Відгуки і рецензії читачів
02.04.2025
Книга залишила по собі дуже суперечливі враження. Ще перед тим, як почати читати, я знала, що це буде важка історія, яка розіб’є серце. Так і сталося - вона дає можливість подивитися на події з іншого боку, очима дитини, яка зовсім не розуміє, що відбувається навколо. Саме цей контраст між дитячою наївністю та страшною реальністю робить книгу такою емоційною та болісною.
Однак під час читання в мене виникало багато питань до логіки сюжету. Наприклад, паркан із сітки, крізь який дитина могла спокійно пролізти, і той факт, що він не охоронявся - виглядає дуже нереалістично, враховуючи місце, де відбуваються події. Так само дивним здавалося, що хлопчик міг просто сидіти біля цього паркану та годинами спілкуватися з іншою дитиною, і ніхто цього не помічав.
Ще один момент, який мене розчарував - це український переклад. В оригіналі є важлива деталь: місце, куди переїжджає родина головного героя, називається «Out-With», що співзвучно з назвою концтабору Аушвіц. Оскільки історію бачимо очима дитини, вона чує це слово та сприймає його по-своєму. Але в українському перекладі ця гра слів зовсім втратилася, і не було жодної примітки, яка б пояснювала цей нюанс, і для нас це місце мало назву просто «Геть-Звідси».
Загалом книга справді сильна та емоційна, але деякі моменти виглядали непродуманими, а певні деталі втратилися в перекладі. Але однозначно та історія, яку варто прочитати
Однак під час читання в мене виникало багато питань до логіки сюжету. Наприклад, паркан із сітки, крізь який дитина могла спокійно пролізти, і той факт, що він не охоронявся - виглядає дуже нереалістично, враховуючи місце, де відбуваються події. Так само дивним здавалося, що хлопчик міг просто сидіти біля цього паркану та годинами спілкуватися з іншою дитиною, і ніхто цього не помічав.
Ще один момент, який мене розчарував - це український переклад. В оригіналі є важлива деталь: місце, куди переїжджає родина головного героя, називається «Out-With», що співзвучно з назвою концтабору Аушвіц. Оскільки історію бачимо очима дитини, вона чує це слово та сприймає його по-своєму. Але в українському перекладі ця гра слів зовсім втратилася, і не було жодної примітки, яка б пояснювала цей нюанс, і для нас це місце мало назву просто «Геть-Звідси».
Загалом книга справді сильна та емоційна, але деякі моменти виглядали непродуманими, а певні деталі втратилися в перекладі. Але однозначно та історія, яку варто прочитати
01.01.2025
Книжка за своїм обсягом невелика, але величезна за своїм значенням. Це дуже зворушлива і водночас украй важка історія.
Складні часи гонінь та поневірянь. Концтабори, геноцид і багато горя.
Історія розповідається очима дев'ятирічного хлопчика Бруно, сина високопоставленого у третьому Рейху військового, який разом із сімʼєю переїжджає з Берліну до Аушвіцу, де батька назначили комендантом концтабору.
Бруно милий, наївний хлопчик, страждає від самотності і нудьги, поки одного разу, прогулюючись уздовж нескінченного паркану не зустрічає іншого хлопчика, що сидить з іншого боку паркану в смугастій піжамі.
Серце щемило, коли Бруно та Шмуль ділилися один з одним подробицями своїх життів. Дві дитини, два абсолютно різних світи. Не передати словами, як мені було шкода Шмуля, як мене розчулювала наївність Бруно.
Фінал історії вийшов страшним і жорстоким, він ще раз нагадує нам про те, що за кожне зло доведеться заплатити, ніщо не залишається безкарним, а діти часто розплачуються за гріхи батьків. Такі книги треба читати для того, щоб розуміти, скільки горя приносить війна, і робити все від себе залежне для того, щоб жахіття воєнних років більше ніколи не повторилося.
Складні часи гонінь та поневірянь. Концтабори, геноцид і багато горя.
Історія розповідається очима дев'ятирічного хлопчика Бруно, сина високопоставленого у третьому Рейху військового, який разом із сімʼєю переїжджає з Берліну до Аушвіцу, де батька назначили комендантом концтабору.
