Крім того, у книзі величезна кількість посилань на безпосередніх учасників тих чи інших подій, причому, у більшості випадків – це спогади простих людей, що представляли одну й іншу сторони.
Це не дві окремі біографії, як у книзі про Черчилля й Орвелла. Це якраз співставлення, порівняння характерів, підходів, методів діяльності, внутрішньої та зовнішньої політики Гітлера й Сталіна.
Так, є різні нюанси й відмінності між німецьким і радянським тоталітаризмом, але їх об’єднує головна спільна риса – вони обидва були людиноненависницькими.
І Сталін, і Гітлер відповідальні за масштаби смертей, що вражають уяву. Голодомори й голокост, гетто і переселенні народи, тюрми й концтабори… Можна сказати, що в цьому плані головна відмінність між Гітлером і Сталіним – у розмірі їхніх вусів.
Хоча одна важлива відмінність між вбивствами, ініційованими Сталіним, і вбивствами, ініційованими Гітлером, все ж таки була. Переважна більшість тих, хто загинув унаслідок дій Сталіна – це свої, радянські громадяни, тоді як більшість убитих внаслідок політики Гітлера – це чужі, не німці…
Автор, зі спогадів очевидців, розповідає про життя Гітлера і Сталіна: про їхнє дитинство, родину, про їхні погляди, про те, як їм вдалося прийти до влади. Цікаво читати про те, як вони ухвалювали рішення. У них просто виникала якась ідея в голові і вони вирішували її втілювати. І ніхто їм не заперечував. Бо вважали, що Гітлер ніколи не помиляється, а Сталіна просто боялися.
Об'єднувало їх те, що вони обоє незважали на людські життя. Вони були готові пожертвувати мільйонами життів, якщо це допоможе досягти цілі. Або навіть і просто так. Коли Гітлер планував захопити Ленінград, то 5 млн населення мали заморити голодом, а потім повністю знищити місто. Сталін міг сказати вбити будь-кого просто через те, що і як людина сказала. Важко усвідомити, що таке було насправді.
І попри це все, прості люди, які готові боротися до останнього і померти за своїх лідерів, за свою землю, за свою державу.
Обов'язково читайте. Але не всю книжку зразу. А потрохи, по розділах, щоб краще запам'ятати і не забувати.
Ріс аналізує не тільки самі фігури Гітлера та Сталіна, але й контекст, в якому вони зростали до влади та приймали стратегічні рішення. Зокрема, автор детально розглядає економічні, соціальні та політичні умови в Німеччині та Радянському Союзі, що дозволяє зрозуміти, як сформувалася ідеологія та методи керівництва цих режимів.
Що робить цю книгу унікальною, - це вміння Ріса вбачати не тільки відмінності, але й схожість між Гітлером та Сталіним. Він розглядає подібні методи управління, політичні та воєнні стратегії, що надає читачеві можливість глибше зрозуміти, як ці диктатори змінювали світову історію.
Крім того, книга майстерно вбирає в себе особистість кожного лідера. Читач поглиблюється у психологічні аспекти Гітлерового та Сталінового характеру, розглядаючи, як їхні особисті риси вплинули на прийняття важливих рішень та події історії.
Не можна не відзначити якість джерелознавчого дослідження, на якому ґрунтується Ріс. Його тщательний підхід до архівних матеріалів та первинних джерел надає книзі високий ступінь автентичності та надійності.
У підсумку, "Гітлер і Сталін" - це вагомий внесок у вивчення історії XX століття, який не лише інформує, а й заохочує читача глибше розуміти корені та наслідки трагічних подій того часу.
Ця книга — цінне доповнення до літератури про Другу світову війну і історію 20-го століття загалом. Вона допомагає краще зрозуміти, як виникали та розвивалися тоталітарні режими, що мали величезний вплив на світову історію. Рекомендую всім, хто цікавиться історією та політичними процесами.
1)Історик(не зовсім). Обгортка з написом "результат понад 30ти річного дослідження" одразу вводить в оману і створює ілюзію того, що аналізом займався академічний історик, який все своє життя присвятив створенню цілісної картини того, що ж відбувалось насправді у першій половині 20го століття. Однак, це не зовсім так. Лоуренс Ріс більше документаліст аніж історик. Його професійна задача, як на мене — подати вже всім відому інформацію у гарній обгортці. З чим він прекрасно справляється. Однак люди, які не прогулювали уроки всесвітньої та вітчизняної історії нічого нового в цій книзі не знайдуть.
2)"Оригінал? — А фіг тобі! Лови цитату". Одразу ж помічаєш велечезну кількість посилань на так звані "неопубліковані свідчення", що логічно, оскільки автор їздив по всій Європі, збираючи показання безпосередніх очевидців подій. Однак, ні сам автор, ні видавництво, ні редактори не надають жодного посилання на якийсь архів, де б можна було б ознайомитись із веріфікованим оригіналом цих інтерв'ю. Можна припустити, що такого архіву не існує. Якщо хочеш ознайомитись з джерелами, то передевляйся всі документалки. Дякую, але цим мали б займатись Ви.
3)Робота з джерелами. Це те, з чим кожний історик має справу в рамках своєї професійної діяльності. Знайти оригінальний документ, необхідну цитату, правильно трактувати в рамках принципу історизму і, звісно, давати посилання у своїх роботах. Шановний Лоуренс про таке, напевно, не чув. Показовий приклад: коли автор розповідає про стан здоров'я та захворювання Гітлера, він дає нам посилання на показання та медичні записки лікарів, що обслуговували німецького диктатора. Коли ж Ріс розповідає у наступному абзаці про захворювання психічного характеру, які були(на думку автора) у радянського тирана, жодних посилань нам не дають. Відповідно, автор просто розповсюджує чутки, які не мають під собою жодної матеріальної основи. І подібного в книзі дуже багато.
4)Цитування фейків. А ось це вже серйозно. На ст. 415 автор подає цитату радянського пропагандиста Іллі Еренбурга: "Червоноармійці. Німецькі жінки тепер ваші". Як ви могли здогадатись, ця цитата є фейком, яка розповсюджувалась нацистською пропагандою. І саме цікаве: наші! редактори це помітили, та зробили зноску. Але ж це тільки те, на що редакція звернула увагу. Скільки ще подібного мотлоху всунув у свою книгу шановний Лоренс? На це питання зможуть відповісти хіба що фахіфці, зо займаються темою безпосередньо.
Висновок: категорично не рекомендую цю книгу до читання нікому! Надзвичайно слабка робота, навіть в рамках наукпоп історії. Людина, яка знайома зі шкільною програмою історії(де і так досить поверхнево подають інформацію) нічого для себе нового не знайде. А ті, хто прогулювали, будуть введені в оману "прекрасним" підходом автора до написання книги. Читайте роботи практикуючих фахівців, які, як мінімум, знайомі з основами історичного аналізу. Так, доведеться прочитати більше, ніж 500 сторінкова книжка. Але картина минулого стане цілісною.
P.S. Видавництво можна тільки похвалити. Якість перекладу та оформлення на високому рівні) Лайк
сподобалоась уважне ставлення до деталей.
особисто для мене, це книга про лідерів, які не повинні були стати лідерами. по примхі долі можна додати наполеона. час, ідеї виносять на поверхню своїх героїв.
вибір авторів і якість перекладу приємно дивує і зваблює придбати ще щось, щоб перевірити, а чи не випадковість це?)))