Безумовно, відданість Елізабет цій справі гідна похвали, але перед нами вона постає як рішуча і безкомпромісна жінка, яка проектує всі свої амбіції на виховання дітей. Так на дитячі кошмари Еллі вона дивиться майже зі злісним зневагою. Будь-яка емоція не гідна її уваги. Аргумент: є люди, яким зараз ще гірше.
В результаті дочка сповнена почуття провини і відчайдушного бажання догодити матері.
Таке виховання сформувало у Еллі гостре розуміння соціальної несправедливості, але при цьому сильний тривожний розлад і недовіра до доброти.
Справжньою пристрастю дівчинки було навчання, тому Елізабет вирішує, що вона повинна стати однією з перших жінок-лікарів.
Відданість Еллі заняттям медициною була продиктована бажанням отримати любов і схвалення матері — ні того, ні іншого вона так і не дочекалася, незалежно від того, наскільки успішною вона стала.
Елізабет, звичайно, легко зневажати, але автор ускладнює ситуацію, скидаючи з неї безсердечну оболонку на самому початку роману, щоб дати нам уявлення про її власні внутрішні потрясіння. Виявляється, Елізабет теж була нелюбимою дочкою, яку фізично мучила її власна релігійно-фанатична мати.
Крім усього іншого, цей роман є нагадуванням про те, як багато досягли жінки з вікторіанських часів.
Відмінно!
Психологічне, соціологічне та історичне дослідження історії медицини, фемінізму та бідності у вікторіанській Англії.
Дуже дивно читати про жінку, яка робить так багато добра чужим людям, і так жахливо поводиться з власними дітьми. Хоча в своїх очах нічого поганого вона не робить – не дозволяє палити камін, не зважаючи на холод в будинку, годує дітей тільки хлібом з маслом, щоб не звикали до іншої, більш вишуканої їжі.
В книзі немає маніпулювання почуттями читача й сльози з нас ніхто не давить, як інколи пишуть про книжки Бакмана (Бакмана я, до речі, дуже люблю). Тут авторка розказує і показує вчинки матері, як це впливає на виховання дітей, які почуття та емоції мають діти в такій родині, якими вони ростуть, як сприймають себе, батьків і які вимоги до себе ставлять.
Читати було непросто, хотілося постукати по голові цій мамі за її методи виховання і потрясти за плечі головну героїню. Сказати їй, що вона нічого не винна своїй матері, що вона має право бути щасливою і пишатися усім, чого досягла своєю працею.
У книжки класний переклад, є різні цікаві слова типу «виніжувати» і «сприкрено».
«Методи мами не те, щоби геть насильницькі, але вона вірить у цілющу силу болю».
«Людям у певному місці в певний час здаються правильними речі, які здаються неправильними іншим людям в іншому місці в інший час».
Книга про дівчину, яка все життя намагається догодити матері. Але отримавши освіту і ставши однією з перших жінок-лікарів, вона розуміє, що життя не обмежується уявленнями її матері : ніяких задоволень, тільки жорстоке служіння людям. В книзі чудово описана медична системи тих часів, дикі методи лікування та безпомічність лікарів. Психологічні проблеми, істерики та стрес взагалі не вважались хворобами.
Сподобалося як написаний роман, цікава композиційна деталь є унікальною фішкою роману: головний герой - художник, і кожен розділ - це ніби замальовка його картини. В книзі дуже багато мистецтва, фігур кольору та світла, композицій та естетики.
Красиво, витончено, авторка у кілька мазків малює портрети персонажів, створює образи, враження. Часом дуже боляче за героїню, але все закінчується добре.
В романі піднято багацько незручних тем - післяпологова дипрессія, емоційне насильство у сімʼї, нерівність прав чоловіків та жінок, нервові розлади, релігійний фанатизм і багато іншого…
Авторка детально описує Англію 19 сторіччя та соціальне становище жінок у ньому… а також складні сімейні відносини між батьками та дітьми на фоні змін та перших вдалих кроків у боротьбі за права жінок.
Про сюжет можна почитати вище , а я лише скажу що на деяких сторінках мене аж трусило від люті та переживання героїні історії й для мене це показник таланту письменниці.
Прочитав на одному диханні!