Бруно милий, наївний хлопчик, страждає від самотності і нудьги, поки одного разу, прогулюючись уздовж нескінченного паркану не зустрічає іншого хлопчика, що сидить з іншого боку паркану в смугастій піжамі.
Серце щемило, коли Бруно та Шмуль ділилися один з одним подробицями своїх життів. Дві дитини, два абсолютно різних світи. Не передати словами, як мені було шкода Шмуля, як мене розчулювала наївність Бруно.
Фінал історії вийшов страшним і жорстоким, він ще раз нагадує нам про те, що за кожне зло доведеться заплатити, ніщо не залишається безкарним, а діти часто розплачуються за гріхи батьків. Такі книги треба читати для того, щоб розуміти, скільки горя приносить війна, і робити все від себе залежне для того, щоб жахіття воєнних років більше ніколи не повторилося.
06.08.2024
Бруно і Шмуль - обидва хлопчики 9 років, обоє народилися 15 квітня.
Але це два хлопчики з різних світів.
Бруно приїхав до цього дивного місця, яке називається Геть-Звідси, і у нього одна проблема - йому нудно. У нього тут немає друзів, йому немає чого робити.
У Шмуля зовсім інші проблеми - він увʼязнений за колючим дротом за факт свого існування, він голодний, змучений, у нього пропав тато.
Але ці двоє різних хлопців знайшли спільну мову і подружилися.
Початок книги мене дуже злив, і всю свою злість я направляла на Бруно.
Знаю, я зла людина.
Забийте мене камінням.
Бруно був на стільки відірваним від реальності, що моєму гніву не було меж.
Батьки вклали йому в голову, що німецька мова найкраща в світі, і іншу йому знати не треба; що Німеччина найбільша країна в світі (не уточнивши, що якраз наразі вона розширяє свої кордони, вбиваючи інші народи).
І хлопчик дуже активно оперує пропагандистськими лозунгами, не розбираючись в тому, а чому він так вважає.
Я розумію, що він дитина, але також він уособлення всієї страшної, фашистсько-нацистської пропаганди.
Частинка мене хотіла, щоб Бруно, продукт нацистської сімʼї, відчув на собі всі барви життя по той бік загорожі з колючого дроту.
Частинка мене хотіла, щоб батьки Бруно страждали, від того що переживали мільйони єврейських родин.
Але, коли стався останній розділ, у мене розбилося серце.
Діти не мають нести відповідальність за дії дорослих. Навіть нацистів.
Це дуже болюча, страшна, правдива історія, яка, на жаль, наразі повторюється в нашій країні.
Тільки уже інший народ вирішив показати свою вищість.
Але це два хлопчики з різних світів.
Бруно приїхав до цього дивного місця, яке називається Геть-Звідси, і у нього одна проблема - йому нудно. У нього тут немає друзів, йому немає чого робити.
У Шмуля зовсім інші проблеми - він увʼязнений за колючим дротом за факт свого існування, він голодний, змучений, у нього пропав тато.
Але ці двоє різних хлопців знайшли спільну мову і подружилися.
Початок книги мене дуже злив, і всю свою злість я направляла на Бруно.
Знаю, я зла людина.
Забийте мене камінням.
Бруно був на стільки відірваним від реальності, що моєму гніву не було меж.
Батьки вклали йому в голову, що німецька мова найкраща в світі, і іншу йому знати не треба; що Німеччина найбільша країна в світі (не уточнивши, що якраз наразі вона розширяє свої кордони, вбиваючи інші народи).
І хлопчик дуже активно оперує пропагандистськими лозунгами, не розбираючись в тому, а чому він так вважає.
Я розумію, що він дитина, але також він уособлення всієї страшної, фашистсько-нацистської пропаганди.
Частинка мене хотіла, щоб Бруно, продукт нацистської сімʼї, відчув на собі всі барви життя по той бік загорожі з колючого дроту.
Частинка мене хотіла, щоб батьки Бруно страждали, від того що переживали мільйони єврейських родин.
