Едмон Дантес як персонаж став для мене прикладом незламної стійкості, хай навіть підживлюваної бажанням помсти. Сцени його ув’язнення було дуже важко читати, особливо тримаючи в думках ту кричущу несправедливість і ницість, жертвою якої став головний герой.
Окремої уваги, на мій погляд, заслуговують взаємини графа з Альбером. Юнак, у якому граф, в якомусь сенсі, бачить сина від коханої жінки, якого ніколи не матиме, стає знаряддям помсти й з наївного молодого пана перетворюється на розсудливого чоловіка, здатного взяти відповідальність не лише за себе, але й за гріхи своїх батьків.
Щодо видання, то візуально воно має досить привабливий вигляд, хоча варто зазначити про один недолік - через обсяг (а він складає понад 900 сторінок) та матеріал обкладинки, книга почала затиратися по краях та на корінці. Звісно, якщо просто тримати книгу на полиці, то такої проблеми не виникатиме, однак під час активного читання (яке може зайняти понад два тижні), я гадаю, що затертості стають неминучими.
Загалом, я однозначно рекомендую книгу до прочитання, якщо ви досі цього не зробили - адже це визнана класика, яка однозначна пройшла випробування часом. Загальна оцінка: 10/10.