Кейт живе на старому маяку який починає розвалюватися. В приплив там вибиває електрику і місток до будинку заливає вода.
Теа страждає на алкоголізм і анорексію.
Айша мама двох і вирішила носити хіджаб і стати більш традиційною мусульманкою.
Чотири подруги грали в "Гру в брехню" - гра в якій бали отримували за найкраще обдурювання інших. Але куди може завести брехня?
- Чотири подруги, яких об'єднує тайна 17-річної давнини, через яку їх виключили із приватної школи.
- 17 років тому зник тато Кейт, який працював у школі вчителем малювання.
- На лимані знайшли тіло.
"Ти мені потрібна" - Кейт пише подругам. На цей заклик вони знову збираються на старому маяку, як і 17 років тому.
В принципі те, що трапилось і основна тайна була очевидна ще з анотації. На половині книзі відкрили 95% всієї інтриги і розгадки, і в принципі можно було б далі не читати, бо друга частина - це коли головні героїні їздять туди-сюди на маяк з Лондону і обратно.
Що є в книзі:
- Вайб солоного морського повітря і солоної морської води.
- Маленьке містечко, в якому ніхто нічого не забуває.
- Про батьківську любов (хоча знову ж тут мені здалось, що авторка вирішила, що треба всунути якусь глибоку ідею і вирішила запхнути цю)
Особливо бісив партнер головної героїні, який "тонко" натякав, що в півроку дитині вона повинна завершити ГВ і перейти на пляшечки, і залишати дитині спати в іншій кімнаті, щоб жінка "знову була тільки його" і який не розумів, що як раніше вже ніколи не буде.
Не сказала б що ця книга мене сильно зачепила, майже змушувала себе дочитати, бо все було очевидно. Перша книга, яку прочитала у Рут Веа, "Смерть місис Вестевей" зачепила набагато більше. Не можу назвати це трилером чи детективом, здається у Рут Веа якийсь свій жанр таких не дуже страшних і не дуже "трилерних" історій
Четверо дівчат чиї долі переплелись в школі - інтернаті назавжди пов'язані таємницею, яку вони намагались залишити в минулому.
Але звісно їм це не вдалось... Що ж таке страшне вони були вимушені пережити? Від чого тікали стільки років?
Події минулого наздоганяють дівчат і вони змушені повернутись туди де це все почалось.
Книга не відпускає до останніх сторінок, а у фіналі пазли нарешті складаються і можна видихнути. Та чи з полегшенням?
Авторка так майстерно плете сітку з брехні, тому довіряти персонажам в цій історії складно. В деяких епізодах просто неможливо, адже кожен під підозрою!
Цих дівчат колись об'єднала Гра в брехню, але після того, як одного вечора зник тато Кейт (а за сумісництвом викладач мистецтва), дівчат виключили зі школи і їхні шляхи розійшлися. Яка ж подія змусить їх знову зустрітися і до чого це призведе???
Цікава історія, яка крім детективної лінії, зачіпає ще й багато важливих соціальних тем. Проблеми батьків і дітей, "непотрібні" діти, вплив шкідливих звичок батьків на їхніх дітей, особливості навчання в закритих школах, а ще жертовність батьків.
Тут про те, як одна брехня тягне за собою іншу, і з часом накриває тебе з головою і вибратися тоді дуже важко, особливо якщо брехня — не тільки твоя.
І, звісно ж, є тут і про кохання, яке змушує йти на злочин.
З плюсів ще відмічу описи місцевості. Рут Веа майстерно змальовує і школу, що схожа на старовинний замок, з вежами, баштами. І лиман, що під час припливів практично захоплює старий будинок Кейт. Все це дуже атмосферно — затоплений місток, зламана електрика, свічки, сходи, що риплять; вікна, що поскрипують від вітру...
Історія доволі динамічна, думки про те, хто ж винуватець змінюються декілька разів, читається легко і швидко.
З мінусів — трохи дивна поведінка головної героїні Айси. Яка за першим покликом подруги, яку не бачила вже більше 10 років, біжить до неї. Та ще й тягне своє немовля. На хвилиночку, знаючи, що там буде небезпечно. І я кажу не тільки про погодні умови, а й про злочинців. Мені не вистачило саме розуміння того, чому Кейт була для неї аж такою важливою. Так, інші подруги теж приїздили на допомогу, але перш за все вирішували якісь свої питання з роботою, сім'єю. Виглядали більш дорослими (навіть попри проблеми Теї з алкоголем).
Але в цілому книга сподобалася. Гарна історія