Фелікс Австрія

Це чудовий роман, сюжет якого не схожий ні на що з того, що я раніше читала. Складні і справжні стосунки між героями. Дуже захопливо та жваво описане життя міста Станіславова: люди, які говорять різними мовами, одяг, звичаї, свята, будівлі, вулиці, кухня та навіть запахи. Після прочитання книги хочеться поїхати туди і знайти все те, що згадувала авторка. Але особливе враження справила на мене мова, якою написана книга, це було одночасно складно та захоплююче, і справді цікаво читати всі ці описи як австро-угорського Станіславова, так і страв.

Роман присвячений опису доль двох дівчат – Стефанії, головної героїні книги, від імені якої ведеться оповідання, та Аделі - її пані-подруги-сестри. Потрібну категорію взаємин автор ненав'язливо пропонує читачеві визначити самостійно, оскільки героїні, хоч і мають різний статус у суспільстві, але будучи вирощеними в одній сім'ї, прив'язуються один до одного настільки сильно, що всі межі їхнього співіснування розмиваються, залишаючи лише найповніше поняття «близька людина». Саме їхнім стосункам і присвячений цей роман.

Книга атмосферна, тепла і затишна - те, що треба в осінню пору року.

Стефа та Аделя вижили у великій пожежі, ще як були маленькі.
Аделя - донька поважного лікаря, багатого пана. А от Стефа - донька слуг.
Мати Аделі та батьки Стефи не вижили у вогні.
Лікар на радощах від того, що його донька вижила, забирає на виховання і маленьку Стефу.
Так дівчата виростали разом, але відчуваючи відмінність у статусі.

Це історія Стефи, яка все життя відчуває зверхнє ставлення Аделі до себе. Їй нестерпно бути в її служінні, але іншого життя вона не знає, і це її обов‘язок піклуватися про розбещену, ні на що не здатну панну, після того як її любий тато покинув цей світ.

Стефа і ненавидить, і заздрить Аделі, але відчуваю таку сильну прив‘язаність, що навіть не задумується над тим, що можна жити своїм життям, десь подалі.

І все більше, і більше вона робить вчинки, що руйнує життя як її, так і людей навколо. А особливо Адель.
Від незнання, від невірності сприйняття реальності, події набувають загрозливого стану.

Книга дуже атмосферна, багата на описи, цікаві обороти та залихвацькі словечки.

Але екранізація мені більше сподобалася. Вона якась така магічна. Дуже гарна героїня, яка грає Аделю, чимось схожа на Кіру Найтлі.

Захотілося прочитати цю книжку завдяки фразі з опису: "на тлі епохи, яка для нащадків щораз більше обростатиме міфами про ідилічне життя, - долі двох жінок, що переплелися так тісно, як стовбури дерев – у нерозривному зв’язку, який не дає ні жити, ні дихати, ні залишитися, ні піти." Отже, це історія про двох дівчат різного статусу - Аделі, доньки визнаного лікаря, і Стефанії, служниці. Мати Аделі та батьки Стефанії загинули в пожежі, коли дівчата були немовлятами, тож вони виросли і дорослішали разом, були нерозлучними, як сестри.

Але балувана і примхлива Аделя час від часу нагадувала Стефі про її статус служниці то скаргами батьку, то гострими фразами, а то й зовсім жорстокими жартами. Чоловік Аделі, молодий скульптор Петро, не схвалював цієї дружби і постійно тиснув на Аделю, щоб вона взяла на службу іншу дівчину. Однак та відмовлялася, зміцнюючи залежність Стефанії від неї. Коли в місто приїжджає новий священник, Стефанія закохується в нього, що додає нових конфліктів у їхні стосунки.

Стефанія, яка вважала своє життя невіддільним від життя Аделі, «як запасний ґудзик із зворотного боку одежі", починає розуміти необхідність змін. Вона стикається з важким вибором: залишитися в домі Ангерів, продовжуючи терпіти приниження, чи покинути його і знайти свій власний шлях у житті. Розв'язка роману стає неочікуваною та драматичною, відображаючи складність і глибину людських почуттів.

Книга наповнена пейзажами міста Станіславів з його мешканцями, описами приготувань страв і побутових справ, що спочатку було цікаво, потім трохи втомлювало, а потім знову ставало цікавим. На розвиток подій це позначилось не сильно - сюжет динамічний, а розв'язка була доволі неочікуваною. Загалом книгою задоволена!