.
Ця книга не розкриває нових істин про світ і не зупинить війну. Проте вона допоможе вам зрозуміти, що всі емоції та стани, які ви зараз переживаєте, є нормальними. Головне – навчитися жити тут і зараз, не відкладаючи життя на завтра. Не варто відгороджуватися від реальності, а треба вчитись жити в ній. Боротися з негативом і переживати складні моменти – це теж частина життя.
Зверніть увагу на назву книги, яка містить фразу «Роздуми психотерапевта про війну». Це вказує на те, що Станчишин ділиться своїм особистим досвідом і переживаннями перших днів повномасштабного вторгнення. Не чекайте від цієї книги великої кількості теоретичних викладів чи практичних порад. Це - підтримка, не лише від психолога, але насамперед від людини.
Проте я знайшла в книзі багато корисного. Наприклад, я навчилася візуалізувати внутрішнього критика, що допомогло мені легше його ігнорувати. У книзі ви також знайдете відповіді на питання про тривожність, почуття провини і безпорадності, про критика у нашій голові, про те, що злість і ненависть – це нормально, про бажання помсти і як з цим впоратися, про переживання втрати, як, перебуваючи на самому дні, продовжувати рухатися вперед.
В цілому, ця книга є важливим джерелом підтримки і розуміння для всіх, хто переживає важкі часи. Вона допомагає прийняти свої емоції і навчитися жити з ними, знаходити сили для подальшого руху і не втрачати віру в себе. Я дуже вдячна, що психотерапевтка порекомендувала мені цю книгу. Вона допомогла мені зрозуміти себе і навчитися жити з емоціями, які я переживаю під час війни.
Ця книга не розкриває нових істин про світ і не зупинить війну. Проте вона допоможе вам зрозуміти, що всі емоції та стани, які ви зараз переживаєте, є нормальними. Головне – навчитися жити тут і зараз, не відкладаючи життя на завтра. Не варто відгороджуватися від реальності, а треба вчитись жити в ній. Боротися з негативом і переживати складні моменти – це теж частина життя.
Зверніть увагу на назву книги, яка містить фразу «Роздуми психотерапевта про війну». Це вказує на те, що Станчишин ділиться своїм особистим досвідом і переживаннями перших днів повномасштабного вторгнення. Не чекайте від цієї книги великої кількості теоретичних викладів чи практичних порад. Це - підтримка, не лише від психолога, але насамперед від людини.
Проте я знайшла в книзі багато корисного. Наприклад, я навчилася візуалізувати внутрішнього критика, що допомогло мені легше його ігнорувати. У книзі ви також знайдете відповіді на питання про тривожність, почуття провини і безпорадності, про критика у нашій голові, про те, що злість і ненависть – це нормально, про бажання помсти і як з цим впоратися, про переживання втрати, як, перебуваючи на самому дні, продовжувати рухатися вперед.
В цілому, ця книга є важливим джерелом підтримки і розуміння для всіх, хто переживає важкі часи. Вона допомагає прийняти свої емоції і навчитися жити з ними, знаходити сили для подальшого руху і не втрачати віру в себе. Я дуже вдячна, що психотерапевтка порекомендувала мені цю книгу. Вона допомогла мені зрозуміти себе і навчитися жити з емоціями, які я переживаю під час війни.
09.04.2024
«У нас є сьогодні, і ми віримо в завтра»
24.02.2022 року став для нас днем закінчення і початку.
Минуле життя закінчилося назавжди. У нього ми ніколи не повернемося.
Почалося нове.
Тривога, ракети, окупація, деокупація, постійне переживання за життя (своє і близьких), невпевненість в завтрашньому дні (фізичне, моральне, фінансове), віра в перемогу.
Кожного дня нові емоції, які розгойдують нашу психіку від стану апатії/депресії до стану радості, що ми ще можемо насолоджуватися простим, буденним дрібницям.
Книга дає можливість усвідомити що ми відчуваємо, чому ми це відчуваємо.
А головне вчить нас, що щоб ми не відчували - ми маємо на це право.
