Відгуки і рецензії читачів
20.12.2025
Емілі Вайлд – молода професорка Кембриджського університету - прибуває до Льосландії, віддаленого норвезького острову, вивчити тамтешніх фейрі. Перед нею та її колегою Венделлом Бемблбі постає задача не тільки дослідити місцевих фейрі, допомогти жителям острова, а й краще зрозуміти один одного.
Обкладинка книги вводить читача в оману: декоративні елементи створюють атмосферу лісу, осіннього чи літнього, не зрозуміло. Але насправді події розгортаються на далекому норвезькому острові за Полярним колом, який постає перед читачами на порозі зими.
Книга дуже затишна, атмосферна та повністю відповідає жанру «cozy fantasy».
Розповідь ведеться у вигляді щоденника Емілі, що дає змогу оцінити її думки та емоції. Та все ж розділ від Венделла мені сподобався найбільше через його гумор та іронію.
Загалом, книга завдяки фейрі дуже схожа на «Жорстокого принца», але без такої кількості битв та політичних інтриг. Така собі серія «Народ Повітря» на мінімалках.
Перші розділи події розвиваються дуже повільно - приблизно після 20% книги починає відбуватися щось цікаве з появою Венделла. Далі подій стає більше, але в рамах жанру затишного фентезі, тож розраховувати на карколомні сюжетні повороти не варто.
Що мені дуже сподобалось, так це зміна ролей в парі «буркотун-сонечко». Зазвичай, роль буркотуна відводять чоловіку, а тут все навпаки: Емілі буркотунка (або як її мило називає Венделл «драконка»), а Бемблбі милий пустун. І, як що чесно, такий розподіл мені сподобався.
Дуже приємно було зустріти згадку про лісовиків - «українських лісових фейрі». Я завжди дуже тішусь, коли знаходжу в іноземних книгах подібні елементи, але, на жаль, не знаю, чи вони є в оригіналі, чи це вже українські перекладачі замінили згадку про інших фейрі на українських.
Певне здивування в мене викликала редактура - після відгуків в інтернетах та «Фамільяра» я очікувала одруківки кожні декілька сторінок. Вони, звісно, були, але не так багато, як я того сподівалась. Так Льосландія (остів біля Норвегії) перетворювалась на Ісландію декілька разів, Графнсвік - на Гравенсвік. При цьому в межах одного розділу використовувалась або одна, або інша географічна назва - ніколи не поєднання, через що складається враження, що різні розділи перекладали щонайменше два перекладачі або вичитували різні редактори
Обкладинка книги вводить читача в оману: декоративні елементи створюють атмосферу лісу, осіннього чи літнього, не зрозуміло. Але насправді події розгортаються на далекому норвезькому острові за Полярним колом, який постає перед читачами на порозі зими.
Книга дуже затишна, атмосферна та повністю відповідає жанру «cozy fantasy».
Розповідь ведеться у вигляді щоденника Емілі, що дає змогу оцінити її думки та емоції. Та все ж розділ від Венделла мені сподобався найбільше через його гумор та іронію.
Загалом, книга завдяки фейрі дуже схожа на «Жорстокого принца», але без такої кількості битв та політичних інтриг. Така собі серія «Народ Повітря» на мінімалках.
Перші розділи події розвиваються дуже повільно - приблизно після 20% книги починає відбуватися щось цікаве з появою Венделла. Далі подій стає більше, але в рамах жанру затишного фентезі, тож розраховувати на карколомні сюжетні повороти не варто.
Що мені дуже сподобалось, так це зміна ролей в парі «буркотун-сонечко». Зазвичай, роль буркотуна відводять чоловіку, а тут все навпаки: Емілі буркотунка (або як її мило називає Венделл «драконка»), а Бемблбі милий пустун. І, як що чесно, такий розподіл мені сподобався.
Дуже приємно було зустріти згадку про лісовиків - «українських лісових фейрі». Я завжди дуже тішусь, коли знаходжу в іноземних книгах подібні елементи, але, на жаль, не знаю, чи вони є в оригіналі, чи це вже українські перекладачі замінили згадку про інших фейрі на українських.
Певне здивування в мене викликала редактура - після відгуків в інтернетах та «Фамільяра» я очікувала одруківки кожні декілька сторінок. Вони, звісно, були, але не так багато, як я того сподівалась. Так Льосландія (остів біля Норвегії) перетворювалась на Ісландію декілька разів, Графнсвік - на Гравенсвік. При цьому в межах одного розділу використовувалась або одна, або інша географічна назва - ніколи не поєднання, через що складається враження, що різні розділи перекладали щонайменше два перекладачі або вичитували різні редактори
16.09.2025
Емілі Вайлд подорожує світом пишучи книгу про фейрі і вона дійсно їх зустрічає. Коли дослідниця приїздить на самий північний острів в Льосландії, вона планує дописати книгу та чомусь не знаходить спільну мову з мешканцями села. Поки до неї не приїздить її колега - Бемблбі, тільки що він приховує?