Але, коли стався останній розділ, у мене розбилося серце.
Діти не мають нести відповідальність за дії дорослих. Навіть нацистів.
Це дуже болюча, страшна, правдива історія, яка, на жаль, наразі повторюється в нашій країні.
Тільки уже інший народ вирішив показати свою вищість.
07.01.2024
«Звичайно, усе це сталося дуже давно й ніщо подібне більше не станеться. Не в наші дні й не в нашу історичну добу.»
Роман про ДСВ сучасного ірландського письменника, написаний 2006 року, включений МОН України у шкільну програму із зарубіжної літератури для 7 класу. Нехай це не зупиняє дорослого читача. Матеріалу для роздумів знайдеться для всіх. Тут сім’я, дружба, рівність, історія, виконання наказів, трагедія.
Бруно лише 9 років. Він звичайний німецький хлопчик, якому зі сім’єю доводиться переїжджати з улюбленого Берліна казна-куди. Адже батько отримав якусь почесну роботу від самого Фурора. Батько тепер носить красиву форму з багатьма значками, мати ним пишається, хоча їхати нікуди не хоче. Лише бабуся не сприймає загального захвату.
По приїзді стає зрозуміло, що там, казна-де, сумно: немає школи, немає сусідів, друзів завести неможливо, в будинку снують солдати, батько постійно в роботі. Хоча через вікно видно якесь поселення за великим парканом з дроту. Там багато дивних людей у смугастих піжамах і шапках. А ще є діти. Мабуть, серед будинків і труб з димом, які видніються, є прилавки з продуктами, морозивом та кафе; можна поганяти м’яча з дітьми чи щось досліджувати.
На жаль, за огорожу не можна заходити, хоча Бруно дуже хоче. Там, либонь, значно цікавіше. І одного разу, подалі від будинку, Бруно через цей же паркан знайомиться з худющим хлопчиком Шмулем. Майже щоденні довгі розмови приводять до міцної дружби.
Дуже цікава книжка, написана ніби-то наївно, адже відтворена через сприйняття самого Бруно. А проте болюча. Чим же закінчиться історія дружби і чи зрозуміє Бруно що відбувається навколо? А взагалі, чи дійсно світовий правопорядок і наша історична епоха є гарантією проти таких подій?
Роман про ДСВ сучасного ірландського письменника, написаний 2006 року, включений МОН України у шкільну програму із зарубіжної літератури для 7 класу. Нехай це не зупиняє дорослого читача. Матеріалу для роздумів знайдеться для всіх. Тут сім’я, дружба, рівність, історія, виконання наказів, трагедія.
Бруно лише 9 років. Він звичайний німецький хлопчик, якому зі сім’єю доводиться переїжджати з улюбленого Берліна казна-куди. Адже батько отримав якусь почесну роботу від самого Фурора. Батько тепер носить красиву форму з багатьма значками, мати ним пишається, хоча їхати нікуди не хоче. Лише бабуся не сприймає загального захвату.
По приїзді стає зрозуміло, що там, казна-де, сумно: немає школи, немає сусідів, друзів завести неможливо, в будинку снують солдати, батько постійно в роботі. Хоча через вікно видно якесь поселення за великим парканом з дроту. Там багато дивних людей у смугастих піжамах і шапках. А ще є діти. Мабуть, серед будинків і труб з димом, які видніються, є прилавки з продуктами, морозивом та кафе; можна поганяти м’яча з дітьми чи щось досліджувати.
На жаль, за огорожу не можна заходити, хоча Бруно дуже хоче. Там, либонь, значно цікавіше. І одного разу, подалі від будинку, Бруно через цей же паркан знайомиться з худющим хлопчиком Шмулем. Майже щоденні довгі розмови приводять до міцної дружби.
Дуже цікава книжка, написана ніби-то наївно, адже відтворена через сприйняття самого Бруно. А проте болюча. Чим же закінчиться історія дружби і чи зрозуміє Бруно що відбувається навколо? А взагалі, чи дійсно світовий правопорядок і наша історична епоха є гарантією проти таких подій?