Біографічний нарис (2019)
«Ще зовсім малим я був абсолютно переконаний у тому, що Черчилля цілком можна вважати найвеличнішим державним діячем з усіх, кого породила Британія»
Яскраво, блискуче та до дідька цікаво…
Сьогодні англійському державному діячеві, прем’єр-міністру, політику, дипломату, лавреату Нобелівської премії Вінстоноту Черчиллю присвячено декілька тисяч книг. Від відверто хвалебних кількатомних апологетичних серій, критичних біографічних нарисів і розвідок, наукових статей, дитячих книг, збірок мемуарів та літературних творів, до однобоких і відверто агресивних книжок, сторінки яких аж «кишать жовчу».
Однак, науково-популярна праця «найбільшого друга» України та колишнього британського прем’єр-міністра Боріса Джонсона не губиться серед книжкового моря «черчиллознавства», а є яскравим прикладом колоритної біографії та власних роздумів, з додаванням нешаблонних фактів та історій, приправлена безмежною любов’ю та захопленням. Помітно, що сам Джонсон мріє теж колись дістатися до величі свого співвітчизника, усвідомивши в ньому «генія неймовірної енергії та плодючості».
Джонсон ще в перших рядках своєї книги вказує, що ще з дитинства разом з братом, виштудіював основні факти з біографії Вінстона, а батько Боріса, як всі британці до нього, вивчив на пам’ять найвідоміші висловлювання Черчилля. Проте, Джонсон із сумом стверджує, що сьогодні мало хто послуговується цитатами великого британця, а в сучасних дітей його країни він більше асоціюється з «псом з реклами на ім’я Черчилль», а не генієм ХХ ст.
Відзначу, що Джонсон у своїй книзі, не зважаючий на хвалебні висловлювання, не ліпить з Черчилля «божественний пам’ятник» чи древньогрецького Титана, а справедливо говорить про природний егоїзм, жагу до влади та абсолютну впертість Вінстона. Хоча ця риса неодноразово відзначена в «позитивному ключі», з чим важко не погодитися. Щоб побороти одного з найбільших монстрів минулого століття Гітлера та протистояти іншому – Сталіну, Черчиллю знадобилася вся його непохитна твердолобість та сталева віра у вищу справедливість.
Якщо єдине, що ви знаєте про Черчилля, це деякі слова з його чудових промов під час війни, тоді ця книга відкриє очі на такі факти:
1) лауреат Нобелівської премії з літератури у віці сімдесяти п’яти років,
2) написав більше книг, ніж Діккенс і Шекспір разом узяті (як зазначає Борис),
3) двічі прем’єр-міністр,
4) займав усілякі інші політичні посади за своє життя,
5) розробив танкові технології під час Першої світової війни,
6) був успішним художником, має понад 500 творів мистецтва.
Чудова книга про видатну людину, написана таким чином, що всі різноманітні грані життя та кар’єри Черчилля отримують окремий розділ.
Автором книги став палкий шанувальник політика і це прослідковується на сторінках твору. Те, з якою любов'ю та повагою, згадує Боріс Джонсон свого попередника, гріє душу і допомагає зрозуміти багатогранність Черчилля.
Мені припала до смаку манера оповіді. Джонсон показує сильні та слабкі сторони особистості. Допомагає поглянути на політика під різним кутом. Автор проектує розвиток подій без існування постаті Черчилля під час 2-ї світової війни.
Політична кар'єра Черчилля рясніє злетами і падіннями, але завдяки своїй силі волі, неординарному складу розуму, діяч продовжував свою нелегку працю. Але не помиляється той, хто нічого не робить.
Багато висловлювань і рішень політика були суперечливими і впливали на його політичну кар'єру. Але разом ми завдячуємо Вінстону в тому, що німці програли 2-гу світову війну. Під керівництвом Черчилля, Британія наростила свою промисловість і могла опиратись нациському режимові.
Промови політика часто випереджали час і він попереджав про можливі світові проблеми, як наприклад, війну, яку розпочне Німеччина або холодну війну.
Черчиль - людина-епоха, він старався покращити життя бідних верств населення. Він здійснив вагомий вплив на всю європейську цивілізацію. Під час читання я часто проводила паралелі між Британією та сучасною Україною. Адже в умовах війни, люди мають робити все можливе для знищення ворога.
"От, - мовляв, - малий розбишака! От паскудник! Та нічого - він ще всім покаже!"
А Черчилль таки всім показував. Інколи навіть буквально)
Я погоджуюсь із дещо різкими випадами критиків "Фактору Черчилля" - у книзі й справді дуже багато самого Джонсона.
І мені це подобається.
Це, навіть, дуже символічно, що біографію видатного державного діяча пише його палкий фанат і послідовник.
Книга рясніє сентенціями типу "Черчилль - найвеличніший", "Черчилль - наймогутнший", "Черчилль - творець історії" і т.п. і я вірю, що в очах Джонсона він таким і є.
"Черчилль був найкращим оратором, найкраще писав, жартував, був найхоробрішим, найзухвалішим та найсвоєріднішим серед політичних фігур свого покоління"
Особисто мені важко захоплюватись людиною, яка віддає наказ потопити флот колишнього союзника разом із особовим складом, щоб не допустити їх переходу під прапори ворога, чи кидає вісімнадцять тисяч солдат у м'ясорубку біля Галліполі, бо йому хочеться слави полководця.
Але дядько таки мав стиль.