Фанатка. Біполярна історія

Кожен із героїв цієї книжки має трішки дивацтв і, можливо, як раз через це книга мені видалась трохи дивною. Але в хорошому сенсі слова, бо історія непогана й цікава, хоч не скажу, що вона була непередбачувана. Загалом здогадатися, як усе закінчиться, можна було.
⠀
У центрі книги - Аня, яка має біполярний розлад. У неї то манія, то депресія. І їй треба уживатися з цими станами. А також - Влад, відомий у Києві арткритик. А в нього була алкогольна залежність. І тепер він страждає фізично, бо вона призвела до хвороби.
⠀
У книзі багато авторка роздумує про смерть, а останній розділ - практично весь про це. Не дивно, адже обидва герої стоять за один крок до неї. Хтось переступить поріг, хтось - ні. А може й обоє це зроблять.
⠀
Книга сумна. Мені здається, що в ній мало позитивного. Авторка показує боротьбу людей із своїми чудовиськами, хтось виграє, хтось програє, хтось бере реванш, а хтось здається. Це також книга про залежності, не тільки від алкоголю, як у Влада, але також і від людей, як-от у Ані.
⠀
Якщо спочатку незрозуміло, що й до чого, то потім у книзі зʼявляється садиба Мурашка, навколо якої все крутиться. Бо над збереженням її й обʼєднуються Влад і Аня. Ця тема, до речі, відгукнулась мені, бо в мене в місті свого часу теж була дуже актуальна тема, повʼязана з памʼяткою архітектури, яку хотіли знести й збудувати там багатоповерхівку. Актуально як ніколи.
⠀
Щодо стилю хотіла відмітити два моменти, які, як на мене притаманні тексту:
1). Насиченість великою кількістю порівнянь;
2). Наявність повторів або однорічних членів речення для увиразнення та акцентування.
⠀
Звісно, це непогано, а навпаки круто. І загалом читати книгу було легко та приємно, тому стиль мені сподобався.
⠀
Я б не сказала, що сюжет динамічний, але розвивається і тримає інтригу. Однак, що мені не сподобалось, то це те, що історія ніби написана фрагментарно: ось ми бачимо одну подію, а ось вже іншу, потім ще одну. Ніби кожен розділ - уривок, фрагмент цілісної історії, але якийсь не суцільний, хоча й не можу сказати, що він розірваний у часі, чи щось таке. Просто було відчуття, ніби уривками все. Але під кінець ніби пазлики все склалось.
⠀
Загалом мені сподобалось, але не прямо на всі сто відсотків, все ж таки в цій книзі не вистачило, як на мене атмосфери, або я не встигла проникнутися долею героїв.

Дебют авторки і книга, яка залишає по собі більше питань, аніж відповідей.

Історія про дівчину Анну, в якої біполярний розлад, і котра, в момент особливої слабкості, починає захоплюватися Владом, мистецтвознавцем і активістом.
Моя головна проблема з цією книжкою - завелика кількість тем, і дуже скромне їхнє розкриття. Тема розладу героїні згадується тільки на початку книги і на розвиток сюжету аж ніяк не впливає. Перебіг подій, який зводить двох людей разом, дещо притягнутий за вуха і абсолютно нереалістичний. Персонаж Влада взагалі не відгукується. Як і його активізм заради активізму. Хотілося, щоб нам розкрили важливість захисту культурних пам'яток, якщо на меті було саме це. Пояснили, чому садиба Мурашка і її збереження важливе і для героїв, і для міста в цілому. Навіть більше - закохали у її історію, змусили відчувати на особистому рівні потребу вийти в місто і знайти цю пам'ятку. Дізнатися про неї більше. Чого, на жаль, не сталося.
Найприкріше для мене те, що я не зрозуміла самої ідеї книжки. А коли з тобою не залишається жоднісінького післясмаку, це поганий знак.
Втім, це лише дебютна книжка авторки. Хтозна, може, комусь історія дійсно відгукнеться, але не мені.