Дуже багато всього в цій книзі відгукується з тим, що я відчуваю та думаю.
Але боюся сказати в голос.
Книга дуже важлива, але тяжка морально.
Читати такі книги і важливо (бо це відбувається зараз, з нами, і нам варто розуміти як з цим справлятися), але в той самий час і дуже не хочеться (бо навіть зараз важко прийняти, що це відбувається зі мною, з моєю сім’єю, друзями, рідними незнайомими людьми, з моєю країною).
24.02.2022 року став для нас днем закінчення і початку.
Минуле життя закінчилося назавжди. У нього ми ніколи не повернемося.
Почалося нове.
Тривога, ракети, окупація, деокупація, постійне переживання за життя (своє і близьких), невпевненість в завтрашньому дні (фізичне, моральне, фінансове), віра в перемогу.
Кожного дня нові емоції, які розгойдують нашу психіку від стану апатії/депресії до стану радості, що ми ще можемо насолоджуватися простим, буденним дрібницям.
Книга дає можливість усвідомити що ми відчуваємо, чому ми це відчуваємо.
А головне вчить нас, що щоб ми не відчували - ми маємо на це право.
Дуже багато всього в цій книзі відгукується з тим, що я відчуваю та думаю.
Але боюся сказати в голос.
Книга дуже важлива, але тяжка морально.
Читати такі книги і важливо (бо це відбувається зараз, з нами, і нам варто розуміти як з цим справлятися), але в той самий час і дуже не хочеться (бо навіть зараз важко прийняти, що це відбувається зі мною, з моєю сім’єю, друзями, рідними незнайомими людьми, з моєю країною).
18.02.2024
Будь-які емоції — це нормально... Найголовніша річ, яку я усвідомила, прочитавши цю книгу. Вона допомогла мені усвідомити, прийняти і пережити всі емоційні стани, які я відчувала з початку повномасштабного вторгнення.
Тривожність, почуття провини, злість і ненависть, утома, депресія, апатія, смуток, самоність — це не тільки емоційні стани, а ще й назви розділів книги, кожен з яких, ніби окрема терапія, ніби окремий похід до психолога, що допомагає тобі зрозуміти себе...
Ця книга — щоденник-роздум психотерапевта про війну і про людей, які намагаються триматися морально, фізично та психологічно в умовах війни. Цю книгу можна розібрати на цитати — стільки корисних речей і порад в ній написано.
Я вважаю, що цю книгу варто прочитати кожному і навіть тим людям, які не пережили війну, щоб розуміти тих, хто від неї постраждав.
Доступно поданий текст, чудове оформлення, враження діалогу між автором і читачем, що лише підсилює відчуття, що ти знаходишся на прийомі у психолога, а також влучні анонімні цитати від клієтів, які відгукуються всередині — особливість і родзинка цієї книги.
Якщо ви відчуваєте, що вам потрібна допомога, щоб розібратись у собі після пережитого, а до психолога йти не наважуєтеся — тоді ця книга для вас.
Тривожність, почуття провини, злість і ненависть, утома, депресія, апатія, смуток, самоність — це не тільки емоційні стани, а ще й назви розділів книги, кожен з яких, ніби окрема терапія, ніби окремий похід до психолога, що допомагає тобі зрозуміти себе...
Ця книга — щоденник-роздум психотерапевта про війну і про людей, які намагаються триматися морально, фізично та психологічно в умовах війни. Цю книгу можна розібрати на цитати — стільки корисних речей і порад в ній написано.
Я вважаю, що цю книгу варто прочитати кожному і навіть тим людям, які не пережили війну, щоб розуміти тих, хто від неї постраждав.
Доступно поданий текст, чудове оформлення, враження діалогу між автором і читачем, що лише підсилює відчуття, що ти знаходишся на прийомі у психолога, а також влучні анонімні цитати від клієтів, які відгукуються всередині — особливість і родзинка цієї книги.
Якщо ви відчуваєте, що вам потрібна допомога, щоб розібратись у собі після пережитого, а до психолога йти не наважуєтеся — тоді ця книга для вас.