Хлопчик, який бачив у темряві

Історія про те, як прийняття «інакшості» формує глибоку чутливість і справжню дорослість

«Хлопчик, який бачив у темряві» — це чуттєва та щира повість латвійської письменниці Раси Буґавічуте-Пеце, яка переносить читача у 1990-ті роки, щоб розповісти про дитинство, сповнене світла, попри зовнішню темряву. Головний герой Єкабс народився в незвичайній родині — його батьки незрячі. Проте життя хлопчика сповнене таких самих мрій, як і в інших дітей: він хоче кататися на велосипеді, закохуватися, заводити друзів і просто бути звичайним. Ця історія — про інакшість, яку не слід приховувати, про дорослішання, яке настає раніше, і про любов, що дозволяє «бачити» навіть у пітьмі. 

Чому варто прочитати книжку «Хлопчик, який бачив у темряві»?

• Незвичайна й зворушлива історія про хлопчика, який змалку живе в умовах «іншого» досвіду і вчиться любити, розуміти й приймати світ у всій його складності.
• Головний герой, який допоможе і дітям, і дорослим інакше подивитися на поняття норми, чутливості й відповідальності.
• Влучне відтворення атмосфери 90-х — з іграми на приставці, любовними SMS та літніми купаннями в озері.
• Прекрасний приклад сучасної європейської дитячої прози, що підіймає філософські теми у доступний спосіб.
• Неймовірно атмосферні ілюстрації Дарії Філіпової.
• Повість рекомендована і підліткам, і дорослим — як тепла, глибока, універсальна історія прийняття й розуміння.
• Для читачів 14+.
• Перекладено й видано в межах проєкту «Креативна Європа».

Про авторку:

Раса Буґавічуте-Пеце — латвійська письменниця та драматургиня. Авторка книжок Mans vārds ir Klimpa, un man patīk viss та «Хлопчик, який бачив у темряві», за останню з яких нагороджена Премією Яніса Балтвілкса за дитячу літературу.

Про що книга

Єкабс — хлопчик, який живе з батьками, що не бачать, але надзвичайно багато відчувають. Це робить його досвід несхожим на інші: він з дитинства змушений бути уважнішим, дорослішим, співчутливішим. Він не просто син — він місточок між зовнішнім світом і внутрішнім життям своєї родини.

Авторка не робить акцент на трагізмі ситуації — навпаки, вона показує світ очима дитини, для якої незвичне є звичним. У Єкабса ті самі бажання, що й у його друзів: мати модну куртку, піклуватися про котика, закохатися в однокласницю Ліене, написати їй SMS. Але паралельно він вчиться сприймати інакшість як частину життя, а не як проблему.

Книга дбайливо говорить про важливе — про те, як формується особистість під впливом середовища, як любов і довіра всередині родини можуть дати силу, і як діти часто набагато глибше відчувають світ, ніж ми думаємо. Єкабс бачить у темряві не тому, що в нього надздібності, а тому, що він навчився відчувати серцем — і саме це стає ключовим меседжем повісті.

Раса Буґавічуте-Пеце уникає моралізаторства. Вона пише м’яко, з гумором, із глибоким розумінням дитячої логіки та потреб. Її текст легко читається, але довго осідає в пам’яті, залишаючи теплий слід.

Це історія, що вчить поваги до «іншого», розумінню різниці й прийняттю. У світі, де багато хто прагне відповідати «нормі», Єкабс показує, що справжня норма — це бути собою і мати сміливість залишатись людиною в кожній ситуації.

Сюжет та головні герої

Головний герой книги — Єкабс, хлопчик з великою уявою, допитливим серцем і родиною, яка трохи відрізняється від інших. Батьки Єкабса незрячі, і цей факт впливає на все його життя: він змалку знає, що таке відповідальність, що таке мовчання, і як важливо розуміти неочевидне.

Єкабс переживає звичайні дитячі радощі й труднощі: дружбу, перше кохання, ревнощі, сум, образи, сміх і розчарування. Його героїзм — у повсякденності. Він не перемагає драконів, не рятує світ, але щодня вчиться бути собою й підтримувати інших — і саме це робить його особливим.

Для кого ця книга

«Хлопчик, який бачив у темряві» буде особливо цінною для:

• підлітків, які шукають героїв, близьких за емоціями і переживаннями;
• батьків, які хочуть краще зрозуміти внутрішній світ своєї дитини;
• вчителів та шкільних бібліотекарів, які підбирають емпатійну літературу для дітей;
• читачів, що цікавляться темами інклюзії, людської чутливості, внутрішньої сили.