Габсбурги. Злет і занепад володарів світу

Вичерпна історія могутньої сімейної династії, яка домінувала в Європі протягом століть — від піднесення влади до остаточного занепаду.

Ми звикли до того, що династію Габсбургів зображають, як лідерів напівзруйнованої імперії — випадкового державного утворення, феномен успіху якого залишається загадкою. Але професору Мартіну Рейді вдалось окреслити їхній реальний портрет: незламна влада і непохитна воля, керовані вірою у вище призначення — правити світом, як захисники католицької церкви, гаранти миру й покровителі освіти. 

Як зі скромного походження Габсбурги здобули тисячолітній контроль над Священною Римською імперією і всього за кілька десятиліть розширили володіння від Угорщини до Іспанії, а також частини Нового Світу і Далекого Сходу? Що пов'язує минуле  Словаччини, Бельгії, Мексики, Філіппін і ще десятків країн у єдину історичну оповідь? І чому, здавалося б, непохитна тисячолітня династія, впала на зорі ХХ століття і  Першої світової війни? 

«Габсбурги» — це вичерпна історія могутнього лідерства, що назавжди змінило Європу і світ.

Чому варто прочитати книжку «Габсбурги. Злет і занепад володарів світу»?

• Епічна історія династії та світу, який вона побудувала впродовж тисячоліття, а потім втратила.
• Описує реальну історію життя мільйонів людей під владою Габсбургів: як їхні війни, реформи, вбивства та витівки давались взнаки підданим?
• Від цензурованих текстів XIX століття до королівської пропаганди 400 років тому —  Рейді вдалося зрозуміти імперію та її архіви так, як це часто не вдавалося її власним правителям. 

Про автора

Мартін Рейді (Martyn Rady) — автор книжок «Габсбурги. Як правити світом» та The Middle Kingdoms: A New History of Central Europe, що вийшла друком у травні 2023 року. Його книга про Габсбургів опублікована у британських та американських виданнях і перекладена іспанською, португальською, угорською, чеською, словацькою, німецькою, сербською, голландською та китайською мовами. Він також багато пише про угорську та румунську історію і переклав кілька основних чеських та угорських хронік і кодексів законів.

У 1980-х роках Мартін був шкільним учителем, працював у школі Мілл-Гілл на півночі Лондона. Саме тоді він написав свої перші книги про уряд середньовічної Буди та імператора Карла V. У 1990 році він вступив до Школи слов’янських та східноєвропейських студій Лондонського університету, яка згодом приєдналася до Університетського коледжу Лондона. Також був директором Г’юз Паррі Холу в Блумсбері.

Цитати:

«Хто говорить про перемоги, коли вижити — це все?» — запитував австрійський поет Райнер Марія Рільке (1875–1926). Що ж до Габсбургів, саме виживання принесло їм перші перемоги.

На початку минулого століття один надзвичайно старанний студент поставив собі за мету встановити походження ерцгерцога Франца Фердинанда, спадкоємця імператора Франца Йосифа. Створена ним генеалогія налічувала тридцять три таблиці і наводила понад 4000 предків Франца Фердинанда від XVI століття. Через шлюби, однак, було так багато збігів, що студент виявив лише 1500 окремих осіб, оскільки багато чоловіків були також двоюрідними братами, а дружини часто виявлялися племінницями одна одній по кілька разів. Отже, Франц Фердинанд був пов’язаний з імператором XVI століття Фердинандом I через більш ніж сотню окремих низхідних ліній, а також з далекою двоюрідною сестрою Фердинанда, непримітною, але глибоко побожною Ренатою Лотаринзькою, через двадцять п’ят.

У державах-спадкоємицях розваленої імперії «визволені» нації утверджували свою перевагу, а оскільки жодна з нових держав не була мононаціональною, вони часто робили це шляхом утисків своїх національних меншин. Розплата не змусила себе довго чекати. Без притулку Габсбурзької імперії та розділені всередині себе, нові держави невдовзі стали жертвами відроджених імперій на їхніх теренах — нацистської Німеччини та Радянської Росії. Їхні кордони були знову перекроєні, і там, де люди опинялися не в тому місці, вагони для худоби стояли напоготові, щоб прийняти їх. Але жертви були також і колабораціоністами. Масові вбивства євреїв у Центральній Європі не могли відбуватися без потурання місцевої поліції та міліції. Комуністичне правління після Другої світової війни також залежало від мережі інформаторів. З усіх країн колишньої Габсбурзької імперії лише Австрія зберегла демократичний характер, залишившись вільною від радянського контролю в обмін на дотримання нейтрального курсу між конкуруючими силовими блоками. В інших країнах комуністичне правління тривало доти, доки не було остаточно повалене в результаті низки народних революцій у 1989 році.