В книзі є свій певний шарм, читалась вона доволі легко, а герої імпонували. Тут доросла та сформована героїня, яка не підлаштовується під інших. А ще було цікаво дізнатись історію Бемблбі. Написано цікаво, але це не звична нам динамічна пригода, хоч вони тут і є, а більше розмірена та спокійна історія, яка повільно розгортається.
Мені сподобалась сама атмосфера про фейрі, яку чудово передав автор. Я чудово провела час читаючи книгу, але іноді мені все таки не вистачало динаміки. А ще хотілось би більше саме про сам всесвіт, чи можливо зустріти більше цікавих створінь та фейрі. Іноді не вистачало чогось динамічного в діях героїв. Завершилось добре, для мене це була наче завершена історія, загалом непогано, але продовження читати не планую.
В книзі є свій певний шарм, читалась вона доволі легко, а герої імпонували. Тут доросла та сформована героїня, яка не підлаштовується під інших. А ще було цікаво дізнатись історію Бемблбі. Написано цікаво, але це не звична нам динамічна пригода, хоч вони тут і є, а більше розмірена та спокійна історія, яка повільно розгортається.
Мені сподобалась сама атмосфера про фейрі, яку чудово передав автор. Я чудово провела час читаючи книгу, але іноді мені все таки не вистачало динаміки. А ще хотілось би більше саме про сам всесвіт, чи можливо зустріти більше цікавих створінь та фейрі. Іноді не вистачало чогось динамічного в діях героїв. Завершилось добре, для мене це була наче завершена історія, загалом непогано, але продовження читати не планую.
18.08.2025
Гізер Фосет «Енциклопедія фейрі Емілі Вайлд»
Це моя перша книга про світ фейрі, тож мені немає з чим її порівнювати.
Почну з обкладинки. Вона вводить в оману: історія занурена у сніг, хуртовини й холод, а не у весняні грибочки й ягідки, намальовані на палітурці.
Оповідь ведеться у форматі щоденника головної героїні Емілі, яка приїжджає на віддалений північний острів, щоб досліджувати Народець. Вона не вміє налагоджувати контакти з людьми, замкнена й трохи соціально незграбна. Чесно кажучи, цей образ здався мені занадто пласким і не надто цікавим.
Їй на допомогу приїжджає колега Бембелбі — повна її протилежність. Стрункий блондин, веселий і харизматичний, він легко підкорює серця людей, зачаровує місцевих жінок і завжди з’являється вчасно, аби підтримати. Такий собі самозакоханий професор, але з рятівним ефектом.
Книга наповнена фольклором, пригодами й чарами. У якийсь момент мені навіть здалося, що ця парочка подорожуватиме й допомагатиме людям так само, як Сем і Дін із «Надприродного».
Любовна лінія, на мою думку, виглядає недолугою та зайвою. Вона виникає майже нізвідки й не додає особливого сенсу сюжету.
При всіх недоліках і слабкому перекладі сюжет тримається купи та зумів мене зацікавити. Фінал вийшов логічним і завершеним, без штучної інтриги, тож книжку можна читати як самостійну історію. Попри зауваження, я планую продовжити знайомство з цією серією.
Це моя перша книга про світ фейрі, тож мені немає з чим її порівнювати.
Почну з обкладинки. Вона вводить в оману: історія занурена у сніг, хуртовини й холод, а не у весняні грибочки й ягідки, намальовані на палітурці.
Оповідь ведеться у форматі щоденника головної героїні Емілі, яка приїжджає на віддалений північний острів, щоб досліджувати Народець. Вона не вміє налагоджувати контакти з людьми, замкнена й трохи соціально незграбна. Чесно кажучи, цей образ здався мені занадто пласким і не надто цікавим.
Їй на допомогу приїжджає колега Бембелбі — повна її протилежність. Стрункий блондин, веселий і харизматичний, він легко підкорює серця людей, зачаровує місцевих жінок і завжди з’являється вчасно, аби підтримати. Такий собі самозакоханий професор, але з рятівним ефектом.
Книга наповнена фольклором, пригодами й чарами. У якийсь момент мені навіть здалося, що ця парочка подорожуватиме й допомагатиме людям так само, як Сем і Дін із «Надприродного».
Любовна лінія, на мою думку, виглядає недолугою та зайвою. Вона виникає майже нізвідки й не додає особливого сенсу сюжету.
При всіх недоліках і слабкому перекладі сюжет тримається купи та зумів мене зацікавити. Фінал вийшов логічним і завершеним, без штучної інтриги, тож книжку можна читати як самостійну історію. Попри зауваження, я планую продовжити знайомство з цією серією.